У приймальні президента групи компаній «Адамант» Івана Пєтухова «Дню» сказали: «Іван Михайлович трохи зайнятий, доведеться почекати». З-за дверей лунали уривки жвавої розмови, а хвилин за двадцять вийшла ціла делегація. «Перевіряючі, — сказав перед початком інтерв’ю Пєтухов. — У країні реформи, дерегуляція, а чиновники, як і раніше, законів не визнають — прийшли без попередження, хоча повинні були повідомити за десять днів. На жаль, довелося відправити...». Так виник привід для першого запитання.
НАРОД ХОЧЕ ЖИТИ ІНАКШЕ
— Зараз усі говорять про реформи. Одні хвалять — інші лають. А якою в ідеалі має бути реформа IТ, чого чекають від неї учасники цього ринку?
— На жаль, у нашій країні слово «реформа» сприймається без ентузіазму. Люди ставляться до нього з обережністю. Їх це слово часто просто лякає. На мою думку, реформи потрібні тоді, коли в них є невідкладна, життєва необхідність. Пам’ятаєте, колись нас учили, як визначається революційна ситуація — низи не хочуть, верхи не можуть. Так само і з реформами: вони ефективні, коли назріли і народ хоче жити і працювати інакше. Але перш ніж приступати до них, потрібно вивчити ринок: а що ж робиться не так, що заважає розвитку, прогресу, чим невдоволені люди тощо. Такий підхід необхідний і до реформ у секторі IТ. А без нього вони виглядають як якийсь незрозумілий експеримент. Візьмемо податкову галузь: спочатку нам дозволили не платити податок на додану вартість на низку IТ-послуг, і це було правильно. Але IТ-співтовариство сумнівалося: чи надовго це послаблення? І, як виявилось, недаремно. Не пройшло і півроку, як ПДВ чомусь повернули. А зараз рішення неначе і взагалі зависло. Зрозуміло, що позитиву це не принесло. Виникло лише додаткове навантаження на бізнес. Та й держава нічого не виграла ні від першого, ні від другого свого крокую... Лише втратила на адмініструванні та іміджі. Адже реформа у нашій галузі вимагає зваженого підходу. Головне — потрібно зрозуміти, що саме необхідно змінити, реформувати, а чого краще не чіпати, аби не створювати додаткових проблем. Це стосується нового Податкового кодексу. Адже він нічого нам не дав, окрім додаткового навантаження. Це моя думка, але, думаю, її підтримає і весь ринок.
— У чому відмінності у підході до IТ-реформи між айтішниками й урядом?
— Особисто я цілком згоден із позицією, заявленою Президентом України, коли він поставив перед усіма нами завдання: Україна повинна увійти до двадцятки розвинених країн. Залишається дізнатися, за рахунок чого уряд це робитиме?! Якщо ми, наприклад, збираємося в далеку подорож, то повинні подумати про те, на чому долатимемо відстані: на волах, на старому паровозі чи на гоночному авто, а може, на літаку? А можливо, і цього недостатньо. Чом би не вибрати як «транспортний засіб» для нарощування нашої економіки, як її, образно кажучи, локомотив — сферу IТ, яка за останні роки зробила світ невпізнанним?
І тут я хочу сказати про відмінності у підходах між айтішниками й урядом. Нам пропонують пільги. Але ж ми не інваліди?! Нас це просто принижує. Потрібно говорити про преференції, а вірніше — стимул-реакції. Якщо економіці потрібен локомотив, здатний витягнути її з трясовини, то чом би не розчистити для нього дорогу, не запозичити досвід країн, де роль рушія реформ зіграв IТ-сектор, що швидко і динамічно розвивається. Тим більше, що йому не потрібні великі інвестиції, а лише грамотні, освічені фахівці. Та й система нашої освіти доки здатна впоратися з їх підготовкою. Правда, наші виші чомусь вважають за краще випускати не технічних фахівців, а юристів, економістів, менеджерів.
НЕ СИРОВИНА, А ГОТОВИЙ ПРОДУКТ
— За яких умов IТ-галузь України вийде на конкурентні позиції у світі?
— За великим рахунком починати доведеться знову-таки з освіти. Визначити замовлення на IТ-спеціалістів і якнайшвидше модернізувати саму нашу систему освіти на всіх етапах, починаючи зі шкільної лави. Сьогодні грамотних фахівців для України готують лише окремі виші. І в країні абсолютно недостатня кількість фахівців IТ. Система освіти потребує детального, ретельного аудиту. Після цього її потрібно перезавантажити, перепрограмувати. І дуже важливо, аби при визначенні реальної потреби в кадрах для сфери IТ нікого не забути та ще і додати ті спеціальності, які набули поширення в інших країнах, що йдуть попереду нас. Я б сказав так: нашій технічній освіті потрібен системний аналіз ситуації, зовнішній і внутрішній аудит. Важливо також поглянути на специфіку нашого ринку і визначити, що ми вже можемо експортувати. Зрозуміло, що в цьому списку буде і розробка програмних продуктів. Але чому наші фахівці переважно пишуть якісь скрипти і невеликі фрагменти програм? Виходить, що й у галузі IТ ми є постачальниками сировини на міжнародні ринки. Адже готові програми коштують значно дорожче. Тому тут також потрібен державний підхід. І тим нашим компаніям, які працюють у галузі IТ, потрібно дати певні преференції, що буде хорошим сигналом для інвесторів. У нас дуже грамотні програмісти. Вони відрізняються тим, що не потребують детальних вказівок і роз’яснень. У них більш ніж достатньо інтелекту, кмітливості, аби самостійно виконати будь-яке складне завдання. Але їм потрібна державна програма підтримки. І не лише на словах, чим наше керівництво інколи грішить, але й на ділі. Необхідні відповідні закони, які вселяли б людям упевненість, що підтримка буде постійною, а не такою, як з відміною/поверненням ПДВ. Не обійтися й без механізму реалізації держпрограм. А ще держава повинна розуміти, яким чином їй будуть повернені кошти, витрачені на преференції і стимул-реакції. Тому потрібні ще і люди, здатні все це системно запроектувати і прорахувати на 10 років уперед. Лише тоді буде економічний ефект.
ПЕРЕНАВАНТАЖЕНИЙ ЛОКОМОТИВ
— Національна комісія регулювання зв’язку має намір до кінця року подати новий законопроект про створення фонду універсальних телекомунікаційних послуг. Ви, напевно, знайомі з його основними напрямами. Чи вважаєте ви таку норму необхідною? На що насправді буде спрямований цей фінансовий механізм і чи не суперечить він сенсу реформи IТ і тому, що хочуть від реформ у галузі?
— Я особисто дуже вдячний НКРЗ за те, що вона запросила нас, представників недержавних організацій, на семінари, що проводяться Європейським банком реконструкції і розвитку. Серйозні міжнародні експерти розповіли учасникам про ситуацію в цій галузі. Виявляється, в ЄС (наскільки я розумію, наша влада твердо дотримується лінії на зближення з ним) залишилися всього дві країни, що використовують поки що подібний фонд. Тому, думаю, такий фонд і нам не потрібен, а дані для аналізу, на основі яких колись приймалося таке рішення, просто застаріли. Такий фонд дуже хотіло заснувати в країні старе керівництво НКРЗ. Але навіщо новим людям йти старим шляхом? Громадські організації галузі радять чиновникам бути тут якомога обережнішими, аби не посковзнутися, як кажуть, на рівному місці. Чи вийде упровадити прозорий механізм використання коштів? Чи не буде створений додатковий, окрім Податкового кодексу, тиск на бізнес? І чи вписується цей фонд у програму реформ? Адже тут преференції зі знаком мінус. Вони лише обтяжать наш локомотив, що й без того повільно будується.
А ще потрібно поглянути на динаміку розвитку широкосмугового доступу до Інтернету. Вона вже набрала в Україні хороших темпів — до кінця року більше третини країни матиме можливість користуватися Інтернетом і головним чином за рахунок використання широкосмугового доступу. І на це не потрібно спеціальних інвестицій. А навіщо створюється фонд універсальних послуг? Для інвестицій, але при цьому знімаються кошти з якихось перспективних напрямів і спрямовуються на «технічні новинки» з позавчорашнього дня. Що може бути перспективніше за широкосмуговий доступ? Світові експерти ще минулого року звернулися до урядів з тим, аби створити для його розвитку максимально сприятливий режим. А ми збираємося витрачати кошти на архаїчну по суті систему дротової телефонії. Аби всі мене зрозуміли, розповім такий майже анекдотичний випадок дворічної давності. Мешканка села з глибинки написала листа до тепер уже не існуючого Мінтрансу з проханням встановити їй телефон. І чиновники вирішили продемонструвати добре ставлення до людей — без тяганини подарувати жінці мобільник. Приїхали. А у неї, виявляється, їх вже два. Запитують: а навіщо вам ще й дротяний телефон? Як навіщо? У сусідів є, а я 15 років на черзі стояла — нехай і у мене буде. Тим часом служби порятунку сьогодні можна з однаковим успіхом викликати як з мобільного телефону, так і зі стаціонарного. Чи варто в такому разі створювати фонд, наповнення якого неодмінно позначиться на вартості IТ-послуг? Тому я виступаю проти розробки такого закону. І я за те, аби взагалі зняти це питання з порядку денного. Воно як мінімум років на п’ятнадцять запізнилося.
— Чи розроблений новий порядок доступу до кабельної каналізації електрозв’язку і як він позначиться на тарифах для користувачів?
— Я входжу до складу відповідної робочої групи і не можу не відзначити позитивні зрушення в цьому напрямі. Ми вже ознайомилися з пропонованими тарифами, правда, вони ще не схвалені на засіданні НКРЗ — йдуть попередні слухання. Сьогодні буде проведено черговий етап. Пропонується, окрім тарифів, розробити і сам порядок доступу. Адже одними тарифами всі проблеми не розв’язати. Наша група хотіла б до кінця року побачити обидва документи — і тарифи, і порядок. Тим більше, що, судячи з наявних пропозицій, тарифи істотно не міняються. І навіть якщо вони, можливо, стануть на 1,5—2% нижче, то це ситуацію не змінить. Принаймні конструктив поки є. Умови доступу не погіршені. Але сам по собі тариф не настільки важливий, як положення, що визначає правила доступу. І ми вважаємо, що погодити і прийняти ці документи можна до кінця року.
— Чи існує в Україні проблема легалізації операторів і провайдерів, що незаконно використовують доступ до каналізації?
— Говорити про операторів у цьому сенсі взагалі недоречно, бо оператор — це той, хто отримав відповідну ліцензію, отже він працює легально. А ось провайдером може бути будь-хто. Але й тут у законі немає чіткого визначення: провайдер працює під оператором, а інші — просто господарюючі суб’єкти телекомунікацій. Не думаю, що тут є велика проблема. Швидше за все просто йдеться про те, що хтось щось зробив, вірніше, побудував незаконно в телефонній каналізації. Ще два роки тому, коли ми домовилися з колегами про нормальну роботу, вдалося «відвоювати» у тарифах на каналізацію популярний діаметр до 12 міліметрів. Ця позиція була природна, логічна і обѓрунтована. І нова ціна стала помітно конкурентнішою за ту, що пропонувалася нам раніше (на діаметр до 20 мм). Це було компромісне рішення, ухвалене під час «круглого столу» в УСПП. На ньому представник «Укртелекому» всім сказав: якщо ви неправильно уклали кабель, то, будь ласка, узаконьте і надайте відповідні документи. Інше питання: чи скористалися цією порадою. А зараз, наскільки я чув, проходять перевірки «Укртелекому» і в результаті вирізують деякі кабелі. Про що це говорить? Це може бути халатність персоналу — я не хотів би стверджувати, що там був якийсь намір. Можливо, хтось уклав кабель, але давно ним не користується і взагалі забув про нього. Але те, що «Укртелекому» потрібно навести лад в каналізації, це очевидно. Коли він був державним, до нього були одні вимоги, а коли став приватним — зовсім інші, вищі. Новим господарям доведеться показати, наскільки раціонально вони ставляться до свого бізнесу. Проте не моя справа давати їм поради... У нас є регулювальник, що визначає порядок і тарифи доступу на монопольні послуги, до яких відноситься і доступ. До речі, каналізація є і в інших операторів. Так, вона менша за протяжністю, проте інколи знаходиться в дуже цікавих місцях, куди хотілося б потрапити. Не вистачає лише пропозицій від операторів і відомостей про те, чи є там вільні канали, як можна туди потрапити і на яких умовах. Це загальна проблема нашої галузі.
— Уряд готує нові правила для роботи інтернет-магазинів. Схоже, вони спрямовані на те, аби захистити покупців від можливого шахрайства. Як ставиться до цього документа інтернет-співтовариство?
— Інтернет-асоціація в цьому напрямі активно працює. Є декілька законопроектів. Один із них готується нами. А ось альтернативний документ викликає у нас серйозні заперечення. З його допомогою деякі депутати намагаються побудувати своєрідний «кооператив-хвіртку» в електронній торгівлі і комерції. Але моя експертна думка така: якщо у нас немає законодавства, що приписує, як торгувати у звичайному магазині, немає спеціалізованого закону про торгівлю, то що дасть закон про торгівлю в Інтернеті? А якщо хтось щось продає по телефону, то і для нього потрібен закон? А якщо завтра з’явиться ще якийсь інший вид торгівлі? Я пропоную виходити з принципу раціональності. Якщо ним керуватися, то спершу слід було б урегулювати не саму електронну торгівлю, а лише деякі її моменти. Тому інтернет-співтовариство і намагається підправити запропонований закон і домогтися, аби він ніс позитив і не вийшло як завжди.
ШУКАЄМО СТРІЛОЧНИКА
— У вересні в Україні проходив міжнародний форум з управління Інтернетом. Одна з його зарубіжних учасниць — Юлія Моренець сказала «Дню», що Україна здатна регулювати свою IТ-галузь демократичними методами. З цим, звичайно, всі згодні, але як виходить на практиці?
— Юлія Моренець — серйозний професіонал, я тривалий час з нею співпрацюю. Мабуть, вона мала підстави для того, аби висловити таку думку. У нас справді дуже сильне, консолідоване і професійне IТ-середовище і особливо на рівні бізнес-асоціацій і громадських організацій. Нам практично вдається перегороджувати дорогу всім тим законопроектам, які б у разі їх ухвалення могли зашкодити розвитку галузі IТ в країні, заважати технічному і суспільному прогресу взагалі. І тим, хто хоче розвивати свій бізнес, потрібно займатися ще й громадською роботою, витрачати на це немало часу. Якщо не ми, то хто? Цим і доводиться керуватися. Припустімо, хтось із народних депутатів загорівся бажанням щось зробити для прогресу в IТ-галузі. Але ж одного бажання замало. Треба ще глибоко розуміти специфіку галузі, бути, як кажуть, в темі. Наприклад, один депутат, заклопотаний проблемою боротьби з курінням, запропонував, аби на кожному сайті, де розміщується реклама тютюнових виробів, вивішували ще й табличку, де користувач має вказати свій вік. І якщо йому більше 21 року, тоді йому надаватиметься право входу. Але особисто я не знаю, як це зробити. А як перевірити, чи правильно відвідувач вказав свій вік? Накажете ходити по будинках і перевіряти документи? І на кого покласти відповідальність? Знову шукатимемо стрілочника серед айтішників?
І ще приклад. Зараз розробляється закон, яким надаватимуться певні преференції розробникам програмних продуктів. Для управління цим процесом деяким вибраним структурам навіть хотіли дати можливість створити спеціальну громадську організацію, яка б монопольно кермувала й ухвалювала відповідні рішення. Зрозуміло, що ми виступили проти такого закритого і кулуарного підходу. Довелося робити свій внесок у доопрацювання проекту. Водночас ми вважаємо, що підтримувати потрібно не лише творців програмного забезпечення, але і структури, які займаються розвитком широкосмугового доступу. Їм преференції сьогодні украй необхідні. Але коли широкосмуговий доступ покриє, скажімо, 70% нашої території, тоді він повинен буде поступитися своїм місцем, образно кажучи, «державного улюбленця» іншій, молодшій і перспективнішій технології, яка гостро потребуватиме підтримки. Те ж саме й у галузі освіти. Поки ми відстаємо у підготовці фахівців для високих технологій, то преференції кращим вишам, які працюють у цьому напрямі, потрібні. Проте, тільки-но країна увійде до першої світової п’ятірки за якістю і кількості інженерів цього профілю, потреба у стимул-реакціях, звичайно ж, відпаде.
Повертаючись до початку нашої розмови, я хочу відзначити, що Бог дав нашій країні дві переваги. Перша — це прекрасна родюча земля. Друга — це все, що на ній зростає, зокрема «Homo sapiens» — людина розумна. Ось на цих перевагах і слід зосередитися і максимально їх використовувати. І тоді якщо не в десятку, то в двадцятку передових країн світу ми точно потрапимо.
