Українська феросплавна асоціація (УКРФА) надіслала до Міністерства економічного розвитку і торгівлі заяву з проханням провести розслідування масового імпорту феросилікомарганцю, який знищує галузь. У тому, що це саме так, «День» переконався, відвідавши нещодавно два з трьох феросплавних заводів країни — Запорізький і Стахановський. Обидва вони потерпають через непомірно високі й необгрунтовані тарифи на електроенергію, що становить не менш як 50% у собівартості продукції. І це створює підприємствам дуже великі труднощі в боротьбі за зовнішні ринки, куди прямує близько 80% їх продукції.
До цього додається агресивний імпорт феросплавів в Україну. Заводчани нагадують, що до 2009 року він був незначним і не перевищував 10% у загальному обсязі використання феросплавів металургійними підприємствами країни. Але починаючи з третього кварталу 2008 року по третій квартал 2009 року імпорт феросплавів зріс на 219%. Причому це сталося на тлі скорочення (на 59%) споживання феросплавів українською металургією.
А 2011 року знову відбувся досить крутий виток. Торік імпорт в Україну цієї продукції становив 54,4% проти 24,7% 2010 року. Чи слід це називати небезпечною тенденцією або ж навіть експансією? Запитання риторичне. Контроль над українським ринком феросплавної продукції на очах поступово переходить до компаній з Македонії, Франції, Румунії, Індії, Південної Кореї. Але, можливо, за кордоном феросплави кращі за якістю? Вітчизняні експерти дають негативну відповідь. На їх думку, українські виробники мають змогу запропонувати вітчизняним металургам всю необхідну лінійку цієї продукції. Вона задовольняє металургійні комбінати як за якісними, так і за ціновими параметрами.
Зростання імпорту в Україну одного з найбільш рентабельних видів продукції феросплавних підприємств — феросилікомарганцю — 2011 року порівняно з 2010 роком становив 144%. Через це українські заводи були вимушені зменшити виробництво цієї продукції на 11%, а завантаження їх виробничих потужностей скоротилося на 13%. При цьому рентабельність українських виробників феросилікомарганцю знизилася на 49%, а фінансовий результат від діяльності на внутрішньому ринку України — на 62%. Кількість робочих місць у галузі зменшилася на 13%, тоді як залишки готової продукції на складах зросли на 70%.
Здавалося, хтось усіма силами штовхає галузь, яка ще недавно процвітала, до краю прірви. І в жовтні 2011 року Українська феросплавна асоціація звернулася до Мінекономрозвитку і торгівлі (МЕРТ) із заявою, в якій просила провести об’єктивне і всебічне розслідування фактів агресивного зростання імпорту феросплавів в Україну і, виходячи з інтересів національного виробника і національних інтересів країни, дати їм відповідну оцінку. Але МЕРТ вже в листопаді, до того ж на цілковито формальних підставах, вирішив не проводити розслідування. Невже рідна держава сприяла безконтрольному нарощуванню імпорту феросплавів? Заводчани схиляються саме до таких різких оцінок. За їх словами, імпорт, що агресивно зростає, знищує українську феросплавну галузь і завдає істотної шкоди держбюджету. Чи треба говорити, що вимушене скорочення виробництва на вітчизняних феросплавних підприємствах зменшує надхождення податків до держбюджету, сприяє зростанню негативного сальдо зовнішньоторговельного балансу країни, може призвести до девальвації гривні і реально веде до скорочення робочих місць.
У результаті бездіяльності МЕРТ кризові явища у феросплавній галузі лише посилилися. За підсумками 2011 року імпорт захопив 58% ринку використаного в країні силікомарганцю, 49% ринку високовуглецевого феромарганцю, 52% ринку середньовуглецевого феромарганцю, 48% ринку феросиліцію. Якщо брати всі види феросплавів сумарно, то імпорт обійняв 54% українського ринку.
Така експансія триває і в 2012 році. За перший квартал імпорт зріс ще на 26,7%. Можливо, наша держава просто захищає вітчизняну металургію, даючи їй змогу купувати дешеві імпортні феросплави? Але ж вартість імпортних феросплавів і феросплавів вітчизняного виробництва практично обнакова. В асоціації вважають, що шкода, яка завдається безконтрольним імпортом нашим виробникам феросплавів, набагато більша, ніж вигода від гіпотетичного захисту інтересів металургійних комбінатів. Адже в собівартості їх продукції витрати на закупівлю феросплавів становлять лише один відсоток.
УКРФА мала намір судитися з бюрократами з МЕРТ. Але судова тяганина могла би затягтися на роки. Тому було ухвалено рішення подати нові скарги проти масового імпорту феросплавів в Україну по трьох видах феросплавів: феромарганцю, феросиліцію і феросилікомарганцю (заява щодо останнього, як сказано вище, вже в МЕРТі). У цих документах враховано всі формальні недоліки, на які міністерство посилалося, відхиляючи заяву, подану торік.
В УКРФА переконані, що закон України «Про вжиття спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» дає змогу для оперативного і дієвого захисту українських виробників феросплавів, а спеціальне розслідування проти імпорту феросплавів в Україну є єдиним дієвим механізмом для цього. Сьогодні всі країни активно вдаються до заходів захисту щодо імпорту. Феросплавники перконані, що новому керівництву МЕРТ це також до снаги. Вони сподіваються, що провівши дослідження і виявивши шкоду агресивного імпорту феросплавним підприємствам країни, МРЕТ вдасть до заходів захисту — запровадить квотування імпорту або встановить імпортні мита.
Чи досить такого «паркану»? Як зазначає віце-президент Центру досліджень корпоративних відносин В’ячеслав Бутко, українську феросплавну продукцію витісняють виробники з Китаю, Кореї, Індії, завдяки заходам державної підтримки щодо ГМК. За його словами, реальний вихід для стабілізації ситуації — довгострокове сприяння держави в плані розвитку металоспоживчих галузей. «Як експеримент вважаю за доцільне впровадження державного замовлення на продукцію меткомбинатів, ГЗКів і феросплавних заводів. Вироблена в рамках держзамовлення продукція може бути використана при реалізації інфраструктурних проектів на транспорті, в енергетиці, в ЖКГ», — зазначає експерт.
Сергій Грищенко, віце-президент Українського національного комітету Міжнародної торговельної палати, заступник голови Міжвідомчої комісії з питань міжнародної торгівлі і колишній заступник міністра промислової політики вважає, що в умовах членства в СОТ Україна має всі можливості для того, щоб захищатися від агресивного імпорту. «Угода заходи захисту», — розповідає експерт, — передбачає три умови, за наявності яких уряд тієї чи тієї країни має право запроваджувати заходи щодо захисту національного виробника. Перше — істотне зростання імпорту тієї чи тієї продукції протягом певного періоду часу. Друге — наявність збитків для внутрішнього виробника, наприклад, зменшення частки ринку, яку займає національний виробник, вимушене скорочення працівників. Третє —встановлення прямого причинно-наслідкового зв’язку між нарощуванням імпорту і погіршенням становища внутрішнього виробника, збитками, яких йому було завдано унаслідок зростання імпорту». Зростання імпорту навіть на 5% за один рік, пояснює фахівець, є достатньою причиною для того, щоб та чи та країна вживала заходів захисту. «У нас же жодних заходів захисту не вживається, — нарікає Грищенко, — що призводить до різкого скорочення виробництва феросплавів в Україні. Адже це та галузь, де ми ще входимо в першу десятку виробників у світі, а за якістю феросплавної продукції займаємо лідируючі позиції. Буде дуже шкода, якщо Україна і їх втратить».
