Тим більше дивно, за словами Саєнка, виглядає позиція вищих керівних осіб країни, котрі до останнього моменту не вірили в здійснення проекту. Лише 12 червня Кабмін зволив виділити на конструкторські розробки і виготовлення 5-ти комбайнів 5 млн. гривень. Щоправда, тільки на папері. Оскільки на момент зустрічі з керівництвом підприємства перерахував лише 500 тис. На запитання кореспондента "Дня" відносно перспективності вітчизняного ринку, Віктор Саєнко зауважив, що навіть у випадкові відсутності обіцяних під держпрограму "Український комбайн" 50 млн. гривень, підприємства, котрі входять у спеціально створений концерн "Лан" і заводи, котрі працюють з ним, мають величезний обсяг роботи. За його словами, з урахуванням випуску у 2000 році 2,5 тис. "Ланів" і 3 тис. "Славутичів" Херсонського комбайнового заводу, потрібно буде, як мінімум, 10 років на повне переоснащення вітчизняних сільських господарств.
Нині АТЗТ "Автоштамп" вже має попередні замовлення на 245 "Ланів". Упевненість у власних силах у керівництва підприємства настільки велика, що за рахунок додаткової емісії акцій АТЗТ самостійно виготовило за півроку (!) міні-комбайн "Фермер", потреба у котрому в Україні й на ринках СНД - не менше 40 тис. У зв'язку з цим не може не виникнути запитання: "А чи варто було закупати і вести переговори про закупку імпортної техніки, при тому, що вітчизняна дешевша у 2,5 рази, а реалізація виробничої програми тільки комбайну "Лан" дасть 117 тис. робочих місць і можливість підтримання українського виробника?"
Не менш скептично до допомоги держави і міжнародних фінансових організацій ставиться і директор відкритого акціонерного товариства "Птахокомбінат" Петро Райкович. За його словами, підприємство з переробки м'ясопродуктів, котре посідає 2-ге місце серед аналогічних заводів, практично самостійно вирішує проблему забезпечення якісною продукцією. Справа доходить до абсурду: не встиг комбінат закупити обладнання для порційної розфасовки, як з Міністерства охорони здоров'я повідомили, що продукція має випускатися без консервантів. "Про який захист вітчизняного виробника можна говорити, - запитує Райкович, - якщо на аналогічну імпортну продукцію подібних заборон нема?". За його словами, інтерес у гуртових покупців до продукції підприємства є (виробництво на місяць складає $1 млн.), але хто ризикуватиме крайнім терміном реалізації фасованої продукції протягом 5 діб, якщо в аналогічної імпортної - півроку-рік. Оцінюючи ж можливість отримання допомоги від міжнародних структур, п. Райкович досить уїдливо зауважив, що міжнародні структури зацікавлені у видачі кредитів під заставу акцій, а за 300% ринкової вартості паперів "Птахокомбінату" на таке зважиться лише... "недалекий" господар.
На має запитання до заступника голови обладміністрації Миколи Суворова про шляхи розвитку області він відповів, що "спершу потрібно до кінця року розрахуватися з боргами, передусім з бюджетниками". Для цього є певна база - область, виробляючи до 30% загальноукраїнської кількості зернових культур, зробить все можливе для продажу державі лише готової продукції. У мріях керівництво області вже бачить картину повністю самоокупного бюджету. Ось тільки у Києві, посилаючись на дотаційність Кіровоградщини, "чомусь" не хочуть у це вірити. Інакше, як можна керувати?
Кіровоград - Київ - Кіровоград
