Україна раніше, ніж Росія, отримала статус країни з ринковою економікою. Однак знайомство з деякими російськими компаніями показує, що розвиненість тутешнього капіталізму в принципі, скажімо, не дуже потребує сертифікатів зі сторони. Як підтверджуючий приклад можна використати хоча б той факт, що ринкова вартість капіталу, який знаходиться в управлінні інвестиційної компанії «Інтеррос», перевищує $9,4 мільярда, і ним виробляється 1,4% російського ВВП. Підприємства цієї групи діють не лише у всіх регіонах Росії, але й у країнах Європи, Азії, Африки та Північної Америки. Її активи зосереджені в гірничо- металургійному комплексі (ГМК «Норильський нікель», компанія «Полюс золото»), енергетиці, енергомашинобудуванні, фінансовому секторі, сільському господарстві та харчовій промисловості.
Проте в «Інтерроса» зараз немає якихось активів в Україні, хоч інтерес до їх придбання, звичайно, є. Про це групі українських журналістів, які перебували минулого тижня у Москві, розповів управляючий директор цієї інвестиційної групи Андрій Бугров. Приводом для цього стало запитання «Дня» про те, чи не збирається «Інтеррос» (ходять чутки, що в цій компанії подекуди є золоті унітази) співпрацювати з Україною у розвідці та видобутку золота на закарпатських родовищах.
— Таких приладів я у нас ще жодного разу не бачив, — під загальний сміх спростував Бугров чутки і розповів про прогрес компанії: — Ми справді розвиваємо золотий бізнес досить активно. Цього року успішно пройшла операція з виділення зі складу «Норильського нікелю» золотодобувних активів. Протягом попередніх двох років «Норильський нікель» купував золотодобувні активи всередині Росії і зараз компанія «Полюс золото», яка відокремилася від нього, є найбільшим виробником цього металу на території нашої країни. Причому дуже цікаво, як народжується вартість. Коли золоте виробництво знаходилося всередині «Нікелю», ми не отримували жодної оцінки вартості цих золотих активів. Інвестори оцінювали всю компанію в цілому. І ми очікували, що при виділенні золота вартість «Нікелю» на якусь суму зменшиться. І в січні — лютому його вартість справді скоротилася, як ми й очікували, приблизно на $3 мільярди. Курс акцій, як кажуть, «припав». Але потім, от вражаюча річ, протягом трьох-чотирьох тижнів поступово повернувся на колишній рівень і далі продовжував зростати разом із ринком. Тим часом золотий актив почав набирати інерції руху і сьогодні оцінюється ринком (хоч емісія акцій щойно відбулася, і навіть ще не зареєстрована) у $7 мільярдів. Вийшла досить витончена операція. А щодо нашого інтересу до золотих активів, розташованих у різних частинах світу, включаючи Закарпаття, то він, напевно, є. Правда, щодо Закарпаття, я конкретно не знаю... У найзагальнішій формі ваше питання цікаве.
При цьому Бугров підкреслив, що інвестиційному клімату в Україні він би дав «помірно негативну оцінку внаслідок того, що у вас ще не вляглися політичні пристрасті, не відбулися безповоротні події у сфері приватизації і знадобиться досить тривалий період стабілізації, перш ніж інвестори зможуть інвестувати на вашому ринку».
У розмові з Бугровим жодним чином не відчувалася його (як великого менеджера та підприємця) залежність від держави або боязнь зронити на його адресу критичне слово. Зокрема управляючий директор піддав критиці російську приватизацію. Її соціальні наслідки, як він вважає, характеризуються «повною зневагою держави та реформаторів до розвитку малого та середнього підприємництва, яке дає сьогодні 12—15% ВВП, а мало би давати половину. Тим самим формувався б середній клас, більш високі доходи, а не той диспаритет у їхньому розподілі, який сьогодні існує — він більший, ніж у Бразилії та Сполучених Штатах — а його було б згладжено. Говорячи про рівень корупції в російському суспільстві, Бугров послався на дослідження, згідно з якими річний корупційний обіг у Росії становить близько $36 мільярдів, із них (якщо виключити хабарі громадян до різних держорганів) $33 мільярди припадає на корпоративний корупційний обіг. І послався також на розмову з відомим американським фінансистом Джорджем Соросом, який вважає, що «корупція — як інфляція, з нею боротися неможливо, вона існує у всьому світі, треба тільки, щоб і те й інше вимірювалося однозначним числом». Разом з тим топ- менеджер не погодився, що корупція може працювати ще і як двигун прогресу, оскільки за її допомогою часто швидше вирішуються складні питання. На його думку, корупція — це додатковий податок на всіх громадян, який не розподіляється на їхню користь, а осідає виключно в кишені того, кому дають хабар.
Тим часом компанію «Інтеррос», як відомо, очолює колишній віце-прем'єр Володимир Потанін, якого вважають одним із російських олігархів. Як ставиться Бугров до цього «титулу», який в Україні набув явно лайливого відтінку? Відповідаючи на це запитання «Дня», Андрій Євгенійович назвав це слово не академічним визначенням, а журналістським терміном і відзначив, що принципове питання тут у тому, чи є можливість впливати на владу в обхід легальних методів ведення діалогу. «У таких ситуаціях термін олігарх можна використати, але сьогодні він, на моє переконання, вийшов із ужитку», — сказав Бугров, підкресливши, що Потанін «ніколи не був олігархом,.. хоч у житті країни відігравав і відіграє досить велику роль внаслідок колишнього досвіду і сьогоднішніх функцій, оскільки має чималу політичну вагу». «Добре це для бізнесу чи ні?» — задався питанням Бугров. На його думку, позитивний ефект істотно переважує недоліки, які можна в цьому побачити. Водночас він вважає, що бізнес «ніколи не буде відділений від влади», тому що вона просто зобов'язана створювати «однакові умови конкуренції для всіх підприємців, а як представник великого бізнесу він би хотів, щоб були спеціальні, в тому числі й податкові, преференції для малого та середнього бізнесу, «тому що для мене це питання створення такого собі острова соціальної та економічної стабільності всередині всієї економічної системи... Такі люди навряд чи будуватимуть якісь наметові містечка, громитимуть квартали, як це відбувається, скажімо у Франції». «Якщо я від держави як бізнес це вимагаю, а мені заперечують: ні, ми тебе відділили — то тут щось неправильно у цій конструкції, — підкреслює Бугров і говорить: — Переплетення інтересів держави та бізнесу завжди буде. І якщо я можу відкритим чином пролобіювати якийсь закон, що створює рівне конкурентне середовище, то я робитиму це і не соромитимуся цього».
У Бугрова запитали також, чи знайомий він із керівництвом України. І він дуже добре відгукнувся про Президента нашої країни, назвавши його «дуже грамотною людиною», яка «чудово розбирається у всіх питаннях». (До цього, один із палких прихильників Ющенка у російському бізнес-середовищі сказав українським журналістам, що Україна, на його думку, не доросла до такого Президента). А коли розмова зайшла про таке явище, як соціальний популізм, то Бугров відзначив, що в передвиборний період у країні, де багато грошей (малася на увазі, звичайно, Росія), завжди виникає спокуса багато витратити, щоб усе профінансувати, «але розплачуватися за це доведеться досить швидко, так само як і за корупцію, і всьому суспільству».
Бугров є відвертим прихильником вступу Росії та України до СОТ. Він упевнений, що це принесе їм успіх, однак не робить трагедії з того, що при цьому певні сектори промисловості можуть зникнути. Зате з'являться нові, в тому числі й спрямовані на енергозбереження. Зокрема, велику роль відіграватиме воднева енергетика, в яку зараз спільно з американськими партнерами вкладає великі кошти «Інтеррос». Цікаво, чи можуть похвалитися таким підходом великі українські корпорації, на чолі яких теж стоять не останні у світі люди?
Р.S. «День» висловлює подяку компанії United Communications за організацію зустрічей із представниками російської бізнес-еліти.
