«На світанку, поки мирний український народ святкував Новорічні свята, російський «Газпром» віроломно розпочав газову війну проти дружньої сусідньої держави...» — приблизно так можна сьогодні перефразувати легендарний радіовиступ на початку Великої війни минулого століття. І аналогій тут можна зробити предостатньо: керівництво держави також проспало початок атаки; простий народ готувався, але до кінця не вірив, що таке можливо після красивих політичних заспокійливих заяв; професіонали не просто попереджали, а кричали про можливість такого сценарію; нападаюча сторона, до кінця не усвідомлюючи і не прораховуючи свої дії, все ж пішла на ризикований крок, відштовхнувши від себе майже всю Європу...
Аналогій багато, але кінцевий результат цих дій наперед невідомий. Звісно, це ж лише початок бойових дій. У цій війні будуть і напади, і перемир’я, і сепаратні домовленості, й зради, і союзницькі альянси, і спроби мирного утихомирювання агресора шляхом поступок, і патові ситуації, й плани порятунку, і різкі дії, й нейтральні посередники... Чи буде довготривалий мир? Звісно, колись буде, та скільки має пройти часу і яких утрат мусять зазнати учасники, щоб він настав?! Але вже точно чого не буде — то це повної довіри до партнера! Рубікон віри подолано в гіршу сторону, підозра заволоділа розумом усіх без винятку сторін конфлікту! Як кажуть, процес пішов. І його вже зупинити майже неможливо!
Що потрібно було робити в тій ситуації?
Відповідь проста — воювати!!! Фактично країні було об’явлено газову війну! Тепер необхідно це чітко усвідомити тим, хто ще цього не зробив і перебуває в полоні ілюзій про можливий довготривалий мир і добру волю нападаючої сторони. Просніться! Вони не хочуть домовлятися на рівних, вони хочуть завоювання нових і нових плацдармів! Цьому завданню підпорядковано всю стратегію й тактику бойових дій! Якщо і буде перемир’я, то недовге! Політична нестабільність в нашій країні, крах фінансової системи у світі, досить велика вірогідність серйозного збройного конфлікту в арабському регіоні, в який можуть бути безпосередньо чи опосередковано втягнуті провідні світові держави... Світ вступив у полосу непрогнозованості й катаклізмів. У таких умовах довготривалі угоди не підписуються!
Звісно, можна завжди сказати: «Критикувати збоку легко, а ти, спробуй, зроби!!!», «Які розумні всі після бою!!!», «Спробуй, повоюй, коли за спиною холодна країна!!!». Але ж подивіться на ті прогнози та пропозиції, які постійно давав хоча б наш Альянс, не кажучи вже про рекомендації цілого ряду вітчизняних експертів та західних організацій!
Керівництво країни, незалежно від політичних кольорів, не навчилося хоча б слухати та замислюватися над незаангажованими думками та пропозиціями. Держава та її командування не готове до війни — ні морально, ні економічно, ні політично! Нема згуртованої команди, чітких системних рішень і твердої продуманої позиції! Триває внутрішня гра «як вийти з-під політичного удару з найменшими електоральними втратами», та ще й поболючіше вкусити «колегу»-претендента на високу державну посаду.
Що потрібно робити зараз?
Зараз необхідно відпрацювати й затвердити не один, а декілька планів дій для різних сценаріїв розвитку подій. Потрібно зібрати досить невелику команду незаангажованих спеціалістів та разом з довіреними особами прем’єра, Президента і спікера створити групу швидкого реагування для «мозкового штурму» і підготовки пропозицій нашій владі на випадок повторення «газових» атак.
Для цього необхідно декілька умов:
— Узгодженість складу групи керівниками трьох гілок влади.
— Повна довіра до цієї команди з боку керівників держави.
— Неупередженість і незалежність переважної більшості членів команди.
— Повна деполітизованість групи.
— Внутрішня готовність прем’єра, президента і спікера до сприйняття і впровадження в життя рекомендацій групи.
Що робити стратегічно — обговорено професіоналами й запропоновано владі не раз!
Що робити тактично в даній конкретній ситуації перемир’я — щоб давати поточні та відповідальні поради, необхідно постійно бути в курсі переговорів, володіти повністю достовірною інформацією та всіма цифрами, знати не тільки зовнішні, а й «тіньові» аспекти переговорів...
У наших умовах — завдання фантастичне! Повністю усвідомлюю ідеалізм пропозицій! Але так уже набридло постійно протягом останніх трьох років говорити: «Так ми ж вас недавно попереджали!!!». Необхідні нетривіальні, неординарні й революційні рішення. Побачимо, чи здатні на їхнє прийняття керівники України, яким ми тимчасово довірили керувати державою і від нашого імені вирішувати найважливіші питання нашої з вами країни! До війни потрібно готуватися в мирний час! Інакше вона тебе застає зненацька!
