Кияни з пересторогою чекають першого дня нового року. Голова міської держадміністрації Олександр Попов зізнався: державний бюджет на 2013 рік «позбавляє Київ можливості не тільки розвиватися, а й просто функціонувати». Коштів, що влада виділила столиці, не вистачить навіть на виплату зарплати працівникам бюджетної сфери. Недофінансування, за словами Попова, викличе «перебої у функціонуванні громадського транспорту та роботі житлово-комунальної сфери». Тож, очевидно, влада таки піде на підвищення тарифів на послуги ЖКГ. Не даремно ж за тиждень-другий до прийняття державного бюджету експерти й представники місцевої влади підкреслювали, що жителі столиці оплачують найнижчий в Україні комунальний тариф. Зокрема, заступник голови Київської міської адміністрації Руслан Крамаренко в останній день минулого місяця повідомив, що на покриття різниці між реальною та встановленою для киян вартістю послуг ЖКГ міський бюджет отримав 2012 року майже 5 мільярдів гривень (3,4 мільярда гривень — у липні цього року та ще 1,5 мільярда гривень у листопаді).
Натомість жителі Берліна вже давно використовують технології, які дозволяють спокійніше реагувати на підвищення вартості утримання квартири. На відміну від німецьких умов, в Україні енергоощадна забудова донедавна була надбанням лише приватного сектору. Утім, наша столиця вже зробила крок назустріч німецькому досвіду...
Пілотний проект «Енергоефективна забудова» вартістю 300 тисяч євро впроваджено в рамках Міжнародної ініціативи захисту клімату. Ним опікувалося німецьке Федеральне міністерство навколишнього середовища, охорони природи та безпеки реакторів спільно з українським Міністерством регіонального розвитку. Участь німецької сторони відчувається відразу після потрапляння в новобудову. Вже хоча б тому, що означення поверхів у ліфті починається не з першого, а з нульового поверху.
Директор проекту «Енергоефективна забудова» Крістіана Хагенедер, демонструючи журналістам кімнатати нового будинку, зауважила: проект є пілотним, а тому енергозбереження у будинку встановлено частково. «Ще 2009 року ми звернулися до інвестора, який погодився додатково утеплити будинок за свій кошт, а ми у свою чергу встановили там енергоощадне обладнання на 16-му поверсі — це 26 квартир загальною площею 1800 квадратних метрів», — розповіла пані Хагенедер.
За її словами, цей проект, втілений за німецькими стандартами, є унікальним для України, бо досі такі технології застосовувалися лише у вітчизняному малоповерховому будівництві та в значно менших масштабах. «Встановлені технології дадуть змогу зекономити жителям квартир до 50% відсотків енергії порівняно з іншими новобудовами, і до 80% — порівняно зі звичайними київськими багатоповерховими будинками», — додає пані Хагенедер.
На перший погляд, інноваційні квартири нічим не відрізняються від звичного нам житла — ті самі стіни, стеля, підлога, ті ж металопластикові вікна. Але енергоефективність, як виявилось, отак от відразу не побачиш, все криється в деталях: особливостях виробництва і матеріалів. Наприклад, зовнішні стіни цього будинку мають шар термоізоляції на 20% ширший, аніж стіни звичайних новобудов. А от двокамерні металопластикові вікна з шестикамерними рамами було встановлено максимально герметично. Це у свою чергу дозволило досягти загального значення опору теплопередачі в 1,0 кв.мК/Вт замість стандартизованого державними будівельними нормами у 0,6 кв.мК/Вт, відзначають автори проекту.
Зовнішній бік вікна захищають автоматичні сонцезахисні рафштори, які нагадують звичайні жалюзі, але їхні пластини ширші, й вікно вони закривають від палючого сонця завдяки автоматичній кліматичній системі, встановленій на даху будинку. Залежно від напряму падіння сонячних променів, рафштори змінюватимуть кут свого нахилу й автоматично підніматимуться в похмурі дні. Крім того, рафшторами можна буде керувати вручну.
Щоб зменшити витрату тепла, особливо при вентиляції приміщень, у стіни поблизу вікон було вмонтовано спеціальний прилад, який, здійснюючи забір зовнішнього повітря і витяг внутрішнього, дозволяє зберегти до 76% тепла. Окрім того, подібні установки дозволяють зберегти в приміщенні комфортний мікроклімат, подаючи свіже повітря, але вже кімнатної температури, на відміну від тих же кондиціонерів, які фактично охолоджують лише внутрішнє повітря.
Власник такої квартири з інноваційними технологіями Микола Макаренко розповідає, що недовго роздумував, обираючи саме це помешкання, і експериментальний статус житла його не відлякував. «Я сам працюю в будівельній галузі. І, якщо чесно, купити квартиру в цьому будинку мені порадили мої німецькі друзі. Я був у Німеччині й особисто бачив, як там працюють усі ці технології», — розповів Макаренко. Чоловік відзначає, що йому особливо подобається система опалення та водопостачання гарячої води, на прикладі якої можна конкретно бачити економію коштів, бо постачання тепла забезпечується з трьох джерел, а не, як зазвичай, з одного централізованого. У літній період тепло збирає геотермальна установка з пласких пластин-колекторів загальною площею 90 метрів квадратних. Ближче ж до зими, коли сонця стає все менше, тепло генерують чотири теплові насоси потужністю 60 кВт, які втягують, зокрема, тепле повітря з вентиляційних шахт. У разі ж низьких температур зовнішнього повітря та незначного сонячного випромінювання система переходить до використання централізованого опалення, яке поступає від однієї з міських ТЕЦ. Також, говорять забудовники, централізоване опалення використовують, щоб підвищити температуру гарячої води та опалення, коли енергозберігаючій технології не вистачатиме потужності.
Щоб зберегти вироблену теплоенергію, на даху встановлено об’ємні акумулюючі резервуари. У цьому будинку систему енергозберігання було встановлено частково, але сонячні панелі зайняли майже весь дах. Представник компанії Вosh, що поставляла обладнання для пілотного проекту, — Тетяна Тімакова — пояснює, що при потребі площі даху буде достатньо, щоб розмістити установки для всіх жителів будинку. При цьому вона зазначає, що подібні дії потрібно робити все-таки на стадії будівництва, бо потім це може обійтися достатньо дорого й завдасть незручностей для інших мешканців будинку. Усього ж, за словами Тімакової, на стадії будівництва встановлення подібних технологій може коштувати від 10% до 25% від вартості самого помешкання, а окупність подібних інтеграцій займе від восьми до десяти років.
Крістіана Хагенедер вважає, що такі технології є дуже потрібними та зможуть допомогти заощадити власні кошти українців і зберегти природні ресурси. Але для того, щоб енергозбереження стало популярнішим в Україні, потрібні кроки влади назустріч. І зокрема — зміни в будівельному законодавстві. Зважаючи ж на останні тенденції, пов’язані з економією газу, можна спрогнозувати, що експеримент, застосований у цьому будинку, стане в майбутньому нормою для України. Архітектор Тетяна Ернст, яка сама проектує енергоощадні будинки, розповідає, що будівельники з ряду українських міст вже задумали будувати повноцінні енергоощадні багатоповерхівки. «Є замовлення з Черкас, Сімферополя, ще деяких міст на проектування висотних будинків, збудованих за повністю енергозберігаючими технологіями. Але поки що всі вони лише на папері», — відзначає архітектор.
Тим часом директор архітектурної компанії «Імперія-М» Павло Мельниченко стверджує, що найближчим часом не слід очікувати стрімкого переходу від «традиційного» будівництва багатоповерхівок до — з використанням енергозберігаючих технологій. «Вони є перспективними. Але поки українці не готові переплачувати 10 — 20 відсотків за незрозумілі технології», — констатує експерт. Він зазначає, що власникам котеджів більше зрозумілі принципи економії завдяки впровадженню енергозберігаючих технологій, ніж мешканцю квартири. «У людей немає усвідомлення того, що, заплативши, наприклад, зайві 100 доларів за квадратний метр, вони зможуть більше зекономити. Тому масове впровадження таких технологій у будівництві багатоповерхівок слід очікувати не раніше ніж за два-три покоління українців», — додав експерт.
