Поки посада міністра енергетики України залишається вакантною і ще не зрозуміло, в якому вигляді та для яких цілей створюється НАК «Енергетична компанія України», тобто поки в галузі безвладдя, окремі учасники ринку вирішили, що кращого часу більше не буде. Генеруючі компанії «Центренерго» та «Донбасенерго» семимильними кроками вирушили до банкрутства, а «офшорні» бізнесмени взялися переоформляти спірні пакети акцій деяких розподільних обленерго на нових власників.
ВИВЕДЕННЯ АКТИВІВ
Наприклад, донецька компанія «Круасан», яка під час реєстрації зарахувала себе до підприємств хлібопекарної промисловості, зажадала арештувати рахунки «Центренерго». За дев’ять місяців 2003 р. компанія «Центренерго» отримала прибутку 35,71 млн. гривень, виробила і продала 14,87 млрд. кВт/год електроенергії на 2,2 млрд. гривень. Кредиторська заборгованість компанії виражається цифрою 1,8 млрд., а дебіторська — 1,5 млрд. гривень. До складу «Центренерго» входять Вуглегірська, Зміївська та Трипільська ТЕС, встановлена потужність яких становить 7550 МВт! Усе це — станції, мережі та борги — належить державі, але не повністю, а «всього» на 78,3%. Як повідомляв Інтерфакс-Україна, іншими акціями володіють приватні компанії «Альфа-капітал» і «Wood&Company». Їм потрібні не борги, а гроші; і не завтра, а вчора…
Але якщо держпакет акцій «Центренерго» перейде в управління «Енергетичної компанії України», то «Альфа-капітал» і «Wood&Company» доведеться займатися не поверненням боргів і дивідендів, а інвестиціями в реконструкцію генеруючих станцій і мережевого господарства, а також пошуком шляхів і способів, як вивести «Центренерго» із затяжної кризи. Погана новина для ринку полягає в тому, що за нових умов свої акції «Центренерго» ці міноритарні акціонери вже нікому не зможуть продати…
У «Донбасенерго» ситуація ще складніша. 2002 рік компанія закінчила із збитком 411,37 млн., 2003 р. — зі збитком 138,906 млн. гривень. У господарстві «Донбасенерго» залишилися тільки Старобешівська та Слов’янська теплові електростанції, а Луганську, Зуївську та Курахівську ТЕС ще 28 квітня 2001 р. продали на аукціоні за 208 млн. грн. за борги…
Такі сумні аргументи на користь, на перший погляд, цілком невинних і практично законних арештів рахунків. Тепер «юридичним особам», які банкрутять генерацію, необхідно тільки потурбуватися, щоб «Енергетичну компанію України» створили якнайпізніше. Схема виведення активів держкомпаній за борги вже стала класикою в Україні.
СПІШНИЙ ПРОДАЖ
А ось в іншій показовій ситуації на енергоринку поспіх якраз є запорукою успіху однієї зі сторін. Арешти акцій розподіляючих компаній «Львів-, «Суми-, «Полтава-, «Прикарпаття-, «Тернопіль-, «Запоріжжя-, «Черкаси- та «Чернігівобленерго» також мають своє пояснення. І навіть кілька.
Перше. Згідно з інформацією відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного відділу юстиції м. Києва, ці акції належать офшорним фірмам «Craftex Ltd», «Technolux Ltd», «Metroimpex Ltd», «Trade-Invest Group Ltd» і «Energy Standard Group SA». Вони у свою чергу ці цінні папери отримали від інших не менш офшорних фірм. А придбали ці цінні папери в держави на приватизаційних конкурсах у 1999 році. Відтоді і донині ці пакети перебувають у сфері впливу російського громадянина українського походження Костянтина Григоришина. Принаймні, саме він, а не хто-небудь інший, був днями дуже стурбований арештом цих акцій. 16 березня агентство Інтерфакс поширило коментар К. Григоришина стосовно цієї події. Бізнесмен нарікав на «недосконалість української судової системи» та підступи неназваних «недоброзичливців».
Друге. Приватизовані обленерго в 1999 р. практично перестали платити гроші за придбану електроенергію. Наприклад, у жовтні 1999 р. рівень оплати електроенергії грошовими коштами, за даними Інтерфакс-Україна, становив: для «Прикарпаттяобленерго» — 1,4%, «Львівобленерго» — 2,2%, «Полтаваобленерго» — 1,8%, «Сумиобленерго» — 1,7 тощо.
Крім того, зі слів І. Плачкова, який тоді займав пост міністра енергетики, приватизовані обленерго, «використовуючи своє монопольне становище із транспортування електроенергії», почали «перешкоджати прямим поставкам електроенергії від енергогенеруючих компаній великим промисловим споживачам».
Третє. У квітні 2000 р. відбулося засідання Координаційного комітету із питань боротьби з корупцією й організованою злочинністю при Президентові України. Ось деякі фрагменти стенограми:
Генеральний прокурор М. Потебенько: «…В енергетичній сфері виявлено 600 злочинів, у тому числі 165 розкрадань. До суду спрямовано тільки в 2000 р. 135 кримінальних справ. В Україні, як і раніше, актуальна проблема розрахунків за електроенергію. Ситуація посилюється тим, що сотні тисяч, мільйони гривень, які надходять від споживачів електроенергії, витрачають на власні потреби енергокомпаній, на високу заробітну плату та придбання квартир для керівництва…»
Міністр внутрішніх справ Ю. Кравченко: «Прибутки енергогенеруючих підприємств масово осідають в офшорних зонах в інших державах. Власниками «Київобленерго» є 12 іноземних фірм, вінницького обленерго — 10 іноземних фірм, полтавського обленерго — 7. Загалом, власниками енергокомпаній в Україні є понад 80 фірм-нерезидентів…»
Простіше кажучи, іще тоді було досить причин для того, щоб представники офшорних компаній, близьких до К. Григоришина, не просто посунулись, але й втратили всі свої пости в керівництві приватизованих обленерго.
Четверте. На початку 2002 р. найвищих показників оплати електроенергії, за інформацією Інтерфакс-Україна, досягли: «Полтаваобленерго» — 115% (грошовими коштами — 112,9%), «Сумиобленерго» — 143,9% (140,8%), «Прикарпаттяобленерго» — 119% (110,1%), «Чернігівобленерго» — 110,3% (106%)… За дев’ять місяців 2002 р. «Сумиобленерго» купило на оптовому ринку електроенергію на 127,4 млн. грн. і сплатило її на 109%. Фінансові показники після кадрових перестановок «раптом» покращилися в десятки разів.
І ось коли стало зрозуміло, що за нового керівництва енергокомпаній офшорні менеджери вже не зможуть впливати на напрямок фінансових потоків, що корпоративне законодавство України не дозволяє міноритарним акціонерам (на зразок офшорів «Craftex Ltd», «Technolux Ltd», «Metroimpex Ltd», «Trade-Invest Group Ltd» й «Energy Standard Group SA») впливати на рішення, які приймає менеджмент, акції «Львів-, «Суми-, «Полтава- , «Прикарпаття-, «Тернопіль-, «Запоріжжя-, «Черкаси- та «Черніговобленерго» вирішили продати…
Для продажу, безсумнівно, були й інші причини.
Розслідування кримінальних справ, відкритих прокуратурами Полтавської та Запорізької областей за фактом зловживання службовим становищем і розкраданням в електроенергетиці, завершується. Ось-ось висунуть останні обвинувачення колишнім менеджерам обленерго, які так непокоять К. Григоришина. Можливо, тому краще продати акції, поки не почалися публічні судові розгляди.
Іще одна причина полягає в тому, що навряд чи РАТ «ЄЕС Росії» відмовилося від планів присутності в Україні та контролю за експортом електроенергії до країн Центральної Європи. РАТ «ЄЕС Росії» здається дуже ймовірним покупцем згаданих акцій. Судячи із оптимістичного висловлювання Анатолія Чубайса в грудні в Києві, РАТ без фанатизму займатиметься питанням — як, коли і за які гроші придбали акції українських обленерго. Оскільки, згідно із законом, РАТ вважатимуть добросовісним покупцем. Загалом, нервова реакція інших підприємств на дії судових виконавців, які арештували цінні папери «Львів-, «Суми-, «Полтава-, «Прикарпаття , «Тернопіль-, «Запоріжжя , «Черкаси- та «Чернігівобленерго», цілком зрозуміла.
