24 липня офіційно набрав чинності новий порядок увезення до Туреччини металопрокату за кодами товарної номенклатури 7208, 7209 і 7211 із третіх країн (це не стосується країн ЄС і членів EFTA), що, у свою чергу, створило реальну загрозу економічним інтересам нашої держави. Адже під загрозою вільний збут на турецькому ринку особливо важливої статті українського експорту — металопрокату (головним чином прокату з нелегованого заліза й сталі, відповідно гарячекатаного листа — 7208 і холоднокатаного рулону — 7209), експорт якого останнім часом досяг майже 25% від загального обсягу експорту товарів з України.
Це той самий металопрокат, який за останні декілька років і без того став об’єктом «набридливого» антидемпінгового переслідування з боку цілої низки платоспроможних країн (США, Мексика, Канада, Індія, Індонезія, Таїланд, Чилі, ПАР, Аргентина). Аналогічні кількісні обмеження ще раніше запровадили країни ЄС.
За даними статистики, експорт холодно- і гарячекатаного прокату, який відтепер підпадає під кількісні обмеження з боку Туреччини, становить майже 50% від загального обсягу українського експорту до цієї країни.
Якщо в результаті застосування режиму квотування український експорт металу до Туреччини зменшиться вдвоє, то вітчизняні експортери втратять ринок збуту на рівні $150 — 160 млн., відповідно на десятки мільйонів доларів зменшаться бюджетні надходження... Зрештою ще більше поглибиться тенденція до спаду в зовнішній торгівлі України (що почалася ще з 1997 р.) і зовсім випаруються ті 0,1% зростання промислового виробництва в Україні, якими теперішня влада намагається ілюструвати «стійкі» стабілізаційні процеси в національній економіці.
За даними турецької статистики імпорт з України гаряче- й холоднокатаного прокату становить суму в $300 млн. (1997 року) при обсягах понад 1 млн. тонн і його частка досягла 35% від усього турецького імпорту з України.
Турецькі офіційні особи, пояснюючи прийняття такого підступного для нас рішення, кивають на кризу в Південно-Східній Азії, зниження попиту в Європі, необхідність захисту власного виробника. Зрештою, з точки зору офіційної Анкари, «праведним» аргументом є те, що такий режим застосовуватиметься для всіх третіх країн (за винятком ЄС і країн-членів EFTA) й тому він нібито не може бути дискримінаційним щодо України.
Але, водночас, серед усіх іноземних постачальників цього товару до Туреччини частка українських експортерів сягає 45 — 48%. Таким чином, найбільше від таких дій турецької влади постраждає саме Україна.
Можливо, на такі кроки турецький уряд підштовхнули недавні рішення Кабміну України стосовно посилення митного режиму щодо ввезення на територію України товарів фізичними особами та особами, які займаються підприємницькою діяльністю без реєстрації юридичної особи (в народі — «човники»). За повідомленням турецьких ЗМІ, на сьогодні склалася така ситуація, що внаслідок різкого зменшення обсягів «човникової» торгівлі десятки, якщо не сотні тисяч турецьких торговців, посередників і виробників дешевої текстильної продукції втрачають роботу.
Так чи інакше, Україні є чим відповісти (квотування текстилю, наприклад). Сьогодні ситуацію можна кваліфікувати як суперечливу в плані зіткнення економічних інтересів двох сусідніх дружніх країн. Завтра вона може перерости в «торговельну» війну (і тоді з обох боків утрати неминучі), якщо Київ і Анкара не знайдуть спільної мови.
ДОВІДКА «ДНЯ». Обсяг квоти (до кінця року) — 550 тис. тонн, з яких 450 тис — гарячекатаний лист, 100 тис. — холоднокатаний рулон. У межах квоти митні податки не застосовуються, за межами квоти мито дорівнює 22,5 — 30%. До введення режиму кількісних обмежень воно становило 5%.
