Гарні пороги та каньйони спотворено будівництвом Ташлицької гідроакумулюючої станції, котра буквально розчавила своїми десятьма агрегатами Південний Буг. Але природа не терпить насильства. Та ми ніяк не можемо зупинитися, припинити брехати собі та й їй.
І вченим, і міністрам, і атомникам, і громадськості давно вже зрозуміло (є ж три державні експертизи з негативними висновками!), що завершувати будівництво Ташлицької ГАЕС і заповнювати руслове Олександрівське водосховище не можна з суто природоохоронних міркувань. Ну, немає води в Південному Бугові, всю розібрали 8000 водосховищ, ставків і водоймищ, створених не тільки у притоках, але й у руслі. Річка вмирає. Навколо Миколаєва засіла холера і вже 18 років не вимивається повенями, оскільки їх тепер не буває. Солоний клин води через це рухається вже до Вознесенська. Весною вода, звісно, підіймається порівняно з меженню (мінімальним рівнем), але це більше подібне до стогонів конаючої старої баби, аніж до крику породілі. Але атомники не заспокоюються, їм хочеться виробляти все більше й більше електроенергії. При цьому вони чудово розуміють: зробити це можна за однієї умови - забрати в нас всю річку!
Нещодавно Південноукраїнська АЕС виробляла електроенергії в 5 разів більше, аніж це потрібно для області. Сьогодні - в 7, а завтра, страшно подумати, - в 10 разів більше. Адже державі потрібна електроенергія! Не можу з цим не погодитись. Але скільки електроенергії можна витиснути з природи? Та й чи слід намагатися замінити воду електроенергією, котру, до речі, ще й весь час вимикають.
Запитаймо, а в чому тут державний інтерес? Чому ми не забезпечуємо людей водою з такою ж запопадливістю, з якою її забирають у нас? Наша область катастрофічно потребує води Південного Бугу (за водозабезпеченістю вона посідає одне з останніх місць у Європі!). Підземних джерел страшенно мало, до того ж вони дуже забруднені. Дніпровська вода, котру ми п'ємо, містить всі забрудювачі та радіонукліди Чорнобиля, що їх лише можна уявити. Погляньте, скільки і яку воду вживають мешканці сіл, розташованих навколо ПУ АЕС. У багатьох криницях вже сьогодні знайдено тритій зі станції, котрий випаровується з Ташлицького ставка-охолоджувача. Його вплив спостерігатиметься понад 120 років, а атомники жодного разу не спромоглися навіть заміряти його у випарах - вдихайте, як то кажуть, на здоров'я. Зрозуміло, через що сьогодні так завзято намагаються зачинити радіологічну лабораторію, створену облрадою для незалежних вимірювань: чим менше буде в населення об'єктивних відомостей, тим більше можна брехати про екологічно чисту роботу АЕС.
Риба гниє з голови, а державна брехня починається з Кабміну. Саме він не дає ходу негативним висновкам третьої державної перевірки Ташлицької ГАЕС. Тепер атомники, перебуваючи під опікою уряду, намагаються переробити висновки експертизи з негативних на позитивні. Всім зрозуміло, що від цього води в Південному Бугові не збільшиться, проте потрібні підписи буде зібрано. Натхненні підтримкою згори, атомники збирають у Південноукраїнську "круглий стіл", на котрий запрошуються представники ЗМІ з області та столиці, народні депутати, а також представники громадськості. А оскільки роз'яснювати, власне нічого, кожному вручається книжечка "Ташлицька ГАЕС: між минулим і майбутнім". На її останній сторінці містяться якісь "Висновки експертної комісії після проведення державної екологічної експертизи проекту Ташлицької ГАЕС". Під ними немає ані підписів, ані прізвищ, ані вказівки на те, ким утворено міфічну експертну комісію. Проте очікуваного ефекту досягнуто: коли від імені "державної екологічної експертизи" робиться висновок - "завершити будівництво Ташлицької ГАЕС", це звучить вагомо.
На порушення ст. 40 і 50 Конституції, Кабмін повернув нерозглянутими звернення понад 40 громадських організацій, партій, профспілкових організацій Миколаївщини, котрі висловили протест проти заповнення Олександрівського водосховища й будівництва Ташлицької ГАЕС. Також без відповіді залишилися аналогічні звернення до Президента, і, навіть, звернення від 40 народних депутатів і ряду видатних діячів країни. Для порівняння: на моє звернення електронною поштою до Президента США про небезпеку добудовування Рівненської та Хмельницької АЕС замість ЧАЕС, я отримав грунтовну відповідь від помічника Президента вже за 2 години.
Прикладів відвертої брехні урядовців можна навести чимало. Під час дії заборони на будівництво АЕС в Україні будувався 6-й блок ЗАЕС під виглядом "повномасштабного тренажера". Те ж саме намагаються і в нас зробити з 4-м блоком Південноукраїнської АЕС. Ледве ми згадали про це, як почули у відповідь: "Більшої нісенітниці не можна й вигадати! Тепер, коли став відомий обсяг будівництва "повномасштабного тренажера" на 4-му блоці АЕС, котре передбачає зведення основного корпусу в поному обсязі, будівництво блоку біозахисту реактора під виглядом розділення парогенераторів; цілком очевидно, що ця "нісенітниця" незабаром почне давати електроенергію.
Розрахунок атомників простий: тільки-но вдасться заповнити Олександрівське водосховище, з'явиться вода не тільки для трьох, але й для 4-го блоку АЕС. Поки що можна зі спокійною совістю запевняти усіх, що Ташлицька ГАЕС не має жодної дотичності до АЕС. Точно за таким же сценарієм будувався й 1-й агрегат Ташлицької ГАЕС - під виглядом консервації об'єкту. А тепер нам кажуть: стільки грошей вкладено - шкода зупинятися... І хто ж покарає цих "героїв", які вклали народні гроші в об'єкт, небезпечний для довкілля, котрий не пройшов державної експертизи?
Дехто з депутатів сподівається в черговий раз повірити запевненням атомників, що вони, мовляв, щось збудують або забезпечать пільгами місцевих жителів. Атомники вже давно засвоїли, що мають жити краще, аніж решта, інакше, як доволі часто говорять їхні керівники, ми знімаємо з себе відповідальність за... безпеку. Ось так - ні більше, ні менше. І спробуй не повірити цьому! Адже зняли ж відповідальність за Чорнобиль. І хто ж, як не народ, розплачується за Чорнобильську катастрофу?
Сьогодні передній край боротьби з узаконеною брехнею пролягає через депутатський корпус облради. Чи стане йому снаги встояти перед натиском центральної влади, чи вистачить йому історичної відповідальності - захистити Південний Буг від знищення? Депутати Миколаївської та Вознесенської міських, а також Олександрівської селищної рад вже прийняли свої ухвали проти планів знищення Південного Бугу, а за ними ж стоїть більше, аніж половина мешканців області. Якщо тиск не припиниться, всім нам не залишається іншого засобу, як провести обласне опитування, але вже під вимогою: ні - будівництву Ташлицької ГАЕС і 4-го блоку Південноукраїнської АЕС!
