Однак у середовищі підприємців ця новина, м’яко кажучи, не викликала помітного інтересу, а точніше — була просто проігнорована. Але, може, указ хороший, та тільки ті, на кого він розрахований, відразу не зрозуміли всієї його вигоди?
Автор звернувся за роз’ясненням. Кілька керівників малих підприємств дали вичерпні відповіді, зажадавши нерозголошення їхніх прізвищ і назв підприємств. В узагальненому вигляді негативне ставлення до указу звелося до наступного.
На думку опитаних, єдиний податок на юридичних осіб у розмірі 6% реалізованої продукції не такий вже й єдиний — окрім нього необхідно платити ПДВ і акцизний збір. Тільки одне це викликає недовіру до указу.
Більш того, відповідні розрахунки в старих і нових умовах оподаткування всі співрозмовники зробили вже в листопаді-грудні 1998 року. Максимальна вигода від переходу на податок, названий єдиним, порівняно з колишньою системою, становила 100—200 грн. на рік (суща дрібниця, що не варта й уваги), а на двох з шести підприємствах розмір податку навіть збільшувався. При цьому обсяг робіт із ведення документації не скорочувався, оскільки, щоб контролювати розмір прибутку, до збільшення якого прагне кожний, обов’язково потрібен аналіз статей витрат.
Підприємці, котрі відмовилися від цього податку, вважають, що при його використанні підозри податкових інспекторів в ухилянні від оподаткування будуть ще більшими, а отже, перевірятимуть глибше, довше і скрупульозніше. Простіше підготувати все самим, щоб інспектори застрягли на перевірці готових цифр і не шукали «бліх», які неминучі за умов перманентної зміни податкового законодавства.
Словом, указ виявився порожнім звуком. Адже напевно його готували або погоджували в Держкомітеті з підприємництва, глава якого Олександра Кужель була зобов’язана провести економічну експертизу основних положень цього важливого для підприємців документа.
Зайнявшись цим на свій страх і ризик, я з’ясував, що сукупна частка відрахувань, віднесених до вартості реалізованої продукції, до бюджету від прибутку, в Пенсійний фонд, Фонд соцстраху, Фонд зайнятості, Інноваційний фонд і на утримання доріг за колишніх умов оподаткування становить від 3,2 до 8,5%. В указі ж передбачена «єдина» ставка 6%, що визначено рівнем рентабельності від 0 до 30%. Але середній показник по промисловості — близько 4%. Цьому показнику відповідають відрахування, рівні не 6%, а 3,9%. Підготовка моделей таких розрахунків у формалізованому вигляді не складає труднощів. Треба тільки хотіти й уміти їх робити.
Час поставити запитання: яка людина при здоровому глузді платитиме податок у 6%, у той час як він уже склався на рівні близько 3,9%. І хіба це підтримка малого бізнесу, а не його подальше знищення? Чого тоді варті високі слова в преамбулі указу Президента? І що це за «фахівці» в його команді? Підозрюю, що більшість із них підібрані не за діловими якостями, умінням і бажанням працювати на благо держави, а за ознаками особистої відданості. Президенту, очевидно, останнє важливіше. Свідками такого вибору і його результатів ми були за часів Брежнєва...
Не менше недолугостей є в цьому указі і щодо підприємців — фізичних осіб. Указ прямо штовхає їх у обійми тіньової економіки...
Хід реалізації цього не сприйнятого підприємцями указу не викликає здивування. Просто провалилася ще одна спроба хаотичного й економічно необгрунтованого дійства, покликаного довести здатність нинішньої виконавчої влади впоратися з тією ситуацією, яку вона сама і створила.
