Комусь це може здатися дивним, і тим не менше хочу виступити на захист уряду, сформованого «протилежною» політичною силою (я — християнський демократ і за поглядами, і за партійною приналежністю). І роблю це під впливом занепокоєння, викликаного зростаючим безладом на верхніх поверхах влади. Йдеться про те, що під тиском популістських настроїв уряд може бути змушений відмовитися від проголошеної інвестиційно-інноваційної моделі розвитку, котра (на відміну від ортодоксально ліберальних моделей) здатна найкраще розв’язати численні мікроекономічні проблеми України і активізувати використання накопиченого потенціалу і наших національних конкурентних переваг. Агропромисловий комплекс і космос, літакобудування та інформаційні технології, висока якість технічної освіти і суднобудування, транспортні можливості, гірничо-металургійний комплекс... Наша складна мікроекономіка — наше велике щастя! Це — основа перетворення нашої держави у «східноєвропейського економічного тигра», основа розбудови України як «високотехнологічної транспортної держави» (цитую народного депутата Ганну Герман). Чи можна допустити, щоб відсутність злагоди на вищих поверхах влади знову і абсолютно невиправдано відсунула творення конкурентоспроможної економіки України? І водночас інше болюче запитання: невже уряд буде змушений відмовитися від низки важливих соціально значущих ініціатив?
Вже восьмий рік поспіль Україна демонструє світові впевнене соціальне-економічне зростання. Особливо успішним може стати нинішній рік. Адже навіть його перший місяць, який майже ніколи досі не був особливо успішним, цього року, без перебільшення, надихає. Нагадаю. Зростання ВВП (січень до січня) 9,3%, промисловості — 15,8%, будівництва — 26,3%, сільського господарства — 6,9%. Плюс нечувано низька для цього місяця інфляція — 0,5%. Причому майже півмісяця — неробочі дні...
Чудові показники зростання обсягів виробництва у січні не можна вважати випадковими — помітне пожвавлення ділової активності спостерігалося вже, принаймні, у другiй половині минулого року. Тож викликають щирий подив заяви деяких «світил» української економіки, що, мовляв, ці показники (принаймні, ВВП) завищені шляхом махінацій iз цифрами. Тим більше що макроекономічні показники нашої країни уважно відстежуються висококваліфікованими фахівцями ключових міжнародних фінансових організацій: МВФ, Світового банку, ЄБРР... і не тільки ними. ЦРУ (та інші «дослідницькі» установи такого ж ґатунку), також уважно контролюють нашу статистику. Але чомусь iз того боку не лунає жодних зауважень.
Повертаючись до таких заяв, відзначу, що вони виглядають також спробою принизити авторитет міжнародних фінансових організацій — наших донорів. Та після аналізу повідомлень iз iнтернет-простору з полегшенням зітхнув — ані наші, ані закордонні ЗМІ не звертають серйозної уваги на заяви такого ґатунку. Мабуть, мають імунітет до непрофесійних висловлювань.
Моя власна оцінка: у поєднані з уповільненням зростання споживчих цін (+10,4% — січень до січня та 0,5% січень до грудня) динаміка економіки вказує на довгоочікуване прискорення соціально-економічного зростання. До того ж можна назвати, принаймні, ще кілька індикаторів, котрі вказують, що Україна напередодні швидкого і впевненого піднесення. Зокрема, ціни на нерухомість йдуть вгору практично у всіх регіонах. Навіть у депресивних. Ще один індикатор — іноземні капіталовкладення в наші банки. Преса переповнена повідомленнями з цього приводу. Іноземці вже вклали великі гроші в нашу банківську систему і продовжують шукати банки, котрі можна купити. До мене (далекого від комерції) зверталися вже разів п’ять-шiсть. Банківська система — це система кровообігу будь-якої економіки. І якщо закордонні інвестори хочуть «вкладатися» в її зміцнення, це означає — вони вірять і в сам організм, котрий обслуговується цим кровообігом — в економіку України. Моє особисте спілкування з іноземними фахівцями показує: на їхню думку Україну очікує впевнене зростання.
Вже багато сказано про успішне перевиконання напруженого плану надходжень до державного та місцевих бюджетів. Радив би зацікавленим у отримані об’єктивної інформації частіше відвідувати сайти Мінфіну та Кабміну. Там, до речі, можна зустріти і конче важливі повідомлення щодо суттєвого посилення соціальної складової політики нинішнього уряду. І це вкрай важливо. Зростання обсягів виробництва має супроводжуватися відчутним поліпшенням добробуту найширших верств українців. Держкомстат поки що не опубліковував дані про доходи населення у січні. Та за моєю оцінкою, що спирається на аналіз динаміки цих доходів починаючи з 1996 року, можна відзначити, що реальні доходи населення у січні приросли на 25— 30%. Номінально це складає 9—12 мільярдів гривень. Не може не втішати душу і той факт, що доходи, котрі обумовлені економічною активністю (заробітна плата + прибуток та змішаний доход + доходи від власності) наших громадян приросли ще вищими темпами — на 30—35%. Iз таким шаленим зростанням реальних заробітків Україна зустрінеться вперше за всі роки незалежності. І такий стрибок у доходах населення теж не є випадковим. Адже у минулому році, суттєво обтяженому виправленням брутальних помилок попереднього, вони приросли досить суттєво — майже на 94 мільярди гривень, а в реальному вимірі — на 18%.
Стабільність соціально-економічних стосунків, як і впевненість людини у завтрашньому дні значною мірою забезпечує банківська система — генеральний диригент грошового обігу. Це віддзеркалюється у відповідних монетарних показниках. І тільки сліпа або вкрай упереджена людина не помітить зміцнення вкрай важливих позитивних тенденцій. Ось як, наприклад, підприємства та громадяни несли гроші в банки (млн.грн).
З урахуванням доволі високої інфляції за останні 12 місяців (період до періоду +10,9%) депозити у реальному вимірі приросли на 26,4%. І тут виникає риторичне запитання: чи спостерігалося б таке швидке зростання депозитів, якби підприємці та громадяни не довіряли політиці уряду? Розглянемо також динаміку депозитів фізичних осіб (млн. грн.).
Очевидно, що високі темпи зростання депозитів в цілому склалися головним чином в результаті швидкого і номінального, і реального приросту депозитів фізичних осіб. Можна констатувати, що громадяни України з високою довірою ставляться до національної банківської системи і несуть гроші в банки. Звертаю увагу читачів — несуть в банки за- роб-ле-ні доходи, доходи, котрі зростають високими темпами.
Неабияке значення має також те, як використовуються накопичені в банках гроші. Чи працюють вони на зростання добробуту українців (див. табл. 3, млн. грн.)?
Таблицю 3 коментую з особливим натхненням. Ми вперше зустрілися з таким значним приростом кредитування економіки. За рік приріст у номінальному виразі склав маже 101 мільярд гривень, або 70,1%. У реальному вимірі це також надзвичайно багато — 53,4%.
Підкреслюю: це сталося вперше. Навіть за часів уряду Віктора Януковича першого призову таких темпів зростання кредитування економіка не знала. Тобто, можна сказати, що і банки своєю практичною роботою, шляхом розширення кредитування економіки, підтримали наміри уряду щодо інвестиційно-інноваційної моделі прискорення соціально-економічного розвитку. Кредитування фізичних осіб приросло на 134,1%. Тобто, виросло у 2,3 разу (в реальному вимірі 111,1%, або у 2,1 разу). Тільки за рахунок приросту кредитів на 45,8 мільярда гривень у Києві, з його високими цінами, можна побудувати майже 5 мільйонів квадратних метрів сучасного житла, або майже 500 20-поверхових веж. Ціле місто! З таким бурхливим розвитком кредитування фізичних осіб ми також зустрілися вперше. Про що це говорить? Однак тут програма Партії регіонів ще, мабуть, не виконується. Адже в цілому в Україні торік введено в експлуатацію тільки 8,6 мільйона квадратних метрів.
На завершення ще один цікавий і корисний для оцінки поточної ситуації аналіз (млн. грн.).
Дані таблиці 4 показують, що банки видають кредитів значно більше наявних депозитів. Торік перевищення склало 12,9 мільярда гривень. А в цьому році вже 61,2 мільярда гривень. Приріст цього розриву склав 42,3 мільярда гривень. Як фінансувався цей, чесно кажучи, досить ризикований розрив? Джерелом головним чином були позики, котрі банки отримали за кордоном. Отже, і за кордоном вірять в нас, довіряють нашій банківський системі, довіряють нашій економіці, довіряють прагматичності здійснюваних урядом перетворень.
Тим часом в Україні дії окремих вождів вказують, що вони не дуже зацікавлені у зміцненні позитивних тенденцій, яке сталося, вочевидь, мимо їх волі, без їх участі. Напрошується жорсткий висновок: спроби подальшої дестабілізації політичної ситуації де-факто можуть стати соціально-економічною диверсією. Адже ми ще з вами не забули, як восени року 2004 після емоційної заяви Леоніда Даниловича у багатьох регіонах наші громадяни кинулися забирати свої депозити з банків. Невже цього добиваються політичні противники чинного уряду?
