Все розпочалося з 2005 року, коли керівництво Іллічівського морського торговельного порту ІМТП підписало договір №435-о з приватним підприємством «Укртрансконтейнер» (УТК). Згідно з цим договором Іллічівський порт зі свого боку вніс нерухоме майно у вигляді причалів, а «Укртрансконтейнер» зі свого боку мав би внести обладнання і частково кошти на реконструкцію 3—4 причалів. Договір складається з трьох етапів: 1-й етап — 3, 4, 5, 6 причали; 2-й етап — причали 1 і 2; 3-й етап — намита територія в тилу 1 і 2 причалів. Лише ІМТП виконав свої зобов’язання, а ось УТК, навіть на початковому етапі, ні. Невиконання пунктів договору може призвести до його повторного розгляду аж до анулювання договору. Але, незважаючи на це, 2006 року керівництво ІМТП, в той час начальником Іллічівського порту був Руслан Родзяховський, підтвердило намір передати 1 і 2 причали ПП «Укртрансконтейнер». Виходить, що ІМТП сам собі ворог?!
Є і друге пояснення — причали Іллічівського порту намагалися «прихватизувати». І це не дивлячись на те, що про підозрілу ситуацію, в якій перебуває ІМТП, повідомили Президента України Віктора Ющенка, який 13 грудня 2005 року заявив про необхідність розірвання договору між Іллічівським портом і ПП «Укртрансконтейнер». Президент мотивував свою позицію тим, що договір укладено на неприйнятних і невигідних для держави умовах. Тому в серпні 2006 року на посаду начальника порту було призначено Геннадія Скворцова, перед яким стояло завдання Президента — розірвати договір.
Щоб не бути голослівним, треба ознайомитися з реальним економічним життям порту. Наприклад, Іллічівський порт платить сьогодні приватному паливному терміналу лізингові платежі в розмірі 6 мільйонів доларів. Цей причал, на якому є паливний термінал, довжиною всього 290 метрів і не має ні підкранових, ні залізничних колій, здатних нести якісь значні навантаження. Чотири ж причали, які були практично віддані за безцінь УТК (мають 970 метрів довжини, підкранові і залізничні колії, здатні витримати значні навантаження) усього за 17 мільйонів 613 тисяч доларів. За викидними цінами були передані 2,8 га складської площі, тобто всього по 3 889 грн. 86 коп. за 1 м2! Якщо врахувати, що один контейнер займає площу 14 м2. і тільки він один стоятиме на всій площі в 2,8 га, то порт за це отримає 137 725 грн.! Цікава арифметика виходить.
Тепер варто звернути увагу на пункти договору між Іллічівським портом і «Укртрансконтейнером». Згідно з п.5.12 договору, УТК мав інвестувати 495 мільйонів доларів. Умовою внесення цієї суми є передача портом приватному підприємству намитої території в тилу 1 і 2 причалів. Ось лише є маленький нюанс. Територія в тилу 1 і 2 причалів є власністю міста, але не порту. Виходить, що договір спочатку укладався так, щоб звільнити інвестора від виконання зобов’язань.
Тепер щодо прибутку. Якщо реалізація першого етапу договору закінчується, то частка прибутку розподіляється таким чином: порт отримує 25%, приватний інвестор — 75%. Це не дивлячись на те, що, як правило, в таких договорах частка порту передбачається на рівні не менше 50%, а часто-густо і значно більше. І на завершення «десерт». Пунктом 4.2.6 договору №435-о закладено механізм банкрутства Іллічівського морського торговельного порту, який передбачає втрату державного майна порту (3 і 4 причали з усім обладнанням і механізмами). Це майно має перейти в приватну власність, а внесок порту і його частка при розподілі прибутку зменшиться до 10% з розрахунком закладеної в договорі витратної частини п.п.5.11 і 7.3.
Як вам такий договір?! Якби юристи, що представляють інтереси ПП «Укртрансконтейнер», виявилися спритнішими в цій справі, то причали Іллічівського порту вже перейшли б у приватну власність. Але навіть студент юридичного факультету при першому погляді на договір №435-о скаже, що він укладався саме з цією метою. Юристу-професіоналу тим більше не важко в ньому розібратися. Можливо, договір укладали похапцем, в розрахунку, що для колишнього директора ІМТП Руслана Родзяховського він був потрібен чисто формально. Найімовірніше, правоохоронним органам доведеться розібратися, чому Родзяховський підписав такий кабальний для держави договір.
Природно, нове керівництво порту, виконуючи вказівки Президента, звернулося до суду з метою розірвати договір. Ось тільки у суддів щодо договору була інша думка. Звертання порту до суду засновувалося на тому, що договір був не узгоджений з Мінтрансом. Суди відмовляють порту, вказуючи на те, що існують «погоджувальні листи» ДО «Укрморпорт», і комісії Мінтрансу на його висновок. Але при цьому суд «забув», що всі «узгодження» мають рекомендаційний характер. Також незрозуміло яким чином Мінтрансзв’язок і ДО «Укрморпорт» «узгоджували» економічні, фінансові і юридичні питання за договором № 435-о. Адже у них не було бізнес-плану ТЕО, проекту розвитку Іллічівського контейнерного термінала (назва проекту 4-М), перевірки СБУ легітимності інвестора і коштів, які планують до інвестування, перевірки економічної історії приватного підприємства «Укртрансконтейнер», оцінки матеріального і фінансового становища ПП «Укртрансконтейнер», документального підтвердження і узгодження з Фондом держмайна.
Тим часом, поки те да се, керівництво «Укртрансконтейнера» не йде на контакт з новим керівництвом Іллічівського порту. При цьому УТК в червні 2008 року подає позов до суду, примушуючи ІМТП передати «цілісний майновий комплекс контейнерного термінала» у спільну діяльність. Як єдиний документ подається копія оцінки майна порту, датована червнем 2007 року. Оригінал оцінки відсутній. Договір про спільну діяльність не містить обов’язку порту передавати будь-який термінал, а лише передбачає проведення переговорів і отримання дозволів від Мінтрансу, Фонду держмайна на подальший розвиток спільної діяльності, і тільки після отримання такого дозволу і узгодження внеску порту, можливість будь-якої передачі майна порту як внеску.
Проте УТК виграє суд і дістає право забрати майно порту без будь-яких зобов’язань зі свого боку з приводу працевлаштування працівників, гарантування мінімального прибутку державі. 19 вересня 2008 року державні виконавці спільно з УТК укладають документ про те, що майно порту вилучене і передане УТК. Сьогодні в Іллічівському порту Контрольно-ревізійне управління підозріло оперативно розпочало перевірку, а Геннадія Скворцова наказом міністра транспорту Йосипа Вінського від 22 жовтня відсторонили від виконання обов’язків. Дивний збіг, чи неправда?
