Кабмін квапиться закріпити законодавчо співпрацю з консорціумом іноземних інвесторів з розробки чергової ділянки чорноморського шельфу. Розглядається варіант без проведення конкурсу укласти угоду про розподіл продукції (УРП) з компаніями Eni (Італія), Electricite de France (Франція), ДАТ «Чорноморнафтогаз» і ТОВ «Води України» для розробки вуглеводневих площ Суботіно, Абіха, Маячна та Кавказька на шельфі Чорного моря. Відповідне розпорядження №825-р від 17 жовтня було оприлюднено на урядовому веб-сервері-порталі. Ініціатор — Міжвідомча комісія з УРП. Сама угода може бути підписана сторонами протягом року.
«У рамках зазначеного інвестиційного проекту (розробка чорноморського шельфу. — Авт.) обсягом до $4 мільярдів до кінця поточного десятиліття, очікується збільшення щорічного видобутку нафти й газу на 2—3 мільйони тонн умовного палива», — пояснив перспективи від даної співпраці прем’єр-міністра Микола Азаров. Інші деталі домовленостей між консорціумом інвесторів та урядом на разі не розкриваються. А те, що за лаштунками — завжди викликає багато питань.
Одне з таких питань — чому не буде конкурсу?
Таке рішення для багатьох стало несподіваним. Адже раніше такі конкурси проводилися. Так, 2012 року в Україні пройшов конкурс на укладення угоди про розподіл продукції з розробки Скіфського родовища на шельфі Чорного моря, переможцем якого став консорціум на чолі з американською ExxonMobil (40%), Shell (35%), австрійською OMV в особі румунської «дочки» Petrom (15%) та НАК «Надра України» (10%). Однак чому зараз цього не може бути?
Згідно із законом України «Про угоди про розподіл продукції» в окремих випадках дійсно дозволяється укладати таку угоду без проведення конкурсу, спираючись лише на рішення Кабміну. Такий алгоритм може застосовуватися, зокрема якщо компанія, що вже має спецдозвіл на надрокористування на ділянці, вирішує укласти УРП для роботи на ній.
«Зараз намагаються створити умови для залучення будь-яких інвесторів. Адже, як показує практика, вони не так швидко приходять до нас, як хотілося б... Це або через безвихідь, хоч когось привести до України, або ж лобістський крок з думкою привести когось потрібного для виконання цієї роботи», — розповідає «Дню» президент міжнародної громадської організації «Київський міжнародний енергетичний клуб» (Q-Club) Олександр Тодійчук. Для нормальної держави з прозорою діяльністю може бути і така форма роботи, як безконкурсна, підкреслює експерт. Однак, продовжує Тодійчук, враховуючи, що у нас великий рівень корупції і низка інших невирішених питань в частині законодавства, то можуть виникнути зловживання.
«Виходячи із послужного списку компаній, з якими уряд прийняв рішення підписати угоду, — для України це позитивний крок. Ці компанії заслуговують на повагу. І навіть якби був конкурс, то їхні шанси на перемогу дуже високі», — відзначає в бесіді з «Днем» екс-представник президента України (Віктора Ющенка) з енергетичних питань Богдан СОКОЛОВСЬКИЙ. У цьому випадку, вважає він, уряд пішов в обхід певних встановлених норм, щоб заощадити час. Але ніхто не бачив угоди про розподіл продукції — і в цьому полягає головний ризик і побоювання, підкреслює експерт. «Те, що розроблятимуть італійська і французька компанії — це серйозно і похвально. Однак методика складання угоди не додає Україні позитивів. Звичайно, цей консорціум — сигнал для інших міжнародних компаній — «приходьте, а ми потім вирішимо, як вас допустити», — але не більше. Україна не виглядає як солідна, правова країна, за ринок якої треба боротися. Вважаю, це не є добре», — говорить він.
Але це все короткострокові негативи, підкреслює Соколовський. На його думку, іноземні компанії-розробники шельфу «в чорні справи втручатися не будуть, тому що Україна для них лише — «одна з країн». «За великим рахунком, ми виграємо», — підсумував Соколовський.
«Дійсно такі прецеденти є, коли стратегічному інвесторові можуть дозволити підписати угоду без конкурсу. Але краще було б робити це з конкурсом. Може хтось з’явиться з кращими пропозиціями», — додає «Дню» голова правління Альянсу «Нова енергія України» Валерій Боровик. Однак сьогодні серйозних претендентів, говорить він, окрім цього консорціуму не видно. Хоча охочі є й серед американських компаній.
Пробурити нафтові родовища чорноморського шельфу виявляють бажання й енергетичні компанії Росії. «Компанії наших країн розмірковують, як максимально ефективно використовувати те, що там виявили. На разі ми з Україною не завершили розмежування ні в Азовському, ні в Чорному морях. Проте міжнародне право дозволяє, ще до того, як це станеться, спільно думати про розробку родовищ, і «Газпром» разом з «Нафтагазом» якраз цим займаються», — відзначив глава МЗС РФ Сергій Лавров. Слід зауважити, що ця ідея далеко не свіжа. Адже ще 2007 року НАК « Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» вже домовлялися про спільну розробку структури Палласа, розташованої в північно-східній частині Чорного моря на кордоні України та РФ. «Нафтогаз України» вже заявив про завершення сейсмологічних 3D-досліджень на структурі і початок інтерпретації цих даних.
Прогнозовані запаси вільного газу в межах ділянки Палласа становлять близько 120 мільярдів кубічних метрів газу (зокрема українська частка — 86 мільярдів кубічних метрів), нафти та газового конденсату — 70 мільйонів тонн (зокрема українська частка — більше 45 мільйонів тонн) тощо.
Як бути? На думку Тодійчука, Україні не треба відвертатися від інвесторів, проте, обираючи партнерів, дивитися «хто чим дихає». «Нам вигідно розробляти чорноморський шельф з професійними компаніями», — говорить він. Крім того, він пропонує підсилити контролюючу складову в угоді. «Я за те, щоб шукати вихід. Але треба більше відкритості, щоб громадськість могла захищатися. Мають існувати механізми. Я б доповнив угоду розділом щодо інформації про всіх учасників проекту», — завершив він.
