Весняний день цілий рік годує. Щоб забезпечити всю країну поживною продукцією та ще й на експорт відкласти, аграріям тільки хорошої погоди буде замало. Поки урядовці рапортують, що засівання українських нив відбувається за планом, представники деяких асоціацій лякають, що, мовляв, через відсутність фінансів процес може опинитися на межі зриву.
За даними Міністерства аграрної політики України, на кінець березня усіма категоріями господарств було засіяно 19% запланованих територій (871,2 тисячі гектарів ранніх зернових та зернобобових). Серед них пшеницею засіяно 19 тисяч гектарів (6%), ячменем — 728,4 тисячі гектарів (21%), вівсом — 39,9 тисячі гектарів (9%), горохом — 83,3 тисячі гектарів (32%). Це розпочався так званий ранній посів. Після його завершення сіятимуть цукровий буряк, соняшник, кукурудзу та інше.
На темпах роботи в полі позначається фінансовий стан аграріїв. Нагадаємо, що на передодні посівної міністр аграрної політики Юрій Мельник заявляв, що загалом на весняно-польові роботи потрібно 26 мільярдів гривень. При чому чотіри мільярди, тобто майже шостої частини потрібних коштів, тоді бракувало...
Саме конфузи у фінансуванні польових робіт і змусили голову асоціації «Укрм’ясопродукт» Галину Василик заявити про загрозу зриву посівної. «Прогнозуємо, що 20—30% площ у порівнянні з минулим роком не буде засіяно. Не посіявши сьогодні, восени ми не зберемо урожаю і худобі не буде чого давати їсти, — говорить вона і підсумовує: — Вся продукція тваринництва опиниться під загрозою».
Згодний із непростими умовами для фінансування посівної і президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко, але до зриву, на його думку, справа не дійде. Пояснення цього наявність до різного роду імунітету у селян, який вироблений за сімнадцять років незалежності. «Селяни звикли працювати у важких умовах. Є чи немає можливості — потрібно сіяти, — резюмує Козаченко. — Дві третіх комплексу робіт будуть виконані. Але таких стандартів, яких вдалося досягнути минулого року, вже не буде».
Що результат буде не гірший, ніж у 2008 році, навіть без банківських кредитів, натомість упевнений президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Іван Томич. За його даними, посівну завершили у Криму. На фінішний етап вийшла Одеська, Миколаївська, Херсонська області. Оперативно засівають у Кіровограді, Полтаві, Черкасах. Вже починається посівна у західних областях України. Як розповів «Дню» президент Асоціації, головний біль для всіх селян — дизпаливо, а воно нині суттєво не дорожчає. А в січні на складах та у коморах агропідприємств було більше зерна, ніж в окремі роки в серпні. Відтак, селяни мають у «запасі» близько 20 мільйонів тонн зерна, ціни на яке у порівнянні з кінцем 2008 року зросли вдвічі. Наприклад, майже тисячу гривень коштує фуражне зерно (було до 500 гривень за тонну). Незначно зросла у ціні пшениця третього класу — до 1200 гривень, якої у селян залишилося не багато. Продавши зернове збіжжя, можна отримати гроші на посівну. Ті ж, хто не має у коморі зерна чи грошей у кишені, можуть розраховувати на форвардні контракти з Аграрним фондом, переконує Томич. Особливість форвардних закупівель полягає у тому, що аграрії укладають договори на продаж майбутнього врожаю і отримують наперед п’ятдесят відсотків його вартості (решту — після збору врожаю). Це дозволяє отримувати гроші на посівну кампанію. Закупівля ж зерна врожаю 2009 року, згідно з постановою Кабміну «Про запровадження державних форвардних закупівель», здійснюватиметься за мінімальними закупівельними цінами.
Але не розраховувати на форвардні контракти Фонду в гарячу пору радить голова парламентського комітету з питань аграрної політики і земельних відносин Микола Присяжнюк. За його словами, уряд витискує статистичні показники посівної, а про забезпечення аграріїв міндобривам, якісним насінням, дизпаливом, не думає.
Якщо ж у фермера бракує власних коштів, то потрібно взяти кредит у банку з частковою компенсацією відсотків за державний кошт. Але в бюджеті-2009 на здешевлення кредитів селянам передбачено тільки 300 мільйонів гривень. Тож щасливців поправити свої фінансові справи за рахунок держави буде не так і багато.
На думку опитаних «Днем» експертів, хороші новини для українських фермерів гарантує залучення іноземних інвестицій. За підрахунками Козаченка, до 2020 року аграрному секторові потрібно 70—85 мільярдів дол. З них на землеробство слід направити 30—35 мільярдів дол., на харчову промисловість — 15—20 мільярдів дол., на виробництво біопалива — 5 мільярдів дол. Отже, щорічно Україні десь необхідно знаходити 7—8 мільярдів дол. інвестицій. Зацікавленість до аграрного сектору довгий час демонструють німецькі та російські бізнесмени. Слідом за ними «повірити» в українських селян цього року обіцяє Європейський банк реконструкції та розвитку. У вирощування зернових, соняшнику, в молочний сектор та роздрібну торгівлю банк готовий загалом інвестувати 220 мільйонів євро.
На думку ж Присяжнюка, порятунок українського агробізнесу стане можливий після вироблення стратегічного бачення подальшого розвитку галузі. «Уряд має сказати, яка форма господарювання на селі приоритетна для держави», — пояснює він.
Напевно, про необхідність стратегічного бачення розвитку села думав і уряд, який постановою №264 від 11 березня дозволив аграріям витрачати державні гроші тільки на закупівлю вітчизняної техніки. Такий крок, на думку Томича, безумовно сприятиме вітчизняному машинобудуванню. Але чи виграють від цього селяни? «Ситуативна обстановка кризи і підтримка машинобудівників цілком зрозуміла. Але не можна все і вся однозначно забороняти», — говорить він «Дню». Так, за словами Томича, сьогодні в країні дійсно виробляється сільськогосподарська техніка, яку аграрії можуть купувати. Але вона не вся витримує конкуренцію за якістю. Інколи потрібно купувати машини чи обладнання, яке взагалі не виробляється в країні (наприклад, камери для зберігання овочів, фруктів у плодоовочевих сховищах, овочеві комбайни для збирання томатів). «Серйозні проблеми і з тракторною групою та комбайнами», — констатує Томич. Тому він пропонує уряд чітко визначити перелік техніки, яку не можна купувати за бюджетні ресурси.
