Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Україна прагне до космічного дому ХХІ століття

24 червня, 1997 - 00:00

На червневій нараді в Токіо керівників національних космічних агентств країн-учасниць програми створення міжнародної орбітальної станції ХХІ століття "Альфа" серед іншого розглядалася й можливість входження до цього гучного проекту й України. Особливих заперечень космічне журі не висловило, але рішення питання все ж відклало до вересня.

На перший погляд, в України є достатньо підстав уже давно бути присутньою в честолюбному альянсі. Скажімо, Канада, яка робить для "Альфи" лише робота-маніпулятора, офіційно є його членом. На вітчизняних же підприємствах у Запоріжжі, Харкові, Києві та інших містах для майбутніх модулів станції складають і обкатують цілі блоки й системи, тим часом ми стукаємо в двері, а нам не поспішають відчиняти.

Та перш ніж докоряти партнерам, звернімося до деяких фактів. Далеко ходити не треба. На колишньому ВО "Київський радіозавод" (КРЗ, ДПЗ "Елміс" та НПК "Курс") для "Альфи" складається унікальна космічна апаратура - стикувальний комплекс "Курс", аналогів якому у світі немає. Система під час польоту діє повністю в автономному режимі, надійно забезпечує вже з 400 кілометрів пошук, знаходження та "паркування" космічного корабля. Минулого року спільно з московським НДІ точних приладів кияни здійснили її віртуозну модернізацію. Вони примудрилися вилучити дорогий гідростабілізуючий пристрій і "полегшити" вартість стикувального комплексу більш ніж на мільярд рублів. При цьому "Курс" як і раніше залишився відмінним працівником. Американські астронавти, які звикли вручну причалювати на своїх шаттлах, від нашого "автопілота" були в захваті.

Та головне - за весь час космічної служби з вини "Курсу" на орбіті не сталося жодної НП. Саме надійність системи забезпечила їй місце в проекті "Альфа", а точніше в російському сегменті майбутньої орбітальної станції, на який припадає 35% її конструкції. Один такий комплекс уже встановлено на функціонально-вантажному блоці (ФВБ), який відповідатиме за енергопостачання космічного дому. Другий комплекс - для службового модуля (СМ) - нещодавно пройшов усі випробування й готовий до відправки.

Проте це не означає, що партнери по космосу зовсім не можуть обійтися без трудяг-киян. Спроби цього робляться. Приміром, цієї весни Російське космічне агентство спробувало зістикувати зі станцією "Мир" вантажівку "Прогрес" без допомоги "Курса", однак посланець не зміг причалити. Та навіть "прописка" на "Альфі" системи, яку випускають кияни, ще не гарантує їм місця в проекті. Справа в тому, що нинішній стикувальний комплекс буде залучено на першому етапі проекту "Альфа" (з 1998 по 2001 рік), а потім, можливо, його замінить інша система. Сьогодні російська сторона планує створення нового комплексу стикування - "Курс-ММ" і поки залучати українське підприємство не поспішає. Робиться це навряд чи зі злим умислом.

Причини, очевидно, найпрозаїчніші: росіяни не впевнені у своєму партнерові. За словами головного конструктора системи "Курс" Віктора Добровольського, запуск першої ланки "Альфи" - модуля ФВБ - призначено на червень 1998 року. Через півроку має стартувати службовий модуль (СМ). З цього розпочнеться життя нового орбітального комплексу. За умови, звичайно, що літаючі частини зустрінуться й зістикуються в точно визначені строки. От чому вже в 1998 році РКК "Енергія" за планом має отримати з України десяток "Курсів" - для модулів "Альфи", вантажних човників "Прогрес" та транспортних кораблів "Союз-ТМ". Ще декілька комплектів очікує й ДКНВЦ ім. Хруничева.

Виконати ці зобов'язання вкрай важливо. Але так само й важко. Сьогодні участь ДПЗ "Елміс" та НПК "Курс" у міжнародному проекті (як зрештою й інших вітчизняних підприємств) по суті є немов би їхньою приватною справою. Держава ж, за словами директора НПК "Курс" Петра Подоплєлова, дере з кожної гривні податків на 80 копійок. Крім того, завод, що випускає унікальну за технологією апаратуру, можуть у будь-який час знеструмити за борги енергетикам. Ще одна красномовна деталь - якби не допомога Національного космічного агентства, новий стикувальний комплекс колектив складав би безплатно, оскільки гроші замовника повністю йдуть на оплату боргів. Такі умови роботи одного з підприємств країни, що претендує на місце в престижному міжнародному проекті. Це знають і в Росії, знають і на Заході.

Та все було б інакше, вважає головний конструктор "Курсу" Віктор Добровольський, якби за спиною наших підприємств стояла держава. Коли на Заході газети затрубили про недотримання Росією зобов'язань з проекту "Альфа" й про можливе її виключення, у справу визнав за потрібне втрутитися президент Єльцин. Зрештою гроші знайшлися й розмови стихли. Україні, мабуть, також слід було б узяти на себе певні зобов'язання, якщо вона вважає справою честі брати участь на рівних у цьому проекті з іншими космічними державами.

Сергій КОКУРІН, "День"
Газета: 
Рубрика: