Уперше узагальнено і проаналізовано дані про діяльність в Україні інститутів спільного інвестування (ІСІ). Як зазначив генеральний директор Української асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ) Євген Григоренко, останнім часом на ринку спільного інвестування спостерігається висока динаміка розвитку. 2005 року кількість інвестиційних фондів зросла в 2,7 раза. Зараз в Україні діють близько 330 таких інститутів. 46 з них надають послуги фізичним особам. Загальні активи інвестиційних фондів за минулий рік зросли втричі і в середини цього року становили 6,1 мільярда гривень, а зареєстрована емісія ІСІ наближається до 28 мільярдів гривень.
Динаміка зростання активів ІСІ торік становила 215% і була найвищою серед інших сегментів фінансового ринку (зростання в банківській системі — 58%, в небанківських установах, не враховуючи ІСІ, — 13%). Вартість чистих активів ІСІ з розрахунку на одиницю ВВП в Україні перевищила аналогічний показник в Росії (1,17% проти 1,08%), хоча наш північний сусід, за словами Григоренка, набагато раніше запровадив механізми ІСІ.
У цей час інститути спільного інвестування забезпечують досить високу прибутковість, що істотно перевищує прибутковість банківських депозитів та інших фінансових інструментів. За підсумками минулого року (дані УАІБ) середня прибутковість ІСІ становила 59%, в тому числі відкритих фондів — 38%, інтервальних — 19%, закритих — 35%, венчурних — 62%.
Загальний розмір чистого прибутку ІСІ 2005 року впритул наблизився до двохмільярдної позначки (1 939 млн. грн.) Це дещо поступається показнику, досягнутому банківською системою (2 170 млн. грн.). Але потрібно врахувати, що активи банків у структурі фінансового ринку становлять 87%, а активи ІСІ — 2,5%. Для вітчизняного ринку ІСІ характерно переважання венчурних фондів, на які припадає 77% від загальної кількості ІСІ, а частка вартості їх чистих активів становить 91%.
«Мозком ІСІ», за визначенням Григоренка, є компанії управління активами (КУА). За 2005 рік їх кількість зросла з 88 до 159, а сьогодні їх вже 189. Григоренко вважає таку кількість КУА оптимальною і зазначає, що їх активне зростання сприяє підтримці високої конкуренції на ринку. На думку гендиректора УАІБ, ці компанії готові управляти активами будь-якого потенційного інвестора: 44% з них мають ліцензії на управління активами ІСІ і НПФ, 52% — тільки ІСІ, 4% — тільки пенсійними фондами. Ухвалений нещодавно закон про цінні папери і фондовий ринок дозволив КУА управляти активами інших інституційних інвесторів, включаючи страхові компанії. Завдає клопоту те, що територіально ці компанії зосереджені лише в чотирьох центрах — у Києві, Харкові, Дніпропетровську і Донецьку.
В асоціації не схильні переоцінювати досягнуті результати. Як повідомив Григоренко, незважаючи на високу динаміку розвитку ІСІ, вона має низькі стартові показники, і частка ІСІ на українському фінансовому ринку залишається досить низькою (2,5%). Як зазначає президент УАІБ Сергій Оксанич, «маємо оптимістичні кількісні параметри і зовсім нерайдужні якісні». Тому для індустрії ІСІ, на його думку, настає період переходу від кількості до якості (саме під таким девізом на початку червня в Криму відбулася науково-практична конференція учасників ринку). «Нас сьогодні непокоїть наш головний інвестор — населення», — позначив основну проблему Григоренко. Недостатня обізнаність про ІСІ і боязнь втратити гроші (пам’ять про трасти, що впали, ще жива) стримують активність громадян: торік фізичні особи інвестували до ІСІ лише 48,5 млн. грн. (12,03%). У той же час, як вважають в АУ І Б, цю справу можна владнати: з населенням треба наполегливо і довго «працювати». Приклад тому — сусідня Росія. Тільки з початку 2006 року російські пайові інвестиційні фонди залучили від населення до своїх активів понад $3 мільярди. «Нам для досягнення таких параметрів, при найоптимістичнішому варіанті, потрібно 4—5 років», — вважає Оксанич і називає це загальнодержавним завданням, спрямованим на перехід до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку. Отож учасники кримської конференції висловилися за потребу опрацювання державної програми інформаційно-роз’яснювальної роботи серед широких верств населення з питань залучення коштів до приватних інвестиційних і пенсійних фондів.
