Виявляється, будь-яка пшениця - продовольча. Попри тверду переконаність широких верств населення в тому, що смачний хліб можна випікати лише з пшениці 3 класу.
- Будь-яка пшениця від 1 до 5 класу - це все продовольче зерно, цілком придатне для продовольчих цілей, - заявив кореспондентові "Дня" начальник головного управління землеробства Міністерства АПК Василь Сорока. - Ніхто ніколи не забороняв і, відповідно, не дозволяв випікати хліб з урахуванням класу зерна. Пшениця є пшениця.
Кореспондент "Дня" засумнівався й зателефонував до управління продовольчих ресурсів державної акціонерної компанії "Хліб України". Там підтвердили, що пшеницю 4 і 5 класів, яку через низьку якість справедливо вважають кормовою, за необхідності можна пустити на задоволення потреб населення. Чи дійде до цього?
Цього року якість пшениці порівняно з іншими роками значно нижча. Якщо валовий збір зерна, за даними МінАПК, перевищив попередні показники, то пшениці 3 класу, яка є еталоном, у державні засіки надійшло 925 тис. тонн (близько третини від загального обсягу), що на 80 тис. тонн менше, ніж минулого неврожайного року.
Варто додати, що компанія "Хліб України" цього року задекларувала досить високі ціни (270 грн. за тонну пшениці 3 класу, 230 - 240 грн. - 4 - 5 класу), а з набранням чинності Законом "Про запровадження податку на додану вартість" вони зростуть ще відсотків на 10. Як результат, подорожчає готовий хліб, що, поза сумнівом, викличе далеку від захоплення реакцію населення.
В об'єднанні "Київмлин" нас повідомили, що в столичному регіоні хліб завжди залишатиметься смачним, бо склад млива стабільний: 80% - з зерна 3 класу, 20% - з зерна 4 і 5 класу. Молоти борошно цілком із зерна 3 класу недоцільно, позаяк воно буде занадто дорогим. Кінець-кінцем, що дешевше борошно, то більший попит у хлібопекарській промисловості, яка виходить із платоспроможності населення. Приміром, на Херсонщині на повну потужність мелють лише з зерна 5 класу, й попит на це низькосортне борошно навіть значно перевищує можливості млинів.
Голова правління банку "Україна" Віктор Кравець підтвердив, що через значну кількість опадів у цьому сезоні більша частина врожаю - це зерно 5 класу, придатне лише для переробки на фураж і комбікорми. До речі, така сама причина - несприятливі погодні умови - фігурувала й торік. Тож, через нестачу продовольчої пшениці, (3 клас) млинарська промисловість використовувала практично непридатну для їжі пшеницю 5 класу.
Така сама ситуація може повторитися й цього року. І наступного. І погодні умови тут нерідко грають вельми другорядну роль.
Пікантність ситуації полягає в тому, що на сьогодні в Україні немає цивілізованої системи оцінки якості зерна. А коли так, то навряд чи комусь вигідно показувати той клас пшениці, якому вона реально відповідає.
Так, занизивши клас зерна й узявши позику (під заставу низькосортного врожаю), можна її подовжити під приводом відсутності попиту на пшеницю низької якості, а згодом вивезти зерно високого класу за кордон (торік його реалізували за ціною понад $200 за тонну). Зрозуміло, що з банком у такому випадкові розплачуються за п'ятий клас ($95 за тонну), а прибуток "спускають" на потрібні рахунки за кордоном.
Результат очевидний. Продовжена заборгованість банку зростає, закладену пшеницю не реалізують. І водночас під великим питанням опиняється й фінансування банком весняно-польових робіт наступного року й асортимент хлібобулочних виробів на прилавках крамниць. Але метиковані люди і з цієї ситуації знаходять вихід. Для погашення заборгованості, виявляється, сільгосппідприємствам потрібно не так і багато - "штовхнути" пшеницю. І саме тут їхнім спільником може виступити держава, скерувавши фуражне зерно у вигляді сірих батонів на прилавки. Тим паче, що, схоже, лише таке зерно і залишиться в наших засіках, тим часом як пшениця вищої якості опиниться за кордоном.
Про масштаб загрози, котра тяжіє над нами свідчить розмір подовженої заборгованості банку "Україна". Вона вже досягла 108,5 млн. грн. З них понад 80 млн. - як не дивно - заборгованість "Хліба України". При цьому найбільші борги чомусь у підприємств найурожайніших областей - Дніпропетровської (6,4 млн. грн.), Херсонської (5,9 млн. грн.), Вінницької (5,2 млн. грн.), Хмельницької (5,1 млн. грн.), Черкаської (4,5 млн. грн.), Полтавської (4,1 млн. грн.), Сумської (4 млн. грн.).
Красиво торгують наші голови. І, здається, собі не на збитки.
