Українські експортери на ринку Японії заробляють втричі більше, ніж удома. За даними консультанта з експорту, партнера-засновника компанії Consulting Integrated Юрія Луценка, ціни на продукти харчування в роздрібній торгівлі на японському ринку вищі удвічі або втричі, аніж в Україні. А 60% харчових продуктів, що вживають там, є імпортованими.
2017 року, який став Роком Японії в Україні, стартував довгостроковий проект, головною метою якого є стале збільшення обсягів експорту української аграрної та харчової продукції на ринок Японії. Про це повідомляє прес-служба Мінагрополітики.
У межах реалізації цього проекту було проведено аналіз ринку харчових продуктів Японії та визначено найбільш привабливі сектори для експорту української харчової продукції. Восени відбувся перший трейд-тур українських виробників до Японії, за програмою якого вони мали нагоду налагодити контакти з представниками торговельних мереж цієї країни.
Заступник міністра аграрної політики та продовольства України з питань євроінтеграції Ольга Трофімцева зазначила, що сьогодні вже шість українських компаній регулярно постачають свою продукцію на ринок Японії.
У межах цього проекту з налагодження експорту до Японії заплановано проведення регулярних трейд-турів до Японії і упродовж поточного 2018 року.
Ключовою подією для українських експортерів, котрі бажають вийти на ринок Японії, є участь у найбільшій в Азії виставці продуктів харчування Foodex Japan, яка відбувається в Токіо з 6 до 9 березня. Про перспективи українських продуктів на японському ринку детальніше — в інтерв’ю з підприємцем з Тернопільщини Мирославом ЗАГОРСЬКИМ.
— Я був учасником виставки Food Japan-2018. На ній було представлено все, що пов’язане з продуктами харчування. Виставка світового рівня, практично всі країни були представлені там, оскільки Японія за кількістю населення близька до Росії, але має помітно меншу площу сільськогосподарських угідь. Проте зрозуміло, що в країні, де середня зарплата — три тисячі доларів, люди можуть собі дозволити нормально харчуватися, вибирати найкраще з великого асортименту імпортованої продукції. Перспектива японського харчового ринку досить велика. Але тільки для продуктів найвищої якості. Це для мене особисто — той еталон, до якого варто прагнути. Якщо виробник вийшов зі своєю продукцією на японський ринок — можна сказати, що він справді чогось досяг. Будь-хто туди не потрапить. Тим паче — з чим попало. Цей ринок заповнений. Туди пускають лише тих, хто може зробити якісний продукт, послугу на такому рівні, як вони люблять. А рівень цей — досконалість! Тому легко не буде. Вимоги дуже високі. Але це вимоги реальні. Саме так і треба підходити до захисту свого ринку. Рівнем якості. Не валом бюрократії, паперів, які важко оформити й отримати. А контролем за рівнем якості продукту.
— Тобто якщо ми порівнюємо доступ на ринок Європейського Союзу і на ринок Японії... В чому подібність і в чому різниця?
— Подібність у тому, що складно зайти! Але якщо складність з боку Європи — це передусім бюрократичні формальності та відверте небажання бачити на своєму ринку наших виробників, часто схильних до демпінгу, то японці захищають свій ринок жорстким контролем якості, але коли вже якість підтверджена — суто бюрократично пройти на їхній ринок набагато простіше.
— Якщо це не комерційна таємниця — що саме ви запропонували японцям на тій виставці?
— Равлики! Це буде непросто, бо доведеться конкурувати з французами, які мають величезний досвід. Але ми пропонуємо зовсім інших равликів. Бургундських равликів, яких ми називаємо виноградними, французи просто збирають у природі. Тому імпортери були вельми заскочені тим, що ми вирощуємо равликів Мюллера! І аналогічної пропозиції на ринку Японії ми наразі не знайшли. Тобто цей сегмент ще виглядає «блакитним океаном». Він ще не почервонів від «крові» конкурентів.
— Ділове спілкування з японськими бізнесменами дуже відрізняється від прийнятого в нас?
— Це швидко, динамічно, ефективно. На виставку приходять суто професіонали, зацікавлені конкретною темою, а не колекціонери сувенірів. Цим японські виставки відрізняються від європейських, на які люди зазвичай ходять у вихідні просто провести час.
Для японців виставка — це насамперед робота. Вони так до неї і ставляться. Коректні й лаконічні в розмові. Нічого зайвого. Сконцентрованість на темі розмови без розпливання в безкінечність. Причому це притаманно не тільки старшим, солідним бізнесменам, а й молодим керівникам фірм. Немає розмов про те, що не стосується теми. Відведена година — це година дуже конкретного спілкування на конкретну тему. Можливість скотитися на щось побічне просто не передбачена. Занадто дорогий час, щоб марнувати його на балачки.
— А чи мають японці якесь сприйняття українців? Якесь бачення України?
— Японці нас сприймають адекватними людьми, з якими можна мати справу. Хотілося б, щоб цей імідж зберігся. Я не побачив у ставленні тих, з ким спілкувався, штучності. Видно було реальну готовність до співпраці, реальну віру в перспективи нашої співпраці.
