Останні новини з газового українсько-російського фронту видаються вражаюче суперечливими. Спочатку офіційний представник «Газпрому» Сергій Купріянов відверто лякав Україну переведенням газового транзиту на Білорусь і морські газопроводи, що будуються. І, схоже, він не фантазував. Як виявилося, в першому кварталі цього року весь український транзит скоротився на 19,2%, а прокачування газу до країн ЄС — на 20%. До того ж тренд наповнення наших транзитних газопроводів невпинно знижувався. У березні до Європи було подано майже на 35% менше, ніж у цьому ж місяці рік тому. Щоправда, в «Нафтогазі України» цей факт сприйняли вкрай толерантно. Головний інженер об’єднаного диспетчерського управління «Укртрансгазу» Вадим Фролов переконував, що березневий спад пов’язаний лише з потеплінням у країнах-імпортерах.
Чогось у словах Купріянова явно бракувало, і голові комітету Держдуми РФ з енергетики Івану Грачову довелося їх коригувати. Можливо, саме задля того, аби краще впливати на незворушних українських газовиків. «Мінімізувати транзит через Україну можливо, з погляду ресурсів, які має РФ, — сказав він. — Але я вважаю, що це недоцільно». (Далі був натяк на незрівнянну вартість реалізації маршрутів — українського й підводного). Тому, на думку Грачова, «краще домовитися з Україною. Час домовитися в України й Росії ще є... до кінця року (коли розпочнеться заплановане на грудень будівництво підводної частини «Південного потоку»)».
Початок цього коментаря звучить досить миролюбно, але його друга частина вельми скидається на ультиматум. Мовляв, час для переговорів обмежений... краще здатися й пристати на російські умови. Ближче до реального стану справ оцінив наміри «Газпрому» заступник керівника представництва компанії «Газпром експорт» у Празі Євген Кашицин. «Увесь обсяг українського транзиту, який нині становить понад 70 мільярдів кубометрів (тобто проти минулого року він вже скорочений щонайменше на 30 млрд. кубометрів. — Авт.), переспрямувати... неможливо», — сказав він на конференції в Словаччині і нагадав, що в січні 2009 року «Газпром» і оператор газотранспортної системи Словаччини Eustream a.s. підписали угоду про транзит природного газу терміном на 20 років. Документ передбачає транспортування за цей час близько трильйона кубометрів або щороку близько 50 мільярдів кубометрів. «Можна з чистою совістю казати, що наші зобов’язання із транзитних контрактів і, відповідно, обсягів постачань (до Словаччини й Чехії через Україну. — Авт.) будуть виконані. Ніхто без транзиту, і, відповідно, без заробітку не залишиться», — заспокоював Кашицин. Він нагадав, що Словаччина зараз є другим після України транзитером російського газу (2011 року їй постачили близько 6 млрд кубометрів і 50 млрд кубометрів для транзиту). Надійшовши в країну з ужгородського напряму, газовий потік у західній Словаччині роздвоюється: частина йде через Чехію до Німеччини та Франції, а друга — до Австрії, Франції та Італії.
Схоже, російська загроза залишити українську трубу без газу — це лише інструмент шантажу, за допомогою якого нас змушують і далі платити несправедливу ціну. Але, можливо, новый/старий російський президент Володимир Путін, зійшовши на трон, змінить гнів на милість і погодиться підкоригувати нафтогазову формулу для України, як це зробили для низки країн Європи? На жаль, надій на це небагато. На думку заступника директора — керівника Центру досліджень проблем країн близького зарубіжжя Російського інституту стратегічних досліджень Тамари Гузенкової, «найближчим часом немає підстав казати, що газові переговори вирішаться на користь України».
«Гадаю, — веде далі російський експерт, — що це пов’язано значною мірою з тим, що Україна намагається лавірувати між Москвою й Брюсселем, не погоджуючись на якісь інтеграційні аргументи російського керівництва, і продовжує докладати зусиль для підписання Угоди про асоціацію з ЄС». Гузенкова додала, що при цьому вдаються до кроків, аби не посваритися «з Москвою цілковито». За її словами, така політика триватиме щонайменше до парламентських виборів, аби Партія регіонів могла здобути максимальну кількість голосів як прибічників європейської інтеграції, так і тих, хто надає перевагу тіснішій співпраці з РФ. Гузенкова зазначає, що «спроба України добити російський уряд і знизити ціни на газ не матиме успіху, хоча у позиції української влади з’явилися елементи політичного шантажу, який починає проявлятися дедалі більше». Експерт наголошує, що проекти в обхід Росії надалі, найімовірніше, будуть реалізовані, але газ потрібен Україні вже сьогодні.
Отже, зусилля України протистояти російському газовому шантажу помічено і оцінено. Біда, скоріш, у тому, що в Росії сприймають спроби України відстояти свою енергетичну незалежність не досить серйозно. Насправді політичним шантажем з українського боку й не пахне. В Україні розробляються звичні для будь-якої іншої країни, зокрема й Росії, заходи щодо імпортозаміщення. У відповідь на зниження обсягів газового транзиту Україна може значно знизити закупівлі російського газу. Вже розроблено ТЕО будівництва терміналу для зрідженого газу в порту Південний потужністю 10 мільярдів кубометрів на рік. У країні є також досвід роботи ГТС у реверсному режимі, і нещодавно голова «Нафтогазу» Євген Бакулін та голова Міненерговугілля Юрій Бойко повідомляли про наміри розпочати закупівлі природного газу на європейських спотових ринках (до 10 мільярдів кубометрів).
«Я лише можу підтвердити, що ці переговори ведуться. Почасти вони вже успішні, тобто ми матимемо інші джерела постачань газу», — зазначив минулого тижня перший віце-прем’єр Валерій Хорошковський. А прем’єр-міністр України Микола Азаров, перебуваючи з візитом у Баку, заявив, що Україна зацікавлена в реалізації Транскаспійського газопроводу, який передбачає постачання газу по дну Каспійського моря з Туркменистану до Азербайджану. Ці країни готують дві угоди з реалізації цього проекту, які можуть бути підписані за участі Єврокомісії. Усі ці новини явно лоскочуть нерви російському керівництву, яке розраховує за допомогою вельми чутливої для України газової проблеми все ж як не києм, то палицею заманити нашу країну в Євразійський простір.
Чи слід урядові підігрувати в цьому сусідам? Нині в Україні навряд чи знайдеться людина, яка дасть на це запитання ствердну відповідь. Але в уряді такі люди, мабуть, ще є. Інакше там не стояло би питання про отримання двох мільярдів доларів у кредит в російського «Газ промбанку» (належить «Газпромові») для закупівлі російського газу. Мало того, що ми платимо за нього втридорога, то будемо винні ще й відсотки. Тут би й придався транш Міжнародного валютного фонду, але наша влада, найімовірніше, до виборів не погодиться на його умову підвищити тарифи на газ для населення. Щоправда, Хорошковський наприкінці березня заявив агентству «Рейтер», що Україна розробляє план поступового підвищення внутрішніх цін на газ. Чим обернеться ця новина для громадян країни, та й для влади, яка обіцяла не чіпати тарифів, поки не наведе лад у житловому господарстві?
Колишній уповноважений Президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський сказав «Дню»: «На владі це позначиться явно негативно — її рейтинг знизиться ще більше. Щодо народу, то тут все ж таки треба знати, на скільки планують підвищити тарифи і на скільки — зарплати й пенсії. Сьогодні тарифи не є визначальною, але досить великою статтею витрат громадянина. Влада обіцяє чотири чи навіть і п’ять разів протягом року, за словами Тігіпка, підвищувати зарплати й пенсії. Але ми ще не знаємо, як підвищуватимуться тарифи й на скільки. Вони сьогодні невисокі, проте в нас найнижчі зарплати. Ось у чому проблема. Біда не в тарифах. Їх потрібно зробити ринковими, і що раніше, то краще, але передусім потрібно підвищити зарплати й пенсії».
ДО РЕЧI
Уряд України пропонує дозволити Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» купувати без тендерних процедур послуги, пов’язані з торгівлею природним газом. У Верховній Раді зареєстровано законопроект «Про внесення змін до статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель». Відповідно до нього, «Нафтогаз» отримає можливість купувати «природний газ, послуги з його транспортування (зокрема переміщення, фрахтування, страхування, зливання/наливання, інспекції кількості й якості), а також його розподілу, постачання й зберігання без тендерів. НАК також зможе без тендерів купувати послуги фінансових інструментів, операцій з дериватами й управління ризиками, фінансові послуги, послуги бірж, аукціонів, систем електронних торгів та інші послуги, що застосовуються в міжнародній торговельній і фінансовій практиці під час закупівлі та реалізації природного газу.
У пояснювальній записці до законопроекту наголошується, що його ухвалення сприятиме забезпеченню ефективного функціонування й розвитку нафтогазового комплексу, задоволенню потреб населення в природному газі, зміцненню енергетичної безпеки держави.
Такі преференції для «Нафтогазу» запроваджуються у зв’язку з планами та заявами «Газпрому» про істотне зниження транзиту російського газу до Європи через українську газотранспортну систему. Через це Україна розглядає можливість використання своїх газотранспортних потужностей у реверсному режимі.
