Нечасто випадає можливість викликати на відверту розмову українських топ-аграріїв, які дедалі більше впливають на продовольчу погоду не лише в Україні, а й у світі. І це не тому, що вони занадто горді чи «зоряні». Причина проста — весь свій час вони витрачають на те, щоби виростити підприємства, здатні на рівних конкурувати з американськими, аргентинськими чи бразильськими аналогами. Яскравим прикладом такого аграрія можна вважати генерального директора, власника агрохолдингу UkrLandFarming Олега Бахматюка. У 38 років він здобув дві вищі освіти і поставив перед собою не просту мету — збудувати в Україні один із найпотужніших агрохолдингів Євразії. Довкола цих намірів і постаті самого Олега Романовича точиться багато розмов. Утім, після двогодинної розмови з аграрієм Олегом Бахматюком у мене не виникло відчуття, що він тримає камінь за пазухою для українського села. Навпаки, він має чітке бачення, що і як потрібно робити для того, щоб зробити агросектор України одним із найуспішніших у світі. Пропонуємо саме цікаве з розповіді бізнесмена.
АПК виведе Україну у світові лідери виробників і постачальників аграрної продукції на рівні зі США, Бразилією і Аргентиною, вважає генеральний директор, власник агрохолдингу UkrLandFarming Олег Бахматюк. Сам він повірив у реальність цієї тези ще 2003 року, коли пішов працювати в АПК, а остаточно переконався, що його вибір правильний, у кризовий 2008 рік, коли лише цей сектор продемонстрував упевнене зростання. «Нині аграрний сектор виходить на перше місце в Україні, вперше випередивши за показниками металургію», — розповідає бізнесмен про передумови до світового лідерства.
Україні цілком до снаги створити свій унікальний агробренд світового масштабу. «Вітчизняний агросектор може давати велику продуктивність без використання ГМО. Тому у світі треба просувати тезу, що Україна — це виробник аграрної продукції без ГМО», —переконаний він. Така подача однозначно викличе інтерес, передусім у середнього класу, який дбає про здоров’я своє і своєї родини, уточнив він, відповідаючи на запитання «Дня».
Лідерські позиції обіцяє і той факт, додає бізнесмен, що сприйняття аграрної продукції у світі нині змінюється так, як це було з нафтою та газом у 70-і роки XX століття. Тоді енергоресурси перетворилися з економічного на політичний товар. Як результат, сьогодні енергетична безпека вимірюється не грішми, а впливами окремих країн. На думку Бахматюка, АПК перебуває в аналогічній ситуації лише з тією поправкою, що йдеться про продовольчу безпеку. Аби повністю змінити ситуацію на українському аграрному ринку, переконаний він, треба інвестувати близько $30—40 мільярдів. Зрозуміло, що це величезні кошти. І жодна аграрна країна-лідер не мала у своєму розпорядженні таких коштів у період становлення. Де ж тоді брати ці суми, аби запустити аграрний резерв нації?
На думку бізнесмена, треба розв’язати кілька завдань. Багато залежить від інвестиційного середовища усередині самої України, переконаний він. Нещодавнє розміщення єврооблігацій компанії засвідчило, каже власник найбільшого холдингу, що перше, про що запитують інвертори, стосується не діяльності компанії, а прозорості правил гри та прогнозованості внутрішньої економічної ситуації в країні. «Для входження великого капіталу головне — гарантія демократичних правил гри... Без прозорих і стабільних правил гри — дива не станеться», — називає він одну з головних умов залучення інвестицій в АПК. Сьогоднішня політична ситуація в Україні впливає на процес припливу інвестицій, проте інтерес інверторів зберігається, каже він.
Далі треба визначитися чітко з тим, як розвивати АПК. «У нас ще сповідують економічні постулати колишнього Радянського Союзу, незалежно від політичний орієнтації. Якщо хочемо інтегруватися в зовнішнє середовище, то треба забути деякі речі з минулого», — пояснив він.
У якому напрямі рухатися АПК? Траєкторію визначає держава. На думку ж Бахматюка, орієнтуватися треба на дружні ринки. У його розумінні такими є азійські. «Якщо завтра Україна стає територією, цікавою для Китаю, Японії, Кореї, то вона зможе залучити значні інвестиції: близько $40 мільярдів, необхідних для будівництва всієї аграрної інфраструктури.
Рух у цьому напрямі підтверджує і держава. Нагадаємо, що Україна і Китай підписали договір про постачання кукурудзи на суму $3,5 мільярда. «Але важливий не обсяг постачань у рамках договору і кредит, а сформований за допомогою цього індекс інтересу до України, що зріс. Умить пішла реакція Японії, Кореї як найбільших імпортерів кукурудзи та інших продуктів харчування. Це створить для України дуже гарний прецедент і можливості вибору генерування фінансових потоків», — вважає Бахматюк.
На уточнююче запитання «Дня» про те, модель якої аграрної країни треба наслідувати Україні, бізнесмен озвучив своє бачення: Латинської Америки. Тобто, пояснив він, на ринку має працювати 40% дрібних гравців, дотованих державою, 20% — середніх, які гарантують продовольчу нацбезпеку, решта 40% — це великі виробники («золотий запас держави»), які залучать в АПК величезні інвестиції. На думку Бахматюка, саме останні «качатимуть» на зовнішній ринок аграрну продукцію — і Україна від цього отримає політичну вигоду. «Україна має всі шанси створити свій аграрний «Газпром», — прогнозує головну вигоду від розвитку агарового напряму Олег Романович, відповідаючи на уточнююче запитання «Дня». Якщо не буде жодних форс-мажорів, додає він, то країна може прийти до цього через 10 років.
Приваблива перспектива. Але як засвідчує досвід успішних аграрних країн, для цього в Україні має з’явитися потужне аграрне лобі, хоча б на рівні парламенту. «День» поцікавився думкою Олега Бахматюка, чому це лобі не з’явилося за 20 років. «Тому що мало вірили в перспективність АПК. Нині є надія, що воно з’явиться», — каже він. «А ви не хочете піти в парламент, адже там вже є ваші колеги по цеху?» — поцікавився кореспондент «Дня» у Олега Романовича. «Ні, не хочу в парламент. Політика мені не цікава у принципі», — відповів він і додав, що його головне завдання — зробити UkrLandFarming Бахматюка — невеличкою часточкою згаданого вище аграрного «Газпрому».
«Я будую глобального гравця: публічну ресурсну компанію. Яйця і кукурудза — це два основні драйвери, які забезпечать економічне зростання компанії і попит на зовнішніх ринках. Компанія буде налаштована на Близький Схід, Північну Африку і ринки Азії, передусім Китай», — пояснив він свої плани. Вже сьогодні агрохолдинг продає на зовнішні ринки 1,2 мільйона тонн продукції. А через два роки експорт має зрости до 3 мільйонів тонн зовнішніх продажів. Ці плани потребують потужних інвестицій. За словами Бахматюка, він уже інвестував в реалізацію ідеї створення глобального гравця $1,3—1,4 мільярда: побудувано дві фабрики з виробництва яєць і два насінних заводи, збільшено елеваторні потужності зберігання зерна до 1,27 мільйонів тонн, створено 22 тисячі робочих місць у 22 регіонах. Для обслуговування цієї «аграрної» машини щороку витрачається близько 100 мільйонів доларів.
Підтримує Бахматюк і соціальну спрямованість свого бізнесу. За підсумками 2012 року, UkrLandFarming виділив на соціальні проекти близько 90 мільйонів гривень. «Ця цифра зростатиме», — каже Бахматюк.
Але на цьому бізнесмен зупинятися наміру не має. У найближчих планах — запустити 2014 року ще три елеватори сукупною потужністю 750 тисяч тонн, два біогазові заводи на базі «Авангарду», розвиток інфраструктури і реалізація спільно з китайськими партнерами великого інвест-проекту — терміналу для перевалки зернових (потужністю 3—5 мільйона тонн на рік). Також розглядає варіант створення з китайськими партнерами двох спільних підприємств: з виробництва насіння, а друге — з дистрибуції засобів захисту рослин. Попри непросту зовнішню кон’юнктуру і внутрішню цінову ситуацію на ринку цукру, заводи холдингу не продаватимуться, тому що в середньостроковій перспективі ринок відновитися в оптимальному варіанті — через рік. У планах також експериментальний проект зі зрошування сільгоспземель (1000 га) на Півдні України.
Для виконання намічених планів компанія залучила єврооблігації на суму $275 мільйонів доларів, а також планує наприкінці 2014 року вийти на IPO (на гонконзьку біржу). Також «намагатиметься робити (випуск) частини бондів, аби дійти до $500 мільйонів...» — каже він.
На запитання «Дня», чи цікавить компанію вихід на ринок Європи, Бахматюк відповів: «Однозначно ми в Європу цього року плануємо зайти з обсягом постачання близько 300 мільйонів штук яєць. Але для мене перспективнішими є ринки Індонезії, Кореї, Японії. Вони до нас дуже прихильні і ми на них зайдемо швидше, ніж в Європу. Європа — це бонус через 3—4 роки», — пояснив він. Закритість європейського ринку для української агропродукції бізнесмен пояснив тим, що близько 80% європейських сільгоспвиробників дотуються державою, тому що це спосіб розв’язання соціального питання — працевлаштування населення на селі. Проте незабаром, переконаний він, на цьому ринку виникне дефіцит яєць через зменшення поставок найбільшого постачальника. «Прогноз аналітиків свідчить про те, що через 3 роки Індія почне зменшувати постачання на європейський ринок, тому що зросте внутрішній попит. І тоді Україна завдяки низькій собівартості продукції і вдалому географічному положенню не матиме іншої альтернативи, окрім як постачати на ринок ЄС», — каже він.
