На сьогодні Україна має активно скорочувати споживання енергоресурсів у середньому на 50 — 60%. Адже енергоємність ВВП України в 2,6 разу перевищує світові показники. І якщо ми й надалі будемо споживати дефіцитні енергоресурси немов із рогу достатку, то невдовзі вся країна ризикує повторити долю Алчевська зразка 2006 року, вважає виконавчий директор Асоціації «Енергоефективні міста України» Анатолій Копець. Як заявив він днями на засіданні круглого столу з питань механізмів упровадження проектів з енергоефективності, організованому Європейською бізнес асоціацією, Україна нікуди не дінеться від світових тенденцій: енергоресурси будуть дорожчати. І до цього треба готуватися, пристосовуватися методом енергозбереження.
Лідером у даному процесі, на думку Копця, має виступити влада, насамперед ,місцева. Як приклад він ставить міста своєї Асоціації — там, мовляв, уже досягли від 5 до 14% економії.
Утім, економити на енергоспоживанні в містах України хочуть не всюди... «Ми пропонували майже двічі нижчу ціну за гарячу воду, ніж у комунального підприємства міста. Але нашу пропозицію просто ігнорують, не бажаючи підключати нас до мережі», — розповідає «Дню» про приклад небажання місцевої влади економити Олексій Тихонов.
У 2005 році підприємці уклали договір із Броварським заводом порошкової металургії щодо його забезпечення електроенергією та теплом. Взяли кредит у комерційному банку, спроектували автономну станцію на орендованій території заводу й закупили 7 когенераційних двигунів вітчизняного виробництва, коефіцієнт корисної дії котрих сягає 90 — 92%. Працюючи на газі, вони виробляють не лише електроенергію, а й тепло, яке потім можна поставляти споживачеві. Тобто замість одного товару (електроенергії), як це на сьогодні відбувається на ТЕС України, когенераційна теплоелектростанція дає два, використовуючи при цьому однакову кількість палива.
Вигода була такою очевидною, що з нею вирішили поділитися не тільки з заводом, а й з містом. Місцевому комунальному підприємству була зроблена комерційна пропозиція, на яку відповіли, що місто буде купувати тепло й електроенергію в майбутньої станції, якщо ціна буде нижчою, ніж у альтернативних постачальників.
Утім, коли через рік, у 2006 році, підприємці побудували станцію й звернулися до комунальників із проханням заключити угоди й підключити до електро- та тепломережі, ставлення до енергоефективної станції у Броварах різко змінилося. І, якщо електроенергію все ж взяли в мережу через дію так званого зеленого тарифу (за яким держава зобов’язана купувати електроенергію енергоефективного виробництва), то тепло, котре під дію даного тарифу не підлягає, цікавило лише завод. «Улітку 2006 року ми тепло в місто так і не продали, хоча в Броварах саме влітку населення потерпає через відсутність гарячої води, — розповідає генеральний директор підприємства-власника когенераційної теплоелектростанції Євген Тихонов. — А ми натомість надлишки тепла були змушені викидати в атмосферу, гріючи повітря навколо станції! Хоча місто вже тоді могло почати економити й знижувати тарифи».
Остаточно ілюзії стосовно енергозберігаючої стратегії міста у підприємців розвіялися, коли в заводу, котрий був їхнім основним споживачем тепло- та електроенергії, почали погіршуватися справи. Врешті-решт робота заводу зупинилася, і він узагалі відмовився від теплопостачання. Станцію теж довелося зупинити, адже держава так і не поспішала споживати дешевшу енергію, не- зважаючи на пропозиції підприємців...
«Я пропоную місту 1 Гкал за ціною 141 гривня без ПДВ. У той же час комунальні підприємства пропонують населенню — близько 214 гривень. Хоча місцева влада постановила, що можна лише по 178 гривень за 1 Гкал. Різницю між 214 і 178 вони дотують, а потім просять компенсацій в бюджеті, що складають близько 13 мільйонів за рік», — підраховує Євген Тихонов.
Через «мінливі настрої» комунальників кредит підприємці виплатити не змогли. І якщо до початку опалювального сезону когенераційну теплову енергію не впустять у мережу міста, банк отримає непрацюючу станцію, де за зиму стане непридатним таке цінне на сьогодні обладнання.
Хоча підприємці ще надіються на порятунок своєї енергоефективної станції, яка виявилася не потрібною місту. Після звернень до Антимонопольного комітету України (АМКУ), МінЖКГ, Мінпаливенерго зокрема та керівництва уряду загалом підприємці чекають конкретних дій з боку влади. А також і прем’єр-міністра України Юлію Тимошенко в гості, аби вона побачила, як державну стратегію енергоефективності на місцях розуміють «по-своєму». Хоча поки що Тихонових годують лише відписками, у яких усі їхні біди списують на недосконале законодавство.
З проханням допомогти розібратися в законності такого ігнорування з боку комунальників «День» звернувся до АМКУ. В.о. голови відомства Олександр Мельниченко на запитання, чи є вищезгадані дії тепловиків проявом монополізму, на нещодавній веб-конференції відповів, що такого роду випадок «напряму відноситься до компетенції Антимонопольного комітету». Мельниченко пообіцяв, що «це питання буде розслідуване».
У прес-службі ж Комітету «Дню» додали, що «відповідно до Правил надання і погодження технічних умов на підключення до теплових мереж, затверджених Мінжитлокомнгоспом, місцеві комунальні підприємства теплоенергомережі не мають права відмовити у підключенні за умов наявності технічних можливостей до відповідного підключення. Крім того, зазначені Правила чітко регламентують порядок підключення когенераційних установок... У разі виявлення дій суб’єктів господарювання, що мають ознаки порушення конкурентного законодавства на ринку транспортування теплової енергії, Комітет вживатиме заходи в межах своїх повноважень».
Заява броварських підприємців нині розглядається Київським обласним територіальним відділенням АМКУ. Але чи встигнуть там відреагувати до 15 жовтня, коли має офіційно стартувати опалювальний сезон — невідомо. Як пояснив «Дню» заступник голови цього відділення АМКУ Володимир Висотін, дана заява ними ще розглядається. «Досі немає відповіді на наш запит до потенційного відповідача», — пояснив він. За словами Висотіна, з точки зору конкуренції на ринках централізованого теплопостачання це є дуже цікавим питанням, проте робити певні висновки, не проаналізувавши відповідь комунальників, у АМКУ не можуть.
ДО РЕЧIІ
У Броварах, готуючи програму модернізації комунальної теплоенергетики, інфраструктури та схем теплопостачання населених пунктів для Державної цільової програми модернізації комунальної теплоенергетики, не включили туди когенераційну установку. Натомість пропонують державі фінансувати затратну модернізацію застарілих котелень міста, переобладнуючи їх на споживання вугілля. Хоча вищезгадана станція могла б успішно повністю замінити одну з них, зекономивши таким чином і бюджетні кошти, зазначає Євген Тихонов.
