Відмова Івано-Франківської облради підтримати урядовий проект угоди з Chevron про розподіл продукції на Олеському родовищі — ознака демократії в Україні. Так посол США в Україні Джеффрі Пайетт у ефірі телеканалу «Україна» прокоментував рішення місцевих депутатів. «Це знак здоров’я української демократії — обласні адміністрації, обласні ради ставлять питання щодо угод»,— підкреслив він. Пайетт погодився, що подібні проекти повинні проводитися при мінімальному збитку для навколишнього середовища і додав, що в галузі екології США мають хороший досвід. За його словами, подібні дебати місцевих політиків також відбуваються і в США. Водночас він висловив сподівання, що підписання угоди про видобуток газу на Олеському родовищі призведе до істотного збільшення робочих місць в Україні, як це сталося у відповідних штатах США.
Цю заяву можна було б розцінити як звичайний дипломатичний акт новопризначеного посла, що ще не розібрався в усіх тонкощах української ситуації, тому й не дає більше жодних оцінок. Утім, це не так. Варто нагадати, що Пайетт добре розуміється на енергетичних питаннях, бо із серпня 2007 року працював заступником голови дипломатичної місії США при Міжнародному агентстві з атомної енергетики (МАГАТЕ). Тож, тонкощі енергетичної справи в Україні йому добре відомі.
З іншого боку, без чіткої відповіді лишилося питання, чому івано-франківські депутати відмовилися підтримувати поданий урядом законопроект і яка його подальша доля. Про це «День» більш детально розпитав голову фракції «Свобода» в Івано-Франківській обласній раді Василя ПОПОВИЧА:
— Чому депутати не підтримали урядовий проект рішення? Яка була мотивація?
— Уряд був не готовий до діалогу із місцевою радою та депутатами. В облраді було створено робочу групу, яка місяць працювала над цим питанням і нею зареєстровано 148 пропозицій та зауважень щодо угоди. Але жодної поправки уряд нам не прокоментував, а не те, що прийняв їх до угоди. Тобто угоду не адаптували, з точки зору поданих поправок, ні на жоден відсоток.
— Назвіть принципові поправки, які не прийняв уряд?
— Принципові поправки стосувалися інтересів місцевих громад, на території яких видобуватиметься сланцевий газ... Інтереси громад взагалі не враховано в цій угоді. Там ідеться лише про надання 500 млн доларів щорічно на соціально-економічний розвиток і то на розсуд Chevron. Нас не задовольняє така гуманітарна допомога. Ми висловлюємо конкретну претензію. Зокрема, є сумнівна фірма «Надра Олеська», яка має отримувати 10% від прибутку. Ми хочемо, щоб область мала відповідно відсоток від прибутку. І це не буде гуманітарна допомога, а конкретний нормальний діловий підхід до справи.
— А ви скільки коштів просили надати місцевим громадам, 10%?
— Ми просили, щоб фірма від області увійшла в цю угоду і щоб за нею закріпили певні відсотки. Але ми розуміємо: таких великих преференцій у нас не буде, однак хочемо почути уряд, хоча він не готовий до конструктивного діалогу з нами.
— Тобто позиція депутатів викликана тим, що не було враховано інтереси місцевих рад?
— Так, це один із аспектів. Але є й інший — екологічні ризики. Немає чітко прописаного механізму убезпечення чи ліквідації екологічних ризиків. Не прописано в угоді, де зберігатимуться викачані зі свердловини відходи, наприклад вода. У нас немає полігону для збереження такої води. Ми сьогодні маємо проблему в Калуші з Добровським кар’єром, де є тріщини й витік хімічних речовин з нього. Питання з відходами завуальовано й чітко не прописано в угоді, а це ж на 50 років.
— Були ще якісь зауваження?
— Були юридичні аспекти. Половина області — понад шість тисяч кілометрів — підпадає під видобуток. У кожному районі майже на 100% розроблятиметься площа. У нас густо заселена територія, тож стоїть питання про захист резерву прісної води, бо таке буріння й гідророзрив передбачає, що сланець проходить ще нижче водоносного горизонту і є ризик, що може не бути прісної води. А це важливо для області.
— Вже надійшла реакція на таке рішення облради?
— Поки що ми не маємо жодної реакції. Але є ще один цікавий факт. Учора перед сесією депутатам дали третій варіант рішення щодо цього питання... При чому, що в ньому дуже абсурдно звучить першим пунктом — схвалити угоду, а далі ефемерні пропозиції, наприклад запропонувати Chevron підписати соціально-економічну угоду. То що це за абсурд — захоче Chevron підписати чи ні. Є й інші пункти... Це було окозамилювання для депутатів.
— Коли очікується наступний розгляд цього питання, бо сланцева епопея на цьому так не закінчиться?
— Справді, за рішення не проголосували ні «за», ні «проти». Ми відправили угоду зі 148 поправками на доопрацювання робочою групою до Києва... Вчора я читав і Інтернеті коментар міністра Ставицького, в якому він говорив, що нічого страшного не сталося, і треба переписати угоду. Він сказав, що у вересні 2013 року вони повернуться до цього питання й подадуть на розгляд сесії.
— А чому, розуміючи всі ці ризики й не маючи відповідей на поставлені запитання, депутати тільки відправили на доопрацювання угоду, а не заборонили її?
— Є політичний аспект у сланцевому питанні, і сьогоднішня влада на цьому грає: хто виступає проти сланцевого газу, той лобіює «Газпром». Тож виступати проти сланцевого газу — наражатися на те, що тобі поставлять клеймо агента «Газпрому.
— То тільки через це?
— Це була моя мотивація. Зрештою, якщо в угоді адаптують усі 148 поправок, або хоч половину, тоді на неї можна дивитися інакше. При сьогоднішньому вигляді цієї угоди, коли вона має більшу вагу, ніж законодавство України, все якось на 50 років дуже небезпечно виглядає.
— А на який термін треба підписувати угоду, щоб було безпечно?
— Процес триває, наука розвивається, і цей спосіб видобування газу, який прописаний в угоді і закріплений на 50 років, може змінюватися, удосконалюватися, ставати безпечнішим, бо вчені над цим працюють. Сьогодні в Польщі є інший спосіб видобутку сланцевого газу, який планують використовувати, а Chevron закладає спосіб гідророзривів (в землю заливається розчин води й хімічні елементи, які не відомі до кінця і невідома їхня дія на довкілля і людей).
