«Держава, яка бажає, щоб її визнавали великою, повинна насамперед сама вважати себе такою та мати мужність бути нею»
Отто фон Бісмарк
А як же? Легко! Перша п’ятірка країн рейтингу щодо ВВП (ППС) на душу населення (включно зі спеціальним адміністративним районом Макао) взагалі не виробляють автомобілі. Це Катар, Макао, Люксембург, Сінгапур, Бруней. Проте територія і населення цих країн менша Київської області. А ось цікаво поглянути на інший список країн — Великої двадцятки — клубу держав з найбільш розвинутою економікою, яка й далі розвивається. Потрібно зауважити, що громадяни держав великої двадцятки не завжди найбагатші та заможніші, частенько це держави, що мають великий вплив унаслідок володіння ресурсами, такими як територією і населенням, розвиненою промисловістю або стратегічною сировиною, ну, в крайньому разі, невеликим континентом. Клуб не найбагатших, а найвпливовіших. Яка ж роль автомобільної промисловості в цих країнах?
У сукупності, G20 має 85% світового валового національного продукту, 75% світової торгівлі (і торгівлю усередині ЄС також) і дві третини населення світу. The Economist обнародував список товарів, що найкраще продавалися у світі. Продажі ТОП-13 товарів на нашій планеті складають 7,7 трлн доларів, або 10% світового валового продукту:
1. Автомобілі — 1350 млрд доларів.
2. Нафтопродукти — 825.
3. Мікросхеми — 804.
4. Автозапчастини — 685.
5. Комп’ютери — 614.
6. Фармацевтичні препарати — 613.
7. Золото — 576.
8. Нафта — 549.
9. Телефони — 510.
10. Трансляція устаткування — 395.
11. Діаманти — 255.
12. Зріджений газ — 254.
13. Препарати і компоненти крові — 252.
Автомобілі — стратегічний, найбільший світовий ринок. І будь-яка країна прагне захопити частину цього величезного ринку, а для країн, де велика кількість населення, це життєво необхідно для забезпечення його робочими місцями. Так, Сінгапур може дозволити собі не виробляти автомобілі, але його територія менша Києва, тому він виробляє й експортує інтегральні схеми, комп’ютери, телефони, нафтопродукти та фармацевтичну продукцію. Не найменші ринки. І непогано на цьому заробляє.
Яка роль G20 на ринку автомобільного виробництва? Лише дві країни не входять в ТОП-25 країн виробників авто. Австралія та Саудівська Аравія. Решта 18 змагаються між собою за місця ближчі до першого. Південна Африка посідає 23-тє місце.
Свого часу Україна посідала сьоме місце серед європейських виробників автомобілів, тепер же настав час порівнювати Україну й Африку. ПАР єдина африканська країна, яка входить до великої двадцятки. Якщо порівнювати Україну з ПАР, то Південна Африка має в два рази більше території і на десять мільйонів більшу кількість населення. Проте в рейтингу країн автовиробників посідає наступне після Польщі 22-ге місце з обсягом 590 тисяч автомобілів на рік, а Україна — 47-ме місце, десять тисяч автомобілів за 2017 рік. І експортує ПАР автомобілів майже в два рази більше ніж імпортує: 6,89 мільярда доларів експорту проти 3,49 мільярда доларів імпорту. Окрім цього, Україну обійшли в автопромисловості ще три африканські країни, такі як: Єгипет — 44-те місце, 37 тисяч автомобілів на рік; Алжир — 43-тє місце, 61 тисяча автомобілів за 2017 рік; Марокко — 27-ме місце, 377 тисяч автомобілів. Десять років тому Україна була в двадцятці у світовому рейтингу виробників авто і не поступалася жодній африканській країні. Але як наслідок теперішнього становища — і Алжир, і Єгипет, і ПАР уже випередили Україну за рівнем ВВП на душу населення, Марокко на наступному місці після України. Чи можлива багата Україна без розвиненої автомобільної промисловості? Якщо добуватиме та перероблятиме нафту як Норвегія або Саудівська Аравія, можлива. Інакше ніяк. Залишиться лише дивитися тужливо услід африканським країнам, що розвиваються.
Перші статті експорту України: соняшникова олія — 3,44 мільярда доларів, пшениця — 2,37 мільярда, кукурудза — 2,26 мільярда. Світовий експорт соняшникової олії — 9,49 мільярда, і Україна має 36% ринку і навіть, якщо заволодіє стома відсотками, — це гарантує статус країни третього світу. Ці продукти знаходяться далеко не в першій десятці щодо обсягу ринку.
Стратегічний, світовий експорт автомобілів — 711 мільярдів доларів, і країни, які посідають гідне місце, — найбагатші.
Лідер — Німеччина — має 22% світового експорту, що складає 154 мільярди доларів, наступна стаття експорту — автозапчастини — складає 58,1 мільярда доларів; далі медикаменти — 50,5 мільярда; четверта стаття — літаки, вертольоти — 34,1 мільярда; і п’ята стаття кров — 17,8 мільярда. Стаття, що є найбільшою в експорті Німеччині, — складає 12%, а автозапчастини — наступна — складають 4,6%. Автомобілі й автозапчастини більш ніж вдесятеро перевищують п’яту за розміром статтю експорту — кров. Ці цифри свідчать, на чому будується багатство, потужність і вплив Німеччини.
Японія — 14% світового експорту, 100 мільярдів. Частка автомобілів у загальному експорті Японії — 15%, а автозапчастини й інтегральні схеми ділять друге місце за обсягом — 4,9%. Якщо в країні зростає експорт автомобілів, автоматично збільшується виробництво й експорт автозапчастин. Чи мала б Японія статус однієї з найбільш прогресивних і могутніх країн без цієї галузі? Звичайно це неможливо — з населенням 126 мільйонів.
Які країни виявляють найбільший прогрес в автопромисловості? Порівняння виробництва 2000 року з 2017-им виділяє вісім країн, які мають знаний успіх:
Китай — зростання в 14 разів.
Індія — зростання в 5,9 разу.
Іран і Словаччина — зростання в 5,5 разу.
Таїланд — зростання в 4,8 разу.
Індонезія — зростання в 4,1 разу.
Туреччина — зростання в 3,9 разу.
Чехія — зростання 3,1 разу. (Враховувалися виробництва, що досягли рівня більше мільйона 2017 року)
Україна виробила 0,32% від рівня 2000 року.
Потрібно бути дуже наївним, щоб вважати, що ці держави стали лідерами в найважливішій галузі просто внаслідок особливих здібностей місцевих підприємців. Величезний експорт автомобілів складає основу промисловості та науково-технічного прогресу, забезпечує величезну кількість робочих місць і стабільне надходження валюти до країни. Це засвідчує надзвичайну зацікавленість держав у світовому лідерстві національної автопромисловості, і це завдання та стратегічна мета уряду, а не приватний інтерес підприємців. Японським концернам байдуже, де розмістити виробництво наступної моделі — в Туреччині чи Україні, для них головне, де отримати великий прибуток, і завдання уряду України — створити умови, за яких привабливіше розміщувати виробництво в Україні, ніж в будь-якому іншому куточку планети. Але на сьогодні лише Туреччина це розуміє і робить усе для залучення інвесторів. І успішно.
Україні належить брати приклад не з тих успішних країн, які давно стали успішними і залишаються такими, а які пробиваються з третього світу в перший, такі як Китай, Індія, Туреччина, Таїланд, Іран та ін.
Можливо, корупція — причина такого падіння виробництва? Україна, Росія та Мексика в рейтингу сприйняття корупції за 2017 рік посідають 134-те, 135-те і 136-те місця, відповідно, а ось у рейтингу країн-виробників авто 47-ме, 15-те і 7-ме, відповідно. Також абсолютний чемпіон за обсягом і темпом зростання виробництва автомобілів Китай посідає 79-те місце. Корупція, ймовірно, заважає зростанню виробництва, але в Китаї та Мексиці є чинники, які впливають більшою мірою, ніж корупція і дуже позитивно. Іран, 131-те місце в рейтингу сприйняття корупції, показує величезний темп зростання автовиробництва: у 5,5 разу 2017 року в порівнянні з 2000-им. Можливо, санкції США сприяють?
Ті, що радіють з приводу зупинки Запорізького автозаводу, не розуміють, що не буває високорозвиненої країни без автопромисловості. «Ланос» — застаріла модель, що давно відслужила свій вік, яку потрібно було замінити новою моделлю через десять років випуску, тобто 2008 року, але величезна дурість — радіти припиненню роботи заводу такого масштабу, не ставлячи питання, що буде далі із заводом і не виставляючи вимоги модернізації та виходу на новий рівень якості продукції з підвищенням обсягу виробництва. Якщо умови для роботи в країні чудові, а в зупинці заводу винен недолугий менеджмент підприємства, то чому світові гіганти не будують заводи в Україні та не отримують фантомні суми грошей? Може, все-таки, економічні умови роблять інвестиції вигіднішими в сільське господарство, а в автопромисловість недостатньо привабливими? Чому є інвестори, які купують і створюють сільгосппідприємства, а в автопромисловості їх немає?
Відповіді відомі. Досить прислухатися до вітчизняних підприємців, а не до їхніх іноземних конкурентів. Належить вивчати та реалізувати практичні приклади Китаю, Індії, Туреччини всупереч всім абстрактним ідеологіям.
У суспільстві панує упокорювання і згода з тим, що Укравтопром «здох», що транслюється розумними, дуже шанованими людьми, а також державними діячами. Проте, головне, немає жодної багатої країни, яка не мала б конкурентного автопрому, якщо країна не добуває нафту, а територія і населення не менше України. Тому, погодитися з тим, що Україна не здатна виробляти хороші автомобілі, автоматично означає закріплення статусу країни третього світу та закриття дверей до клубу розвинених країн. Країни першого світу уміють виробляти автомобілі.
Часто можна почути, що застосовувалися драконівські мита на імпорт автомобілів і величезні субсидії автовиробникам. Можливо. Проте, з чим порівнюється? Чи варто порівнювати з країнами які давно стали лідерами промисловості і їхня мета — збереження позиції, а не досягнення кардинально іншого рівня економіки? Вище перераховані країни, ось насправді на кого варто орієнтуватися! І порівняно з Китаєм, Індією, Туреччиною, Таїландом — у нас нікчемні мита на імпорт автомобілів.
«Нації, які лише споживають і нічого не виробляють, спочатку втратять свою гідність, потім волю і в результаті своє майбутнє...» — казав Мустафа Кемаль Ататюрк.
Українці житимуть у багатій країні, якщо український виробник буде відомий у всьому світі та не матиме конкуренції, якщо український продукт будуть знати в кожній країні, якщо кожен прагнутиме отримати товар українського бренду, якщо українські компанії будуть завойовувати іноземні ринки та скуповувати іноземні компанії. А від ілюзій, що можна продавати пшеницю та їздити масово на простому, народному фольксвагені, продавати кукурудзу та їздити на тойоті, експортувати напівфабрикати із заліза і масово користуватися передовою електротехнікою, потрібно позбавлятися.
