На нараді керівників підрозділів корпорації «Філіп
Морріс» у Лозанні (Швейцарія) Харківську тютюнову фабрику названо кращим
підприємством щодо охорони праці та безпеки серед європейських філій.
Частка американської власності в статутному фонді АТ «Харківська тютюнова
фабрика» (ХТФ) більш як 99,5%. Добре це чи погано? Щоб відповісти на це
запитання, наш кореспондент побував у цехах ХТФ.
«Американський капіталізм» починається тут одразу за прохідною, де відвідувачеві
чіпляють на груди бирку «Візитер» і забирають сигарети харківського виробництва.
У цехах — ідеальна чистота. Начальник лабораторії якості Людмила Поліщук
сказала, що раніше після виходу в цех обов’язково треба було витрушувати
халат. Тепер тютюн іде трубопроводами, а в тих небагатьох місцях, де він
за технологією повинен з’явитися на відкритому повітрі, працюють могутні
витяжки, які збирають пил і осаджують його в накопичувачах. Пил теж знадобиться,
його запакують і продадуть у сільське господарство для боротьби з хворобами
рослин. Засоби індивідуального захисту робітникам теж про всяк випадок
видано. Так вимагають інструкції, а до них тут ставляться з несовковською
набожністю. Не тільки цехи, а й кімнати відпочинку, душові — усе зроблено
за американськими стандартами. Багатьом з нас не скоро вдасться зібрати
стільки грошей, аби облаштувати свої ванні кімнати так, як на цій фабриці
обладнано душові.
Люди на фабриці якось непомітно змінилися. Мають спокійний і впевнений
вигляд, часто усміхаються. Пояснити це не складно. Тут регулярно, день
у день, платять зарплату (середня — еквівалент 250 доларам), крім того,
видають талони на харчування в їдальні, а щомісяця — по два блоки сигарет.
Працюють дві бази відпочинку. На Печенізькому водосховищі може побувати
кожний бажаючий, у Криму минулого літа за путівками відпочив кожний четвертий.
Усе це записано в колективному договорі адміністрації з профспілкою. Остання,
щоправда, не влаштовує соцзмагання, зате стежить за виконанням колдоговору.
Тому влаштуватися на «тютюнку» важко, і роботою люди дорожать.
«Філіп Морріс» вклав у підготовку кадрів два мільйони доларів з двадцяти
двох, інвестованих у фабрику. Інженери і робітники практикувалися на підприємствах
корпорації у Швейцарії, Чехії, Санкт-Петербурзі. І сьогодні підвищення
кваліфікації заохочується. Скажімо, за освоєння англійської працівник одержує
додаткові бали.
То що ж приніс підприємству американський капіталізм? Добру роботу для
чотирьохсот харків’ян. Чималі надходження до держбюджету — торік фабрика
сплатила 56 мільйонів гривень податків і зборів (приблизно чверть всієї
дохідної частини бюджету міста). Голова обласної адміністрації Олег Дьомін
назвав фабрику найсправнішим платником податків. Крім того, минулого року
за договорами з ХТФ працювало 492 підприємства України, які постачили їй
товарів і зробили послуг на півтора мільйони гривень. Це означає, що іще
кілька тисяч чоловік мали роботу. Нагадаємо: фабрика спонсорує ще й харківський
«Металіст».
Трохи ніяково журналістові, який пам’ятає, що «у радянських — власна
гордість», розхвалювати чуже. Схоже, це стереотип, який уже віджив себе.
Сьогодні прийшов час вважати своїм не того, у кого паспорт український,
а рахунок швейцарський, а того, хто платить тут податки, не зазираючи у
свій паспорт. Харківська тютюнова фабрика, виходячи з цього принципу, і
є найсправжнісінький вітчизняний виробник. Жодна копійка з її прибутку
за океан не попливла. Поки що все вкладається в розвиток виробництва, в
нарощування потужностей. Нинішнього року буде інвестовано ще 15—20 мільйонів
доларів.
Невдовзі «Філіп Морріс» почне будувати в Україні нову тютюнову фабрику
вартістю $150—200 мільйонів. Рада директорів ще не обрала міста, але вже
тепер зрозуміло — ще тисяча наших громадян отримає високооплачувані робочі
місця.
То добре чи погано «Філіп Морріс»? Відповідь зрозуміла. Хоча попередження
МОЗ, що куріння небезпечне для здоров’я, залишається в силі...
