Співробітники Державної прикордонної служби України спільно з працівниками митниці знайшли в середу на кордоні з Польщею в одній з машин сховок з необробленим каменем янтарю. У п’яти мішках було близько 100 кілограмів сонячного каменю. «Вантажний автомобіль «Рено» з українськими номерними знаками прибув на оформлення до пункту перепуску «Ягодин», що у Волинській області, повідомляє прес-служба Держприкордонслужби України. За документами машиною з Рівного до Польщі везли вантаж макухи соняшнику. Одне словом, неконтрольоване розграбування природних багатств України триває, і державі, її правоохоронним органам поки що не вдається перемогти цей кримінальний бізнес.
Утім, на цьому тижні для цього все ж вдалося дещо зробити. Як написав у Твітері міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавічус, державне підприємство «Укрбурштин» повертається під контроль держави. «Ми це зробили! — не без гордості рапортує своїм читачам очільник МЕРТ. — Після 12 років банкрутства і санації «Укрбурштин» повертається...»
Нагадаємо, в середу Господарський суд Рівненської області, розглянувши справу про банкрутство держпідприємства «Укрбурштин», ухвалив рішення про припинення справи про банкротство, повернувши тим самим державі це підприємство, що мало не потрапило за фактично примарні борги в обійми офшорної компанії разом із дозволом на видобуток напівкоштовного каменю.
Резолютивну частину рішення суду було оголошено, але в письмовій формі її ще не оприлюднено, і цього з нетерпінням чекають обидві сторони, що брали участь у процесі. Усі сподіваються, що рішення суду письмово буде оприлюднено в понеділок. Керівництво дочірньої компанії «Укрбурштин» і комітет її кредиторів хочуть мати «папір» на бланку суду для того, щоб подати апеляцію. А материнська компанія «Українські поліметали» та Міністерство економічного розвитку і торгівлі, що підтримує її, — аби відновити роботу підприємства і повернути мир цьому янтарному краю, де значна частина населення сьогодні налаштована на те, аби продовжувати, під контролем і «дахом» кримінальних структур, хижацький незаконний видобуток сонячного каменю, що має попит на міжнародних ринках.
Можна не мати сумніву, що ухвала Господарського суду в Рівному рано чи пізно здобуде повну та остаточну підтримку вищих судових інстанцій. Проте це лише підходи, але не розв’язання проблеми. Головне — відвернути від кримінального промислу мешканців цього бідного на робочі місця краю, дати їм засоби для гідного життя. Про це день розмовляв з генеральним директором компанії «Українські поліметали» Костянтином Лісничим.
«Це унікальна ситуація, — сказав він «Дню», — дванадцять років підприємство практично не працювало. І зараз для нас головне — запустити його в роботу. Ми пропонуємо на базі нашої дочірньої компанії «Укрбурштин» легалізувати цей незаконний нині ринок. І це завдання має взяти на себе держава. Потрібно видати державним компаніям-операторам — ДП «Укрбурштин» і «Бурштин України» (підвідомча Мінекології) спеціальні дозволи на видобуток янтарю на пошкоджених нелегальним видобутком територіях і здійснити там так званий довидобуток. А за рахунок доходів від нього (і це потрібно відобразити в дозволі) провести рекультивацію цієї місцевості. Таким чином на рекультивацію не витрачатиметься бюджет. І частина зароблених коштів повинна піти до місцевих бюджетів — від сільських до обласних — аби люди відчули користь від декриміналізації і легімітизації цього ринку, аби відновити «вбиту» інфраструктуру цього регіону. А головне — узятися за працевлаштування людей, ліквідувати криміногенну обстановку в населених пунктах, розташованих поблизу родовищ янтарю. Тоді зникнуть «дахи», платитимуться податки. І тоді всі будуть задоволені. З’являться гроші для шкіл і дитячих садків, для доріг».
«Згідно з нашою концепцією легалізації, — вів далі генеральний директор, — можна буде працевлаштувати приблизно 10 тисяч осіб. Саме на тих родовищах, які вже розроблялися. Не менш як 10 тисяч, а можливо, й більше. Людям потрібна робота. Чому не дати їм таку можливість? Ми розраховуємо домовитися з ними про відрядну оплату праці, аби вони отримували плоди від своєї нелегкої роботи. Не повинно так бути, щоб їм дали зарплату в дві тисячі гривень і змусили працювати цілодобово. Треба захищати інтереси людей, щоб і вони стояли горою за інтереси держави. Тому ми проти того, аби залучати до цього ще й приватні підприємства. Сьогодні наше головне завдання в цій місцевості — соціальне».
