НАК «Нафтогаз» нещодавно вперше опублікував свій річний звіт за 2014 рік. І так збіглося, що буквально через кілька днів після презентації журналістам цього видання уряд прийняв рішення щодо плану реформування вітчизняного газового монополіста. Чого чекати в результаті? Про це «День» розмовляв з президентом Київського інституту енергетичних досліджень Олександром НАРБУТОМ.
ЧИ БУВ ХЛОПЧИК? АЛЕ ВИГРАШ ВЖЕ Є
— Які реальні або, можливо, уявні плюси отримала Україна в результаті затвердження урядом плану реформування «Нафтогазу»?
— Чи затверджений насправді цей план — це ще питання, яке слід було б додатково уточнити. Оскільки його обговорення на Кабміні й прийняте там протокольне рішення про його підтримку — це, як скажуть юристи, слабкий правовий документ. Якщо цей план має стати частиною нормативного законодавства, а його подальше виконання в такому разі має жорстко контролюватися, то його слід затвердити постановою Кабінету Міністрів. І поки невідомо, щоб така постанова приймалася.
Та все ж виграш є. Це відкриття трирічної поновлюваної кредитної лінії з досить низькою ставкою 1,5%, яка дасть можливість «Нафтогазу» купувати газ, що постачається реверсом з Європи. Це також кредитна лінія Світового банку на 500 мільйонів на ті ж цілі. Отже, таким чином «Нафтогаз» отримує хорошу підтримку своїй поки що не дуже ефективній комерційній діяльності й зможе за допомогою цих грошей збільшити закупівлі газу з Європи, підкреслюю, з Європи, хоча кон’юнктура цін не дає підстави вважати реверсний газ дешевшим за російський. Він явно дорожчий на DAF, тобто на кордоні по реверсних входах.
Створення дієздатних органів стратегічного управління НАКом від імені власника — давно назріле завдання. Останнім часом було багато критики «Нафтогазу», зокрема й з мого боку, за те, що його наглядова рада була не більше ніж декоративним органом, що лише формально схвалює несвоєчасно підготовлені аудиторські звіти. Усі функції цієї ради в нинішньому варіанті її повноважень зводилася до того, щоб схвалити вибір аудитора й потім прийняти завірений ним звіт з позиції власника. А з точки зору західної корпоративної моделі й моделі, прийнятої в країнах Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР), наглядова рада — це повноцінна рада директорів з невиконавчими завданнями, що приймає цілу низку рішень стратегічного й бюджетного характеру, і орган, якому делегуються повноваження власника в проміжках між зборами акціонерів.
САМОРЕФОРМУВАННЯ ЗА ВИЗНАЧЕННЯМ КУЛЬГАЄ
— «Нафтогаз» виконував, та й зараз поки виконує невластиві йому функції соціального захисту населення. Тепер він, схоже, зможе їх позбавитися. Знову його критикуватимемо тепер уже за це? Адже газовий монополіст — державна компанія, а держава не може відмовлятися від соціальної функції.
— НАК дійсно заслужено критикували й критикують за виконання невластивих йому функцій. Але компанія невипадково грала роль першої скрипки в підготовці й розробці плану поліпшення корпоративного управління. Тобто маємо варіант самореформування, який уже за визначенням не може не мати серйозних вад. Було б резонно, щоб реформуванням цієї державної компанії, зміною порядку й принципів її роботи та й реструктуризацією всього нафтогазового сектора займалося профільне міністерство, що відповідає за енергетичну політику в країні. Але так не сталося. Відомо, що міністр був проти запропонованого Кабміну варіанту цього плану. Та все ж його схвалили.
Я впевнений, що бізнес, незалежно від форми власності, має виконувати свою основну роль, а це виробництво й реалізація певних товарів і послуг. З цього погляду «Нафтогаз», як ми вже говорили, тривалий час виконував невластиву йому соціальну функцію — через механізми крос-субсидування постачав газ для потреб населення й теплокомуненерго за пільговими цінами. Щоправда, це давало можливість «Нафтогазу» системно вимагати гроші у держави. Не секрет, що за останні сім років до цієї компанії було влито з держбюджету приблизно $20 мільярдів. Ця цифра була б втричі меншою, якби раніше була розроблена ефективна модель державної соціальної підтримки населення й проведена реформа ціноутворення на газ на конкурентній ринковій основі. Отже, ця соціальна функція, дійсно, зникає. А замість неї введені субсидії для незахищених сімей, які також по суті фінансуються за рахунок вітчизняного газовидобування.
— Так, джерело для цих субсидій, як виглядає, знайшли не найкращий.
— На жаль, механізми крос-субсидування й використання валютної виручки «Нафтогазу», що отримується «Нафтогазом» від транзиту російського газу до Європи, а також частин коштів від продажу газу власного видобутку дозволяли йому та пов’язаним з керівниками цієї компанії комерційним структурам витягувати досить серйозні фінансові ресурси й розподіляти їх зовсім не на користь незахищених верств населення. Ці великі гроші йшли тонкому прошарку нафтогазового клану, що не мав і не має якоїсь певної політичної «прописки». Ці люди сьогодні і в Опозиційному блоці, і в Народному фронті, і в інших політичних силах.
Доходи від ренти на видобуток вуглеводнів як джерело субсидування — це явний нонсенс для країни, яка бореться за енергетичну незалежність. Вийшло те саме крос-субсидування, лише через вищий рівень: не через бюджет «Нафтогазу», а через державний бюджет і казначейство. Ці кошти було б набагато логічніше використовувати на розвідку родовищ, буріння свердловин, щоб дати можливість компанії «Укргазвидобування» нарощувати свою ресурсну базу, яка, за всіма правилами, має випереджати видобуток.
ХТОСЬ, ХТО СТАВИТЬ ЗАВДАННЯ…
— Як формуватиметься і на кого працюватиме правління «Нафтогазу», яке хочуть зробити незалежним від уряду?
— Компанія «Нафтогаз» не була незалежною від уряду й навряд чи навіть шляхом створення нової моделі управління, яка сьогодні просувається, отримає бажану незалежність. Ключі від ухвалення важливих рішень все одно залишаться у прем’єр-міністра. Ми бачимо, як він їх подеколи витягує. Йде майстерна політична маніпуляція, спрямована на створення особливого монопольного становища «Нафтогазу» та підтримку його антиконкурентної моделі.
— Як позначиться на роботі компанії те, що місця в наглядовій раді вже запропоновані міжнародним банкам?
— Через свою не дуже високу ефективність уряд явно не в змозі нести тягар відповідальності за стан економіки. І якщо прибрати ту зовнішню допомогу, яку наш уряд отримує, то, я боюся, що стан дефолту став би у нас перманентним. Тому тиск і навіть диктат кредиторів, зокрема й міжнародних, є сьогодні основою й практикою роботи цього уряду. Створювати комітет кредиторів було б резонно, якби «Нафтогаз» був у стані банкрутства. Такою є практика в усьому світі. Але щодо НАК «Нафтогаз України» поки, наскільки я розумію, не запущено процес ліквідації. Навпаки, у плані реформування й оздоровлення компанії можна побачити амбітні бажання нинішнього її керівництва повною мірою володіти всіма акціями дочірніх компаній. Це більше нагадує концентрацію управління активами, ніж варіант з їхнім розділенням за видами бізнесу, який ми повинні були б уже реалізувати після вступу до Енергетичного співтовариства.
— Залишиться «Нафтогаз» після реалізації плану реформування українською державною компанією чи, можливо, перейде в якусь іншу категорію власності?
— Щоб відповісти на це запитання, варто було б перечитати інтерв’ю нинішнього директора «Нафтогазу» з розвитку пана Вітренка. Ще на зорі своєї нової діяльності разом з паном Коболєвим він порушував питання про досить широку приватизацію державних нафтогазових активів. Отже, на мій погляд, нинішній менеджмент компанії рухається до реалізації цієї мети. Я навіть не виключаю, що є хтось, хто таке завдання перед керівництвом компанії ставить.
ЧАС ДЛЯ СУПРОТИВУ
— Чи відкриває план реформування НАК реальні можливості для реформування української ГТС? Буде в ній узагалі після 2019 року якийсь газ, чи нам доведеться заробляти на тому, що якусь її частину доведеться використовувати як металобрухт?
— Є небезпека того, що за екстравагантні рішення, які приймаються, й оптимальні, які не приймаються і які могли б підняти конкурентність у роботі цього сектора, як завжди у нас, ніхто не понесе відповідальності. Так буде доти, доки не буде повною мірою реалізований стратегічний план, що передбачає розділення «Нафтогазу» за видами діяльності й у відповідних компаніях не сформується компетентне керівництво. Ми сьогодні помітно відстаємо від того, що відбувається в Європі, ми не запропонували потенційним інвесторам плану розвитку ГТС, що гарантує збереження обсягів транзиту. Навпаки, план Росії зі створення Північного потоку-2 через 5—7 років порушить питання про потрібність нашої газотранспортної системи (до 2019 року Росія навряд чи щось встигне). У нас є час, щоб протистояти цьому плану, але дуже короткий. Його слід використовувати не лише для реформування нинішніх дочірніх компаній «Нафтогазу», а й для створення нової моделі їхньої роботи, яка б відповідала інтересам і постачальників, і покупців газу.
— Яка доля чекає українські підземні сховища?
— Ефективність їхньої роботи багато в чому пов’язана з газотранспортною системою. Сьогоднішній обсяг їхньої заповнюваності — свідчення того, що нам потрібна європейська модель газотранспортної системи, що дозволяє європейським покупцям пересувати точку приймання куплених обсягів газу на східний кордон України. Її відсутність не дозволяє достатньою мірою завантажити вітчизняні сховища. Отже, у нас є два сценарії. Негативний (передбачає втрату завантаження ГТС) просто виключить частину сховищ з режиму стійкої роботи. Якийсь варіант тут — це приватна структура, яка там зберігатиме свій газ окремо від державного. Але на цьому багато не заробиш, оскільки навряд чи хтось схоче платити за ці сховища конкурентну ціну. Отже, ідея розділити сховища й трубу порочна з точки зору сукупної вартості цих активів.
А з точки зору молодих керівників «Нафтогазу» розділення цих активів створює добру можливість для їх продажу. Але з урахуванням дезінтеграції й можливості взагалі втратити бізнес, що в цьому випадку неминуче, такі продажі виглядають сумнівними. Ніхто не стане купувати те, що не можна буде комерційно використовувати. Щоправда, якщо буде реалізовано план будівництва перемички за польським маршрутом у напрямку Германовичі й далі до найбільшого нашого Більче-Волицького сховища, то частина їхньої ємкості буде затребуваною й може використовуватися європейськими компаніями для створення запасів на піковий період. Утім, європейські тенденції не свідчать сьогодні про тренд істотного нарощування потужностей зберігання, оскільки пропозиція газу на ринку і в літній, і в зимовий сезони досить висока.
