Цього року на здобуття Державної премії України висунуто роботу «Створення рідинного ракетного двигуна для верхніх рівнів ракет-носіїв». Вона відображає досягнення дніпропетровських ракетобудівників ДП «КБ «Південне» і заводу «Південмаш». Ще в лютому 2004 року вони підписали контракт з італійською фірмою «Авіо» на розробку, виготовлення і постачання маршевого двигуна для четвертого рівня європейської ракети-носія «Вега». Розроблений українськими фахівцями двигун за своїми показниками значно перевершує зарубіжні аналоги. 13 лютого цього року успішно відбулося перше льотне випробування носія «Вега». Це закладає основу для подальшої співпраці України і країн Євросоюзу в космічній сфері. Про роботу дніпропетровських ракетників розповідає один з учасників проекту кандидат технічних наук, начальник відділу ДП «КБ «Південне» Володимир КОНОХ.
— Чому європейці обрали саме український двигун?
— Річ у тім, що кожна країна чи група країн, об’єднаних в асоціацію на зразок Європейського космічного агентства, хоче мати ракети-носії для виведення в космос супутників різного призначення. В ЄКА є важкий носій «Аріан-5», здатний доправляти на орбіту корисне навантаження до 18 тонн. З Росією вони домовилися про використання середнього носія — СОЮЗ-СТ. Але інколи необхідно виводити на орбіту і супутники, які мають невелику вагу. Тому Європейському космічному агентству був потрібен носій легкого класу. Саме цим носієм і стала «Вега», здатна виводити 2—3 тонни на низькі орбіти. Італійці виготовили для цієї ракети твердопаливні двигуни перших трьох рівнів, але їм потрібен був двигун для четвертого рівня, так званого розгінного блоку, який повинен точно доправляти кожен супутник на певну орбіту. Адже на ракету часто-густо ставлять кілька супутників. Коли 13 лютого цього року відбувся перший випробувальний політ «Веги», то вона вивела одразу 9 супутників — два великих і сім «кубиків» вагою кожен до 1,5 кг. Це супутники університетів Польщі, Італії, Угорщини, Румунії та інших європейських країн. Наш двигун вмикався тричі і досить точно вивів усі ці супутники на орбіти.
В ЄКА були певні вимоги — з одного боку, їм потрібен був недорогий двигун, з другого — він повинен мати певні характеристиками. Головна з них — це імпульс тяги, який характеризує досконалість процесів. Що вищий питомий імпульс, то більше можна вивести корисне навантаження. І коли вони почали дивитися, то вибір виявився невеликим, хоча двигуни створюють американці, японці, китайці, росіяни, французи, німці і ми, звичайно. Їм за багатьма параметрами підійшов саме наш. У Росії теж є такі двигуни, але у них нижчий питомий імпульс і вони програють за характеристиками, тому звернулися саме до КБ «Південне». Причому вперше це відбулося ще 1997 року, а серйозний контракт було укладено 2004 року. Замовлення було невелике, але вимоги до нашої продукції — дуже високі. Буквально на чотирьох екземплярах ми провели відпрацювання і випробування, підтвердили характеристики і надійність двигуна. Випробували рівень, двигун та його агрегати на вібронавантаження і багато іншого. Було проведено вогневі випробування двигуна у складі ракетного рівня на одному з підприємств Німеччини. Усі роботи завершилися лише 2010 року. І, нарешті, торік ми встановили свій двигун на першу ракету «Вега».
— Як відомо, європейці ставлять дуже високі вимоги у сфері екології. Чи не бентежить їх, що наші ракетні двигуни часто-густо працюють на токсичних компонентах?
— Наскільки я знаю, у перспективі вони хочуть використовувати двигун, який працюватиме на метані та кисні. Над таким двигуном працюють росіяни у Воронежі. У нас досвіду роботи з метаном немає. Ми використовуємо в деяких двигунах кисень і гас, але європейці надають перевагу метану як перспективному ракетному пальному. Це «модний» напрям, але жоден російський двигун на метані поки що не літає. Гадаю, що це — неблизька перспектива. Адже розробка нового ракетного двигуна займає 8—10 років — про це свідчить статистика. Росіяни вже кілька років розробляють цей двигун — грошей на розробку потрібно дуже багато. Одне слово, поки що наш двигун буде запитаний, тим паче такий надійний і недорогий.
— Чи цей двигун раніше використовували на інших ракетах?
— Його можна встановлювати на розгінні блоки будь-яких ракет-носіїв. Подібні застосовувалися на бойових стратегічних ракетах «Сатана». Це був ніби його прародич — «батько», а «дідусем» можна вважати двигун для місяцехода — блок Є, який розробляли в Дніпропетровську для радянської програми польоту космонавтів на Місяць. Політ, як відомо, не відбувся, але залишилися розробки. Створений двигун відрізняється від своїх попередників витискувальною системою подачі компонентів палива, досконалішими камерою і агрегатами автоматики, а також високими енергомасовими характеристиками. До речі, важить він менш як пуд — 14,2 кг, а виготовляється повністю на заводі «Південмаш».
— Хто є розробником цього двигуна?
— Це розробка нашого КБ ракетних двигунів. Керував проектом до останнього часу заступник генерального конструктора ДП «КБ «Південне», головний конструктор ракетних двигунів і установок Шнякін Володимир Миколайович. На жаль, він помер цього року. Серед розробників — Шульга Володимир Андрійович — заступник головного конструктора КБ ракетних двигунів, Переверзєв Володимир Григорович — головний фахівець цього КБ, Коваленко Віктор Миколайович — начальник розрахунково-теоретичного відділу КБ, Пінягин Віктор Дмитрович — заступник генерального конструктора ДП «КБ «Південне», фахівці «Південмашу», а також Засуха Сергій Олексійович — заступник генерального директора Державного космічного агентства України. Створення ракетного двигуна — непроста робота. За нею стоїть величезна кількість розрахунків. Необхідно точно знати, як двигун поводитиметься в умовах космосу, високих і низьких температур, різних навантажень і вібрацій.
— Скільки європейських країн бере участь в проекті «Вега»?
— На даний момент це сім країн Євросоюзу, чиї прапори можна побачити на корпусі ракети. Українського прапора серед них немає, на жаль. Контракт із нами уклала італійська фірма «Авіо». Тому вважається, що український двигун задіяний в італійській частині проекту. Італія і Франція — основні партнери, їх фінансовий внесок становить відповідно 58,4 і 25,3%. Частка решти учасників — Бельгії, Іспанії, Нідерландів, Швейцарії і Швеції значно менший — від 6,9 до 0,6%. Запуски здійснює фірма «Аріан спейс», яка займається запуском і інших ракет-носіїв «Аріан-5» і «СОЮЗ-СТ». Ракету «Вега» запускають з космодрому Куру у Французькій Гвіані, який розташований близько до екватора.
— Чи можуть ракети «Вега» стати конкурентом українського носія «Циклон-4», який планують запускати з Бразильського екваторіального космодрому «Алкантара»?
— Ні, хоча «Циклон-4» також носій легкого класу, але ближче до середнього класу. Він значно потужніший, ніж «Вега», а тому перебуває в іншій «ваговій категорії».
— Які відгуки про ваші розробки з боку європейців?
— Вони виявляють стриманість, але в цілому характеристики двигуна, який ми постачаємо на «Вегу», сумніву не підлягають, оскільки вони чудові. Усе мали показати льотні випробування. Ще торік нашу роботу намагалися висунути на державну премію, але в Києві сказали: «Коли полетить, тоді й розглянемо». Так і зарубіжні партнери, адже «курчат рахують восени». Але загалом після польоту «Веги» відгуки якнайкращі.
Частка скепсису промайнула в деяких російських ЗМІ, оскільки вони вважають, що найкращі двигуни в Росії. І це, слід визнати, небезпідставна думка. Тому що там є великі конструкторські бюро — НВО «Енергомаш», КБ «Хімавтоматика», де створили двигуни, які поки що ніхто не повторив, наприклад, РД 180, РД-0120. Навіть американці із захопленням відгукуються про двигуни, які були розроблені ще 30 років тому. Проте провідні російські розробники ракетних двигунів дуже високо оцінили характеристики нашого двигуна і вважають, що його творці заслуговують на Державну премію України в галузі науки і техніки.
— Як тоді можна пояснити цілу низку аварій російських ракет?
— Головна причина — зниження культури виробництва. Окрім того, немає тієї дисципліни і суворості, яка була раніше. Таке становище є жахливим для ракетної техніки. Адже все має чітко виконуватися, і брак в подібній роботі неприпустимий. У нас пуски здебільшого відбуваються вдало, але не зайве постукати по дереву. Адже в галузі триває старіння кадрів, молодь йде на роботу неохоче через невелику платню. Добре, що на «Південмаші» ще працюють старі і дуже досвідчені кадри, які роблять все на совість. Аби зберегти потенціал, необхідне серйозне державне фінансування, і особливо цього потребує завод. Конструкторське бюро «Південне» саме заробляє і не чекає милості від держави. У нас інтелектуальна конструкторська робота і переважно зарубіжні замовлення. Ми працюємо з усім світом — з Америкою, Європою, Росією, навіть з Африкою. Заводу набагато складніше, адже він наші розробки втілює в металі.
— Ще минулий уряд озвучував плани щодо реформуванню ракетно-космічної галузі. Що зроблено в цьому напрямі?
— Практично нічого. Проте давно тривають розмови про необхідність виділити в окреме підприємство виробництво ракетних двигунів і надати йому самостійність. Оскільки на світовому ринку ракетні двигуни як товар запитані — і твердопаливні, і рідкопаливні. Наскільки я знаю, готувалися відповідні накази, але все не так просто. Тому що дуже важко розірвати виробничий ланцюг. Потрібне і ливарне виробництво, і штампування, і гальваніка. Вочевидь, прийнятного рішення поки що не знайдено. В усякому разі, все залишається, як і раніше.
