Багатовіковий поділ українців між імперіями та державами не пройшов безслідно. Сумно констатувати, але деколи герої для одних наших співвітчизників дуже часто асоціюються з образом ворога — для інших.
Але є особи в нашій історії, якими ми всі можемо й повинні пишатися: від Криму — до Києва і від Карпат — до Донбасу. Наша стаття про такого сина української землі — Михайла Івановича Туган-Барановського.
Він виходець з багатої шляхетської родини, до того ж родини інтернаціональної: батько, Іван Якович Туган-Мірза-Барановський, — татарин; мати, Анна Станіславівна Шабельська, — українка. Його перший крик і останнє зітхання було зроблено в Україні, але, як часто бувало, світової слави й шани він набув, працюючи за межами Батьківщини — в Росії. Проте він зробив для Української держави вклад, значущість якого неможливо співвіднести. І дуже шкода, що досі його ім’я відоме, мабуть, винятково в академічних колах серед економістів, а його праці мало доступні навіть професіоналам.
М.І. Туган-Барановський народився 20 січня 1865р. в селі Солоне (Солянівка) Харківської губернії. Дуже часто вказується дата його народження 8 січня, але це дата за юліанським календарем. 1918 року Центральна Рада затвердила перехід України на літочислення за григоріанським календарем, зараз 8 січня за юліанським календарем відповідає 21 січня за григоріанським календарем. 1865 року різниця між календарями становила не 13 днів, а лише 12 днів. Тому даті юліанського календаря 8 січня 1865 року за григоріанським календарем відповідало 20 січня 1865 року. Отже, розглядати 8 січня як знаменну дату, пов’язану з народженням великого ученого М.І. Туган-Барановського, принаймні некоректно.
Померти в 54 роки, наступного дня після дня народження, вже це — символічно. Більше того, в даті смерті М.І. Туган-Барановського є й інші знакові збіги:
— 21 січня 1920 року Паризька мирна конференція закінчила роботу, юридично оформивши закінчення Першої світової війни. За рік до цього, для участі в її роботі в складі української урядової делегації, їхав до Парижа М.І. Туган-Барановський. Серце ученого перестало битися 21 січня 1919 року в потязі поблизу Одеси;
— він не дожив одного дня до проголошення Акту Злуки — об’єднання українських земель;
— він не дожив одного дня до перших роковин проголошення Центральною Радою незалежності України від Росії.
— він помер у один день, у однаковому віці з В.І. Леніним.
Ось так і ми досі: трохи не доїхали до Європи, залишилося нерозуміння між сходом і заходом у новій об’єднаній Україні, а частині мешканців країни досі незрозуміло, для чого потрібна незалежність України.
Наскільки Туган-Барановський був самостійником? Імовірно, створення незалежної України він не розглядав із позицій національних, але вже тим більше він не уявляв розвиток України в складі більшовицької Росії. Він не говорив про незалежну Україну, він її творив, він був просто патріотом своєї землі. За короткий час роботи зі створення української державності в 1917—1919 роках патріотизм М.І. Туган-Барановського розкрився, перш за все, в тому, що вчений зі світовим ім’ям:
— погодився очолити Міністерство торгівлі, фінансів і промисловості Української Центральної Ради;
— у вересні 1917 року він брав участь у переговорах із Тимчасовим урядом Росії з приводу здобуття Україною автономії;
— 1918 року був у числі організаторів Української академії наук;
— у складі Соціально-економічного відділення цієї Академії, яке очолив М.І. Туган-Барановський, було створено інститут «для статистичного вивчення населення України» — перша у світі спеціальна наукова установа для поглибленого вивчення проблем населення. Вперше в світі до питання демографії підійшли фундаментально.
Необхідно також відзначити, що 14 листопада 1918 року Українською Академією наук М.І. Туган-Барановському було присвоєне звання академіка. Він став першим економістом-академіком в Україні.
Життєвий шлях М. І. Туган-Барановський завершив академіком, визнаним ученим зі світовою славою. У чому його заслуга? Чим його наукова спадщина актуальна й досі?
Важко не визнати справедливість для сучасності його тверджень про те, що: «... всяка промислова криза є складним комплексом явищ, які розвиваються в строго певній послідовності. Кожній кризі передує розширення виробництва і підвищення товарних цін; потім товарні ціни знижуються, і в галузі грошово-кредитного обігу країни починається ряд змін, які закінчуються повним знищенням кредиту. Становище грошового ринку, яке передує промисловій кризі та те, що потім надходить за ним, настільки типові, що їх дуже легко передбачити заздалегідь...» — писав він 1894 року, аналізуючи діловий цикл у Англії, в книзі «Періодичні промислові кризи».
Між іншим, авторові наведених вище рядків, М.Туган-Барановському, вдалося передбачити настання ряду криз: у Росії — 1899 р., у Німеччині — 1901 р., у США — 1907 р., а напередодні Першої світової війни, 1913 р., дати прогноз світової кризи, проаналізувавши вплив на неї майбутньої війни. Тому, коли говорять, що Перша світова війна була повною несподіванкою для світової громадськості, не слід забувати, що вже тоді були учені-пророки, які її передбачали.
Отже, економічна наука — це не лише чиста теорія та історія. Прогнози — справа невдячна, але вже дуже точно все описане за 100 років до сучасної світової економічної та фінансової криз!
Будучи в молодому віці прибічником марксизму, згодом він піддавав учення Маркса критиці, але, в той же час, вірив у соціалізм. 1916 року виходить його робота «Соціальні основи кооперації», а 1918 року — «Соціалізм як позитивне вчення», де вчений описує свої погляди на соціалізм. Перехід до соціалізму М. І. Туган-Барановський вважав неминучим, оскільки за капіталізму невелика група людей наживається за рахунок решти — багаточисельної частини суспільства. Основою соціалізму, в його розумінні, була ідея про рівноцінність людської особи (цю ідею було запозичено в І. Канта).
Потрібно також відзначити внесок ученого в розвиток теоретичних основ кооперації. Фундаментальніше до цього питання до нього жоден російський учений не підходив. Коли читаєш праці Туган-Барановського, то вони звучать і як пророцтво, і як наставництво. Ще 1917—1918 рр. він закликав: «...не йдіть шляхом казармового соціалізму, інакше бути біді. Він пропонував кооперативну дорогу розвитку...» Ми пішли іншим шляхом, і інші були нашими провідниками.
В Україні багато професійних свят, є День учителя, День працівника торгівлі, День медичного працівника, але при цьому ж немає дня патологоанатома чи акушера. А з економікою навпаки: є День бухгалтера і День банківських працівників, але немає єдиного свята — дня економіста. Гадаємо, що на згадку про великого нашого співвітчизника, в дату його народження — 20 січня, потрібно затвердити професійне свято — День економіста. Цей день відзначатимуть: бухгалтери й податківці; аудитори й банківські працівники, а також більшість державних службовців. Таке свято, безперечно, буде не лише даниною пам’яті й пошани до нашого великого співвітчизника, але й загальнонародним святом.
