Нещодавно перший віце-прем’єр Анатолій Кінах обрадував країну тим, що рівень тіньової економіки знизився на 7%. Але здається, що цей процес «пішов» аж ніяк не в усіх областях.
Так, програмне забезпечення (ПЗ) в Україні виробляють переважно на експорт — на нього, за оцінками фахівців, припадає від 70 до 90% усього ринку. Розкид у цифрах — наслідок того, що це один із найбільш неконтрольованих і розпливчатих ринків у країні. На виниклу ситуацію впливає, по-перше, те, що виробництво програмного забезпечення — один із новітніх секторів економіки, і мало хто знає, що з ним узагалі робити, а по-друге, ПЗ — аж ніяк не той продукт, кількість якого легко піддається обліку. Його інформаційний характер визначає також нездоланні труднощі при спробах порахувати об’єктивну вартість цього продукту.
Лише минулого тижня ухвалили закон, що встановлює кримінальну відповідальність за піратство у сфері інтелектуальної власності. Але він відстоює інтереси здебільшого тільки іноземних виробників ПЗ. Бо українські софтверні компанії практично не займаються програмами для масового споживача.
Ринок вітчизняного ПЗ спершу орієнтувався на вітчизняний великий бізнес та іноземних замовників. Специфіка першого така, що йому не підходять стандартні програми і треба розробляти унікальні системи під кожне підприємство. Тому в цьому напрямі софтверні компанії повністю працюють над продуктом: починаючи від розробки та закінчуючи навчанням персоналу й впровадженням систем на підприємстві. Вартість такого ПЗ сягає сотень тисяч доларів.
Другий напрям діяльності українських програмістів — це IT-аутсорсинг. Схема цього бізнесу починається з того, що великий іноземний виробник планує розробити потужну програму. Увесь процес він ділить на безліч простих етапів і частин. Деякі з них можна доручити дрібнішим компаніям-підрядникам. Головну роль при їх виборі відіграє вартість робочої сили. Не дивно, що серед країн, які експортують програмне забезпечення, лідирує Індія з обсягом експорту $9 млрд. щорічно. Україна також є перспективним експортером комп’ютерних програм, хоча обсяг нашого експорту становить лише кілька сотень мільйонів доларів.
Утім, точної цифри не знає ніхто. IT-ринок в Україні працює в тіні. Великі та середні компанії приховують більшість своїх замовлень, дрібні просто не реєструються й чудово обходяться без походів до податкової. На думку керівника департаменту інформаційних систем громадської організації «Інформаційне століття» Дениса Рудня, можна виділити кілька чинників, що визначають закритість компаній. Мабуть, головний із них — використання впливових «дахів». Але лобіюють вони насамперед інтереси компаній, а не власне розробників. Природно, така діяльність можлива лише за відсутності законодавства, що регулювало б ринок програмного забезпечення в Україні.
Усі експерти зазначають, що саме державна політика вивела Індію в лідери серед країн, що виробляють програмне забезпечення. Але, крім низки законодавчих актів, Індії для цього знадобилися й мільярдні інвестиції у сферу інформаційних технологій, чого ніяк не може дозволити собі український уряд, маючи соціально-орієнтований бюджет. Не зайве також нагадати, що в розвинених країнах діяльність розробників програмного забезпечення концентрується в так званих технопарках, де створені відповідна інфраструктура й умови для роботи. В Україні поняття технопарку, а також всі пов’язані з ним пільги та преференції скасували на початку цього року, що ніяк не наближає нашу країну до розряду високотехнологічних країн світу.
