Сама лише Румунія контролює сьогодні вихід із Дунаю в Чорне море, хоча, судячи з географічної карти, таке саме право могла б мати й Україна. І питання тут не тільки в географії, а й у конкретній економіці. Канальний і лоцманівський збори, сплачувані під час проходження суден каналом Суліна, становлять $1,51 за 1 куб. метр вантажомісткості судна. А ще в Румунії є канали в Сулінському та Георгіївському руслах, а також є Чорноводський канал, який сполучає морський порт Констанца з Дунаєм.
А що ж Україна? Вона платить збори замість того, щоб складати їх до своєї скарбниці.
Найбільші в минулому порти на Дунаї - Ізмаїл та Рені - приречені на жалюгідне існування. Судноремонтні заводи через те, що немає замовлень, на межі банкрутства. Фінансове становище українського Дунайського пароплавства, яке очолювало колись список тутешніх судноплавних компаній, мало би бути ліпшим. Ліхтеровозна система віддала богові душу. Канал Прорва, яким до 1994 року ходили українські та іноземні судна, перестав існувати.
Те, що немає власного глибоководного каналу Дунай - море, призвело до занепаду всієї судноплавної галузі України на тлі процвітання сусідів - Румунії.
Ні для кого не є таємницею, що канал Прорва, який входить до Очаківської системи рукавів, занапастив з'єднувальний канал порту Усть-Дунайськ. Більше того, сьогодні відбувається перерозподіл водостоку на користь Суліно-Георгіївської системи. Очевидно, саме випрямлення та поглиблення Георгіївського рукава призвело до обміління Очаківського рукава та до утворення в ньому островів. Виявлена в Очаківській системі залежність характерна, очевидно, для всієї дельти Дунаю: річка сама регулює розподіл водостоку, і, коли штучно його збільшувати в одному місці, вона одразу ж зменшує його в іншому. Якщо збільшується водостік на Прорві, зменшується глибина і перетин русла.
Попри все це, безперспективні спроби відновити судноплавство Прорвою, котрі вже поглинули величезні кошти, тривають. Сьогодні протягується ще один, шлюзовий варіант, але вже за межами Очаківського рукава.
Разом із тим учені та практики вже не перший рік пропонують відпрацювати варіант відкриття судноплавства Старостамбульським рукавом як альтернативу румунським каналам. Заперечують екологи. Перший заступник керівника Мінприроди України В. Рибачук ще 1992 р. написав фразу, яка досі перешкоджає рухові українських суден Дунаєм: "Відкриттям судноплавного шляху по Старостамбульському рукаву та будівництвом портових споруд буде завдано значних збитків запасам р. Дунай". Однак у параграфі 118 Документа TRANS/SC.3/R.151 Комітету з питань внутрішнього транспорту при Європейській економічній комісії сказано: "Судноплавство позитивно позначається на внутрішніх водних шляхах і, зокрема, на штучних каналах за рахунок насичення киснем верхніх шарів води. Крім того, внутрішнє судноплавство - це безпечний вид транспорту". В. Рибачук, звичайно, не міг знати про це, оскільки зазначений документ вийшов лише 1995 року.
Пора б уже врахувати думку шанованої й авторитетної міжнародної організації. Тим паче, що відновлення судноплавства Старостамбульським рукавом потребує лише $1 млн., тоді як розчищення Прорви обійдеться, за оцінками фахівців, у $27 млн., а будівництво на ній шлюзової системи - в $50 - 60 млн.
Що таке Старостамбульський рукав? Це фактично продовження Кілійського рукава, з мінімальною глибиною 7,4 м та завширшки 300 - 400 м. Глибини тримаються цілорічно незалежно від рівня та стану Дунаю, і лише на окремих ділянках падають до 2 - 2,5 м. Причому, наймілководніша частина розташована поза зоною заповідника, з боку якого й лунають сьогодні основні заперечення проти відновлення Старостамбульського рукава.
Коли в авторів проекту каналу Майн - Рейн - Дунай виникли проблеми на стадії узгодження, а їхніми противниками були захисники природи - "зелені", то, аби врятувати проект, його автори пішли на компроміс. Вони запропонували екологам виставити обгрунтовані вимоги, які було враховано під час розробки проекту каналу. Відповідно відбулося подорожчання проекту десь на тридцять відсотків, але канал збудовано. А в нас екологія - це щит, яким прикриваються небезкорисливі люди, аби заблокувати будь-який варіант відкриття судноплавства в напрямку Дунай - море.
Кому це вигідно? Насамперед, розробникам проекту розчищення, котрі зацікавлені в регулярному надходженні коштів для "бездонної" в цьому сенсі Прорви. Значна частина коштів, направлених Державним департаментом морського та річкового транспорту України на відновлення руху українських суден Дунаєм, дістається проектному інститутові, який не помічає інших варіантів. Адже саме Прорва може забезпечити тривале й безбідне існування. Роботи на ній вистачить не на одне покоління.
Ізмаїл
