Україна звернулася до учасників консорціуму із будівництва азербайджансько-турецького газопроводу TANAP із проханням приєднатися до нього. Цей проект ще називають Трансанатолійським газопроводом. 20% у TANAP належить Botas (Туреччина), 80% — SOCAR (Азербайджан). Як уточнили джерела «Дня», Україна претендує на 10% у консорціумі.
Туреччина офіційно підтримала входження нашої країни й зараз м’яч на боці Азербайджану, саме ця країна має сказати своє «так» чи «ні». Про це «Дню» повідомив голова Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами України Владислав Каськів. «Сьогодні цей проект тягнеться тільки до кордону Болгарії та Туреччини. А куди він піде далі — це питання», — сказав «Дню» Каськів. І було б добре, якби вектор Трансанатолійського газопроводу повернувся і в бік України, каже він. Користь для України від участі в проекті — додаткове джерело постачання газу та зменшення залежності від російського монополіста, а для учасників консорціуму — надійний покупець газу.
Нагадаємо, що TANAP — це аналог відомого Nabucco, який створює конкуренцію «Південному потоку». Він пролягатиме із Азербайджану до Греції або Болгарії через Туреччину. Меморандум про будівництво Трансанатолійського газопроводу Азербайджан і Туреччина підписали в грудні минулого року. Будувати трубопровід будуть Державна нафтова компанія Азербайджану SOCAR і дві турецькі компанії: BOTAS і TPAO. Інвестиції у проект складуть 6 — 7 мільярдів доларів. Він буде реалізований за шість років. Мінімальна пропускна спроможність трубопроводу буде сягати 16 мільярдів кубічних метрів на рік. 6 мільярдів кубічних метрів залишатимуть у Туреччині, решта піде в Європу. При цьому розглядається два основних напрямки поставок — у Італію (газопровід TAP) або Південно-Східну й Центральну Європу, куди входять проекти Nabucco і SEEP (Південно-Східноєвропейський газопровід). SEEP передбачає транспортування газу з Туреччини в країни Східної Європи окремими інтерконекторами, у тому числі й у Болгарію, Румунію, Угорщину й Австрію.
Михайло ГОНЧАР, директор енергетичних програм центру «Номос»:
— Для України є кілька вигод від участі в консорціумі. По-перше, вдасться додатково завантажити виробників труб новими замовленнями.
По-друге, у разі реалізації TANAP з’являється можливість постачання азербайджанського газу в Україну. Цей варіант спрацює, якщо TANAP матиме продовження в Трансадріатичному трубопроводі (TAP). Такий сценарій цілком логічний, бо минулого тижня досягнуто тристоронньої угоди між урядами Італії та Албанії із підтримки Трансадріатичного проекту. Якщо ж газопровід TANAP вийде на кордон Туреччини та Болгарії (ЄС), то за допомогою наявних магістралей, якими газ зараз постачають із Росії транзитом через Україну, Молдову, Румунію і Болгарію в Туреччину, в реверсному режимі може потрапити в Україну. Крім того, за допомогою TANAP Туреччина й Україна (за умови участі в консорціумі) зможуть суттєво скоротити споживання російського газу, замінивши його на азербайджанський.
Але головне питання в приєднанні України до Трансанатолійського газопроводу — за ким буде вирішальне слово допуску до участі в цьому консорціумі. Нагадаю, що в структурі TANAP 80% належить Азербайджану. Із офіційних заяв азербайджанської сторони ці 80% планують розділити: 51% залишити за азербайджанською державною компанією, а решту буде розділено між газовидобувними компаніями-учасниками консорціуму з розробляння другої черги родовища «Шах-Деніз» (BP та StatOil). Тому, з цієї точки зору, позиція турецької сторони про згоду на участь України — позитивна, але без підтримки Азербайджану вона нічого не варта. В Азербайджану немає проблеми з дефіцитом інвестицій, закупівлею техніки й обладнання. Тому галузеві вигоди від співпраці з Україною не можуть бути вирішальними у разі ухвалення рішення. Головний стимул згоди Азербайджану на участь України в Трансанатолійському газопроводі перебуває в політичній площині. Підтримка Україною Азербайджану щодо вирішення Карабаського конфлікту може стати підставою для надання нашій державі частки в консорціумі TANAP.
