Протягом липня в Кам'янському районі, що на Черкащині, без найменшої помпи пройшов випробування вітчизняний самохідний кормозбиральний комбайн "Козак".
"Сьогодні в Україні не виготовляють жодного самохідного кормозбирального комбайна, який би стовідсотково комплектувався вітчизняними деталями. А імпортні дорогі, особливо в ремонті: запчастини доводиться виписувати з-за кордону". Автор цих слів директор Кам'янського машинобудівного заводу Володимир Єрмоленко, але під ними підписалася б більшість керівників сільгосппідприємств нашої держави. Але директор не шукає слави рупора широких мас. Він хоче їм допомогти. І таки дещо робить.
Єрмоленко наголошує, що без учених, без тісної взаємодії науки з виробництвом ідея нового комбайна, власне й залишилася б ідеєю. Для його створення скористалися з теоретичних розробок члена Академії аграрних наук України Леоніда Погорілого, котрий здавна відстоював потребу в елементній базі для виробництва сільгосптехніки. При цьому передбачалося виготовляти вузли (елементи) комбайну на багатьох підприємствах з дальшим їх складанням на головному заводі.
Взявши цю ідею за основу, науковці під керівництвом директора Інституту механізації та електрифікації сільськогосподарського виробництва Івана Масла та завідуючого відділом кормовиробництва цього ж інституту Михайла Карпенка виготовили перший експериментальний зразок "Козака". За спільною угодою кам'янським машинобудівникам було доручено довести "сирий" зразок до заводських кондицій.
На підприємстві була створена спеціальна бригада, яка мала поставити "немовля" на ноги. Люди скучили за роботою, і тому за місяць старий кукурудзозбиральний комбайн "Херсонець-200", на базі якого народжувався новий "Козак", змінився невпізнанно. По-перше, "Херсонець" збирав лише кукурудзу, "Козак" же, завдяки реконструкції, має змогу працювати і з силосною жаткою, і з трав'яною, начіплюється на нього й підбирач валків. По-друге, порівняно з білоруським аналогом - комбайном КСК-100 - продуктивність "Козака" вища вдвічі: за годину він видає до 80 тонн кукурудзяної маси у стані воскової стиглості. По-третє, коштуватиме "Козак" за попередніми підрахунками 80-90 тисяч гривень, тимчасом як за імпортний КСК-100 доводиться платити 150 тисяч. І, по-четверте, "Козака" складено цілком із вітчизняних вузлів, себто проблема із купівлею запчастин за кордоном відпадає.
- Ми не замахуємося забезпечити новими комбайнами всю Україну й негайно, - говорить Володимир Єрмоленко. - Спершу забезпечимо рідну область. На Черкащині в господарствах близько 2,5 тисячі кормозбиральних комбайнів. Відтак щорічна потреба в поновленні парку - 250 штук. Це - максимум. А при ощадливому використанні вистачить і півтори сотні. Якщо наш завод протягом найближчого часу вийде на потужність 150 комбайнів на рік, - вважай, мети досягнуто.
Комбайн проходить останні випробування, витрачаються останні літри солярки. Її, до речі, закупила спеціально для "Козака" Українська аграрна біржа, якою керує Богдан Губський.
Але що далі? Невже розвідка кам'янчан так і залишиться починанням? Щоб випустити пробну партію з п'яти "Козаків", машинобудівникам наразі потрібен мільйон гривень. Розраховувати на допомогу держави марна справа. За прогнозом Єрмоленка, з цього боку навпаки слід чекати палиць у колеса. Адже "Козак" може становити серйозну конкуренцію імпортним "ягуарам" та "мамутам", про постачання яких уже укладено угоди. Тож і доводиться сподіватись на підтримку таких, як пан Губський, котрого надихнула сама назва вітчизняного комбайна, не кажучи вже про його технічні характеристики. Державним же чиновникам "Козак" не до шмиги. От якби "Ковбой", отоді ще, може, подумали б...
