Сьогодні у Москві відбувається міжвідомча нарада з питань поставок нафти в обхід проток Босфор і Дарданелли. У ній братимуть участь російські нафтові й нафтотранспортні компанії «Транснефть», «Роснефть», ЛУКОЙЛ, ЮКОС, «Татнефть», ТНК-ВР і «Сургутнефтегаз». Мета російських нафтових сестер (вони контролюють чотири із шести НПЗ України) — визначення оптимальних маршрутів транспортування нафти й узгодження практичних кроків у цьому напрямі.
Протоки, як відомо, залишаються єдиним транзитним пунктом експорту російської нафти з узбережжя Чорного моря. Але Туреччина минулого року запровадила жорсткіші правила для проходу танкерів через протоку, які в поєднанні з поганими погодними умовами в тому районі призвели до танкерних пробок і затримок у поставках російської нафти в Європу. Очікується, що ситуація погіршиться після введення в дію нафтопроводу Баку — Джейхан і збільшення транзиту казахстанської нафти.
Серед трубопровідних проектів, які розглядають можливість поставок нафти в Європу в обхід Босфору, найреальнішим є Одеса — Броди — Гданськ (45 млн. тонн). Не секрет, що Росія на нього певним чином розраховує. Спочатку, як відволікаючий маневр, спрямований на те, щоб не допустити поставки цим нафтопроводом до Європи каспійської нафти, Росія запропонувала так зване реверсне його використання. Відповідно до цього проекту російську нафту планувалося поставляти до Одеси, а вже звідти, через ті самі протоки, до Європи. При цьому в Росії удавали, що нічого не знають про плани Туреччини обмежити прохід через Босфор і Дарданелли.
І ось настала мить прозріння. Про необхідність шукати шляхи в обхід Босфору заговорив навіть президент Росії Володимир Путін. Цікаво, що згадана нарада практично збіглася у часі з нафтопродуктовою кризою в Україні. Експерти «Дня» припускають, що її влаштували ті самі російські нафтові сестри, які вкотре таким чином продемонстрували високий рівень енергетичної залежності нашої країни.
Сьогодні сторони близькі до вирішення конфлікту, в ході якого вони використовували силові методи. Досягнуто компромісу. Його результати українські автомобілісти, як обіцяно, відчують вже до кінця цього тижня. А що відчує Українська держава? Чи устоїть вона проти спроб «освоїти» побудований нею нафтопровід у цілях, які далеко не в усьому відповідають національним інтересам?
Одна з останніх новин полягає в тому, що Росія планує поставляти в Україну щорічно близько 24 млн. тонн нафти (нинішнього року очікуються в обсязі близько 22 млн. тонн) для переробки на українських нафтопереробних заводах. Про це заявив міністр промисловості й енергетики Росії Віктор Христенко після минулотижневих переговорів із міністром палива й енергетики України Сергієм Тулубом, під час яких сторони висловили задоволення станом співробітництва в газовій та нафтовій сферах і висловилися за збільшення обсягів транспортування нафти. На переговорах у Москві порушувалися також питання використання нафтопроводу Одеса — Броди і Міжнародного газотранспортного консорціуму.
«Міністри домовилися продовжити діалог після того, як фахівці з обох сторін відпрацюють усі економічні пропозиції стосовно використання українського нафтопроводу», — мовиться в повідомленні прес- служби Мінпаливенерго України. У ньому також повідомлено, що в Москві С. Тулуб також провів зустріч із виконавчим директором компанії ТНК-ВР Германом Ханом, на якій обговорювалися питання співробітництва в нафтовій та нафтопереробній промисловості. Не зайвим буде нагадати, що саме ТНК-ВР з квітня минулого року пропонує Україні поставити 380—420 тис. тонн технологічної російської нафти сорту Urals у вигляді товарного кредиту на три роки для заповнення Одеса — Броди, а також забезпечувати до 9 млн. тонн нафти на рік для прокачування її нафтопроводом у зворотному напрямку — із Бродів до Одеси. Але питання полягає в тому, що після Urals каспійська нафта в українську трубу вже не потрапить...
Цікаво, що цю зустріч провели одразу після того, як у Києві Україна й Азербайджан підписали угоду про принципи співробітництва в нафтовій галузі, згідно з якою азербайджанська сторона надасть українській можливість придбати нафту для завантаження нафтопроводу Одеса — Броди «в необхідних обсягах на комерційній, недискримінаційній основі». Скептики одразу ж дали цій угоді відповідну оцінку... Це можна розцінити ще і як знак російській стороні не залишати своїх зусиль, а азербайджанській подумати про умови угоди, тобто про ціну нафти. Словом, Україні доводиться вести дуже тонку гру — як кажуть, на межі фолу.
І все ж таки резюме з цієї ситуації таке. Можливість поставок нафти в Європу нафтопроводом Одеса — Броди стає дедалі реальнішою. Відмовилася від спроб повернути нафтопровід зворотно Росія. Услід за Європейським Союзом й урядом Сполучених Штатів політичну підтримку поставкам каспійської нафти до Європи українським нафтопроводом продемонстрував Азербайджан. Його президент Ільхам Алієв під час перебування в Києві наголосив: «Азербайджан висловлює політичну підтримку трубопроводу Одеса — Броди. А що стосується комерційної боку — то тут, звісно, організації, які займаються саме економічними питаннями, повинні самі визначати свої пріоритети». Словом, зараз м’яч на українській стороні: якщо проект здобуде ще й політичну підтримку у країні походження, то він може бути здійснений.
