Солом’янський районний суд столиці наприкінці минулого тижня зобов`язав Національне антикорупційне бюро відкрити кримінальну справу щодо голови Національного банку України, задовольнивши позов, де йшлося про бездіяльність НАБУ, яке не відреагувало на відповідну скаргу. Можна сподіватися, що тепер слідчим побільшає роботи...
ВЛАДА ШУКАЄ. ТА ЧИ ШУКАЄ... ПОЛІЦІЯ?
Це, власне, далеко не перший сигнал про ситуацію навколо нашого Центробанку та його керівника. Тим не менше, влада робить вигляд начебто з регулятором усе гаразд. Однак громадська думка в країні щодо цього майже одностайна: потрібні серйозні зміни як у кадровому складі НБУ, так і в законодавчому полі, що визначає правила його діяльності.
Як наслідок нинішній номінальний очільник цієї установи була змушена подати заяву про відставку. Однак цю заяву чомусь (чому, можна лише здогадуватись, але цей матеріал зовсім не про те) не було прийнято, і пані Валерія Гонтарева «мимохіть» пішла у відпустку за власний рахунок, чи то цілком покладаючись на виконуючого обов’язки чи, що також, мабуть, імовірно, продовжуючи негласно й безоплатно керувати. Спливає місяць за місяцем, а влада все ще посилено шукає нового головного банкіра країни.
Тим часом на вулиці Інститутській не припиняються мітинги з вимогами звільнити нарешті Гонтареву та членів правління НБУ. Схоже, поряд, на вулиці Банковій нічого не чують. Однак парламентський комітет з фінансової політики та банківської діяльності не НАБу, якому потрібне зобов`язуюче рішення суду.
ПРАЦЮВАТИ НА ЗРОСТАННЯ ЕКОНОМІКИ
У комітеті підготували, зареєстрували і почали обговорювати з експертами законопроект (№5257), в якому йдеться про забезпечення прозорості в діяльності НБУ та підвищення його відповідальності перед суспільством.
Автори документа розглядають Раду НБУ як орган, який відповідає за ефективність роботи регулятора. Законопроект передбачає, що ця Рада надаватиме рекомендації НБУ щодо діяльності банківської системи та політики рефінансування комерційних банків, аналізуватиме монетарні показники і матиме право за результатами свого аналізу звертатися до Президента України та парламенту з пропозицією про визнання роботи НБУ незадовільною.
Має суттєво змінитися сенс діяльності Національного банку. Якщо сьогодні він відповідає лише за стабільність національної грошової одиниці, яку до того ж можна розуміти по-різному (до долара, до євро, до кошика валют), то в разі ухвалення відповідного закону, головним завданням НБУ стає сприяння економічному зростанню і максимальній зайнятості населення. Саме цьому слугуватимуть такі показники, як стабільність курсу гривні, рівень споживчої інфляції, надійність банків та всієї фінансової системи.
Автори законопроекту також пропонують, щоб оплата праці керівників НБУ здійснювалася за результатами оцінки показників банківської системи та стану валютного ринку країни.
ПЕРСОНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Сьогодні у законодавстві взагалі немає підстав звільнення голови регулятора. Тож у проекті документа наголошується, що голова НБУ несе персональну відповідальність за результати діяльності Центробанку. У законопроекті подається перелік причин і порядок дострокового звільнення голови НБУ. Зокрема зазначається, що Верховна Рада або Президент повинні мати право визнати факт втрати головою НБУ бездоганної ділової репутації. Крім того, пропонується конкретизувати термін, у який Президент має внести до парламенту відповідне подання.
«Висловлюються думки, що ми хочемо забрати спроможність Нацбанку або якось вплинути на дії його правління, — каже голова Комітету Верховної Ради з фінансової політики і банківської діяльності, один з авторів законопроекту Сергій РИБАЛКА, — та я хочу наголосити, що ми просто виступаємо проти безконтрольності і безвідповідальності, а це зовсім інші речі. Ми хочемо, щоб Нацбанк і його голова розуміли, які в них є показники і за що вони відповідають». У чинному законі, зауважує Рибалка, немає ані показників, ані механізмів, за які відповідає голова правління НБУ та його заступники.
«Ми не звужуємо незалежність Нацбанку, — пояснює голова комітету, — ми, навпаки, додаємо йому спроможності. Цей законопроект базується на досвіді найкращих банків світу, зокрема й США». На думку Рибалки, головною метою НБУ має бути економічне зростання в країні, а це й доступні кредити, щоб можна було запустити економіку.
НАЦБАНК, ЯКИЙ КЛІПАВ ОЧИМА
«Менеджмент Національного банку завжди був політично ангажований, — зазначає народний депутат Віктор РОМАНЮК. — Але головна ознака Центробанку будь-якої країни — це його незалежність від політичної системи. Ця вимога в Україні ніколи не виконувалася. Як наслідок, НБУ ніколи не вдавалося забезпечити справжню стабільність національної валюти, яка гарантує стабільність розвитку системи в цілому і забезпечує умови для зростання національної буржуазії».
«Я, як представник нашої буржуазії, — продовжує Романюк, — був тричі пограбований Національним банком, бо мої накопичення були в національній валюті. І тепер, із самого початку війни, практично весь наш політичний клас і керівництво Нацбанку працювали в такому режимі, буцімто війна в Україні є, але вона не стосується фінансово-економічної системи в цілому».
«Як наслідок ми отримали близько 25 мільярдів доларів відтоку капіталу. Бо лише 600 фізичних осіб контролювали всю банківську систему України. Це ми, законодавці, забезпечили їм механізм виведення капіталу. А Нацбанк кліпав очима і казав: ми нічого не можемо зробити», — наголошує Романюк.
РОЛЬ ІНДІЙСЬКОЇ КОРОВИ
«Усі ми розуміємо, що в боротьбі за інституційну спроможність і свою незалежність Національний банк усе більше хоче відігравати роль священної корови з Індії, — відзначає голова ради Асоціації українських банків Станіслав АРЖЕВІТІН. — Наші експерти стверджують, що відповідальність національного банку перед суспільством чимдалі стає все розмитішою».
«Він (НБУ) усе більше відмежовується від економіки, — додає Аржевітін. — І якщо вчитатися в діючий закон, то ми побачимо нульову відповідальність високооплачуваних мужів — членів Ради НБУ і членів правління Центробанку за свої дії і політику. Свою візію вони звели виключно до індексу споживчих цін, хоча НБУ повинен насправді дбати і про цінову стабільність, і про економічне зростання і зайнятість населення».
«Пропозиція, щоб Нацбанк дбав про цінову стабільність, про економічне зростання та зайнятість населення це далеко не нова норма, — нагадує один з ветеранів банківської справи у незалежній Україні. — Такі вимоги були в законі про Нацбанк 2010 року, але їх звідти вилучили в пошуках незалежності Нацбанку». «Цю норму треба, звісно, повернути. Адже вона сприяла економічному зростанню: ми мали 10—15% росту ВВП і до 60% кредитування економіки», — впевнений Аржевітін.
В той же час він пропонує додати до законопроекту статтю, у якій йтиметься про те, що голова НБУ, підписуючи різні міжнародні угоди, зокрема з Міжнародним валютним фондом, повинен отримати мандат на це, або хоча б діяти в межах ключових засад грошово-кредитної політики. Адже сьогодні, каже фахівець банківської справи, не варто й розробляти такі засади, бо вони вже повністю розписані в меморандумі з МВФ, а ми їх просто імплементуємо, хоча все має бути навпаки.
Аржевітін також пропонує подумати над темою про прибуток Нацбанку. «Бо слово прибуток дає можливість для комерціалізації діяльності, — зауважує він. — Мені здається, що в наших умовах комерціалізація Нацбанку є небезпечною». При цьому голова ради АУБ не поділяє деякі норми пропонованого законопроекту.
Він пропонує вилучити з законопроекту норми щодо обов`язкової публікації всіх рішень Ради та правління НБУ та документів, що надсилає Центробанк Президенту чи Верховній Раді. «Є й речі, які містять державну таємницю, мають гриф для службового користування. Не скажу, що суспільство їх не повинно знати. Це просто не їхня (широкого загалу) інформація», — полемізує з авторами законопроекту Аржевітін.
