На запитання кореспондента «Дня» щодо обставин цього процесу вiдповiдає генеральний директор «Укртелекому» Леонiд НЕТУДИХАТА.
— Леонiде Iвановичу, майбутня приватизацiя «Укртелекому» викликає цiлком виправданi побоювання — ми бачимо досвiд Росiї, де не тiльки виникли проблеми, але не обiйшлося й без скандалiв. Чим вiдрiзнятиметься український варiант вiд росiйського?
— Менi сьогоднi важко деталiзувати тi питання, якi буде вирiшувати держава, адже ми насамперед виконуємо поставленi завдання, а не визначаємо стратегiю. Що стосується недолiкiв росiйської системи зв'язку та її приватизацiї, то ми це врахували пiд час проведення пiдготовчих заходiв. Ми провели реструктуризацiю i об'єднали всi обласнi телекоми, зробивши єдиний механiзм, єдиний цiлiсний майновий комплекс в Українi. «Укртелеком» — це одна юридична особа з одним розрахунковим рахунком, тобто єдина технологiчна, фінансова та органiзацiйна структура, в якiй трудиться близько 130 тисяч чоловiк. Реструктуризацiя дозволила зменшити витрати i забезпечити функцiонування єдиної структури на територiї країни.
Росiяни сьогоднi цього не мають, i через те у них серйознi проблеми. Коли вони проводили приватизацiю, у них не було єдиного комплексу, приватизацiя йшла порегiонально, тому великого бажання вкладати кошти в такi розпорошенi структури мереж зв'язку iнвестори не виявили. У нас же є сподiвання, що в iнвесторiв великих проблем не виникне.
— Якi ви бачите часовi перспективи приватизацiї?
— Ситуацiя на ринках коливається, стає то складнiшою, то привабливiшою, тому всi країни, якi приватизували телекоми, законодавчо готувалися заздалегiдь — приймалися закони, укази. А от момент, коли треба було починати, вибирали залежно вiд попиту на власному фондовому ринку та на ринках iнших країн. Це дуже складна технiчна процедура, i вона не залежить вiд часу видання указу. Я не беруся передбачати, коли це станеться, — все залежатиме вiд вигiдної ринкової кон'юнктури, вiд того, коли настане зручний момент.
— Наскiльки я розумiю, у вас монопольне становище на ринку послуг зв'язку. Чим викликана потреба в тому, щоб приватизувати пiдприємство?
— Не зовсiм так. Монопольне становище — тiльки по малорентабельних видах послуг. «Укртелеком» — суто державне пiдприємство, i тiльки воно несе на собi тягар соцiальних клопотiв i по бюджетних, i по пiльгових категорiях населення, а також по багатьох зобов'язаннях. Ми взяли на себе певнi зобов'язання, а ринковi оператори абсолютно їх на себе не беруть i сьогоднi вiдсiкають досить серйознi сегменти ринку, особливо по високорентабельних видах послуг — мобiльному зв'язку, супутниковому зв'язку, мiжнародному зв'язку, доступу до Iнтернету. Це одна з причин, чому треба спiшити iз змiною становища «Укртелекому». Крiм того, свiтова практика свiдчить, що все ж таки повиннi бути iнвестицiї в основний, базовий телекомунiкацiйний сектор, щоб iншi оператори могли отримувати доступ до всiх мереж зв'язку на основi базових комутацiйних станцiй, базових систем передачi. Для цього потрiбнi iнвестицiї, i один з найкращих шляхiв для їхнього отримання — приватизацiя. Саме стратегiчний iнвестор може принести i новi технологiї, i кошти.
— А як же бути з низькорентабельними видами послуг? Чи не програють вони вiд приватизацiї?
— В цьому питаннi теж є свiтовий досвiд. У державi створюється фонд пiдтримки малорентабельних, збиткових пiдгалузей за рахунок вiдрахувань. Яких i звiдки — це вже питання не «Укртелекому», а держави. Вона може вирiшити питання в цьому роцi, а може через рiк чи два. Звичайно, бажано, щоб це було ранiше. Такi вiдрахування використовуються виключно на збитковi дiлянки роботи — на так званий унiверсальний доступ населення до всiх видiв послуг. Вiн збитковий в усiх країнах свiту i компенсується за рахунок тих операторiв, якi працюють на ринку.
