Третій раунд «конструктивного» провалу — таким став підсумок тристоронніх консультацій за участю керівників міністерств енергетики України та Росії, представників Єврокомісії, а також керівників «Нафтогазу» і «Газпрому», які 19 вересня відбулися в Брюсселі з метою підписання нового довгострокового контракту на транзит російського газу через Україну після 2019 року.
«Україна повинна готуватися до припинення транзиту російського газу. Російська сторона поки не сприймає консолідованої позиції європейської та української сторін щодо виконання рішення Стокгольмського арбітражу... до переговорів так і не дійшли», — написав виконавчий директор НАК «Нафтогаз України» Юрій ВІТРЕНКО на своїй сторінці у Facebook.
Та чи насправді так безнадійно вимальовується перспектива транзитного газопроводу, який щороку формує для України дохід за прокачки російського газу в країни Європи близько $2,5— 3 млрд? Схоже, що ні, адже Росія таки розраховує на послуги української газотранспортної системи (ГТС) після 2019 року. Питання в тому, на яких умовах буде пролонговано співпрацю.
Російська сторона продовжує наполягати: передумовою початку переговорів щодо нового контракту на транзит має стати відмова України від виконання рішення Стокгольмського арбітражу.
Але українська сторона з цим не погоджується, натомість розраховує виграти ще одну розпочату справу в Стокгольмському арбітражі на $12 млрд, розгляд якої заплановано на жовтень 2020 року.
Суть позову «Нафтогазу» полягає в тому, щоб змусити «Газпром» відшкодувати знецінену вартість і повну амортизацію української ГТС, але за умови, що з 2020 року не буде транзиту російського газу.
«Газпром» розуміє, що не встигне добудувати газопровід «Північний потік-2» в обхід України до 1 січня 2020 року, коли завершиться діючий транзитний контракт з Україною. Якщо врахувати також вигідне для України та Польщі рішення суду ЄС (ухвалено 10 вересня ц. р.) про скасування права монопольного використання «Газпромом» газопроводу Opal, то його потреба в прокачуванні газу через Україну 2020 року сягне 80 млрд куб. м, тобто, майже в таких же обсягах, як 2018-го — було майже 87 млрд куб. м. Раніше «Газпром» наполягав на продовженні поточного контракту між «Нафтогазом» і «Газпромом», але з 2020 року його партнером повинен стати новий оператор ГТС — ПАТ «Магістральні газопроводи України». Який досі не створений.
За декілька днів до зустрічі в Брюсселі віце-президент Європейської комісії Марош Шефчович у телефонній розмові з нашим міністром енергетики і захисту навколишнього середовища Олексієм Оржелем нагадав про необхідність якомога скоріше завершити реформу під назвою «анбандлінг», тобто здійснити реструктуризацію НАК «Нафтогаз України» й відділити з його складу газотранспортну систему, якою нині управляє дочірня структура НАКу — «Укртрансгаз». Київ прислухався, і рівно за день до зустрічі в Брюсселі Кабінет Міністрів постановою № 840 затвердив нову модель анбандлінгу, що відрізняється від тієї, яку три роки поспіль намагався запровадити попередній уряд, але не вийшло через протидію Андрія Коболєва.
Тепер нова модель враховує позицію Коболєва. «Базою для формування нового оператора є ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» («ОГТСУ») — це дочірня компанія «Укртрансгазу», — до неї ми вже перевели задіяний при транспортуванні газу персонал, передали потрібні для цієї діяльності активи, IT-системи і налагодили необхідні бізнес-процеси. Саме вона має пройти сертифікацію НКРЕ КП та Енергетичного співтовариства», — повідомив у «Фейсбуці» голова «Нафтогазу» Андрій КОБОЛЄВ.
Але ж новий оператор «ОГТСУ» залишається структурою, що пов’язана з «Нафтогазом України», а це суперечить європейськими правилам. Тому в новій моделі уряд врахував напрацювання попереднього уряду, який ще 2017 року створив державне ПАТ «Магістральні газопроводи України» (МГУ) — саме ця компанія має підписати контракт з «Газпромом» на транзит газу із 2020 року.
«Згідно з рішенням уряду, ПАТ «Магістральні газопроводи України» викупить ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» і з 1 січня самостійно управлятиме новим оператором. До переходу «ОГТСУ» у власність МГУ держава передасть газотранспортну систему в господарське відання нового оператора. Управління корпоративними правами МГУ уряд передав до Міністерства фінансів», — повідомив Коболєв. До 1 грудня урядовий план потрібно завершити.
Затверджений урядом план робіт зобов’язує: розробити спеціальний закон про анбандлінг; збільшити статутний капітал ТОВ «Оператор газотранспортної системи України»; здійснити інвентаризацію та переоцінку державного майна, яке забезпечує транспортування газу; розробити і подати до КМ проект договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ОГТСУ» (100% статутного капіталу) між АТ «Укртрансгаз» і ПАТ «Магістральні газопроводи України» з розстроченням платежу на 15 років тощо.
«Три роки попереднім урядам не вдавалося досягнути компромісів, а новий уряд за три тижні знайшов рішення, яке прийняли всі сторони процесу й підтримали європейські партнери», — поспішно зробив висновок міністр Оржель на своїй фейсбук-сторінці.
Коментуючи «Дню» програму нового уряду, експерт з питань енергетики та інвестицій Українського інституту майбутнього Наталя КАЦЕР-БУЧКОВСЬКА зауважила, що на її думку, продовження транзитного контракту з РФ у ЄС має бути одним із перших пріоритетів уряду.
«2019 року закінчується транзитний договір, і це не лише 2—4 млрд дол. США доходу для держбюджету, а й питання підтримки експлуатації ГТС, технічної можливості забезпечення реверсу газу із ЄС, функціонування газосховищ та фізичної безпеки територій держави. Тому вкрай важливо, щоб до кінця року було укладено довгостроковий договір транзиту з річним об’ємом транзиту не менше, ніж 70 млрд кубометрів газу, за правом України та ЄС і з формульною, ринковою ціною транзиту. Важливим досягненням переговірної групи буде перенесення точки приймання-передавання газу на східний кордон України. Це дасть можливість європейським компаніям продавати газ в Україні на оптовому ринку не за ціною «хаб плюс», як зараз, а «хаб мінус», тобто значно дешевше. Необхідно також передбачити можливості віртуального реверсу газу. І що найголовніше — деполітизувати процес переговорів, щоб газ не дістався нам ціною зрад державних інтересів, здачі територій або частини суверенітету держави, як це неодноразово було в історії», — говорить Кацер-Бучковська.
Більше того, влада України мала би зосередитись на протидії Nord Stream II — політично обумовленого проекту РФ побудови газогону в обхід України. Кабінету Міністрів також, на думку експертів, слід подбати про залучення стратегічного партнера для управління та інвестицій у ГТС для забезпечення високого рівня завантаженості ГТС, інвестицій та модернізації системи. Крім того, каже Кацер-Бучковська, необхідно провести конкурс УРП щодо шельфу Чорного моря. «Стратегічне завдання для нового уряду, а також питання політики і безпеки, оскільки межує з тимчасово окупованими територіями. Тому для успішної реалізації проекту необхідно провести масштабний конкурс з амбіцією на залучення світових лідерів видобутку з достатнім досвідом роботи, фінансовими можливостями й політичними гарантіями», — резюмує експерт.
