Неприємний сюрприз отримали одесити. ОАО «Одеський каравай» підвищило ціни на три наймасовіші сорти хліба, а сорт «Переяславський новий» замінило на «Одеський житній», який є дорожчим і коштує 2,18 гривні. Підприємство передивилося асортимент і ціни на деякі види своєї продукції, враховуючи новий порядок використання борошна із держрезервів згідно постанови Кабміну від 13 лютого і підвищення його вартості. Хліб «Пшеничний першого сорту» виріс в ціні на 5,3%, і його вартість склала дві гривні, «Дарницький степовий» — на 8,6% до 2,27 гривні, а «Білково-пшеничний» (для людей, що страждають діабетом) — на 25%, до 1,5 гривні.
Отже, як пояснюють виробники хліба, вся справа у підвищенні цін на борошно. Так, із березня вартість борошна найвищого сорту Кулиндоровського заводу зросла на 7,1%, борошна пшеничного першого сорту — на 7,6%, а борошна пшеничного другого сорту — на 16,8%. Крім того, постанова не передбачає виділення борошна з держрезервів на виробництво таких сортів хліба, як «Білково-пшеничний».
«Одеський каравай» є монополістом на хлібному ринку регіону і саме цей факт змушує сумніватися, чи це справді «подих» інфляції так вплинув на ціни, чи це все-таки ігри монополіста на фоні можливої високої інфляції.
Якщо у здавна багатій на борошно Одесі подорожчав хліб, то у ще більш багатому на нафтопродукти Кременчуці (тут розташований найбільший в Україні нафтопереробний завод) — звичайно ж, бензин. Ціна на нього зросла на 35—65 копійок. На АЗС, що реалізують паливо під брендом «Укртатнафта», вартість бензину марки А-95 зросла на 45 коп. — до 5,95 гривні за літр. Бензин марки А-92 став дорожчим на 65 коп. і коштує 5,8 гривні за літр. Бензин марки А-76 продається за ціною 5,4 гривні, що на 50 копійок дорожче, ніж раніше. Ціна на дизельне паливо зросла на 35 копійок — до 5,95 гривні за літр.
«День» поцікавився у наших експертів: у чому ж справа? На ціни вплинули інфляційні очікування чи монополісти вдало користуються нестабільною ціновою ситуацією в країні?
Володимир ОНИЩЕНКО, голова Полтавського обласного територiального вiддiлення Антимонопольного комітету України:
— На сьогодні важко сказати, які там тенденції. Зараз ми проводимо дослідження і зробили запити на Кременчуцький НПЗ, запити до операторів нафтопродуктів, щоб подивитися ріст оптово-відпускної ціни заводу і як він прив’язаний до росту роздрібної ціни. Тому сьогодні важко сказати, є тут вина заводу чи вина роздрібних операторів нафтопродуктів. На мою думку, однією з причин стрибка цін, безумовно, є тенденції в економіці — всі ці виплати додаткові плюс надходження — вони безумовно тут є, але, я думаю, у нас більш-менш була стабільною ситуація на ринку нафтопродуктів навіть ще місяць назад. У Полтавській області ціни на нафтопродукти, на газ, на дизельне паливо — одні з найнижчих в Україні. Один із факторів, що вплинув на нинішню ситуацію, — це те, що АЗС «Укрнафти» не працювали. Будемо розбиратися, чому...
Зараз ми проводимо дослідження. Причому працюємо на підставі документів. Ми зробили відповідні запити, встановили терміни — по п’ять днів дали їм на відповідь, хоча об’єми інформації там великі, тому вони можуть не встигнути надати нам усю інформацію суто фізично. Тому, може, все трохи затягнеться. Потім ми подивимося документи, проаналізуємо реалії, і якщо є там факти зловживання монопольним становищем, порушуватимемо справу.
Сьогодні маємо тенденцію зростання цін на бензин, і не видно, щоб вона змінювалася. Дане подорожчання бензину — це навіть не другий випадок в області за березень, якщо говорити відверто, то спочатку мало місце подорожчання на п’ять копійок, воно не так суттєво в очі кидалося, а потім відбувся різкий стрибок. Ми моніторинг на автозаправочних станціях проводимо постійно, але на сьогодні нам потрібно знати оптово-відпускні ціни, щоб розібратися з ситуацією. У нас ще друга біда є — цілий ряд АЗС працюють на договорах. Тим посередникам, яких ми знаємо, направлено запити.
Зрештою, все покажуть дослідження — якщо, наприклад, відпускна ціна виросла на 10%, а вони додали ще там 2% різниці, щоб підняти трошки заробіток, будемо порушувати справу і накладати штраф.
Сергій ЄРОХІН , ректор Національної академії управління, доктор економічних наук, професор:
— На локальних ринках підвищення цін може бути пов’язано і з реалізацією, і з монополістами, що можуть діяти на цих ринках, тому що це на сьогоднішній день не є загальноукраїнською проблемою, як ми бачимо з даного випадку. Я думаю, що це все-таки проблема Антимонопольного комітету. Хліб має відносно невеликий ринок, мабуть, певні монополісти, що виробляють хліб, вирішили скористатися ситуацією. Я не думаю, що це вплив інфляційних очікувань. Якщо вже взяти марксистську теорію цін, то ніякі суб’єктивні фактори взагалі на ціни не впливають. За іншими теоріями сукупній масі товарів на ринку протистоїть сукупна маса грошей. Мені здається дещо перебільшеним вплив простого громадянина і його очікування на ціноутворення. Інша справа — великий бізнес, який закладає і веде довгострокові контракти. А очікування пенсіонерів, які мають невелику купівельну спроможність, навіть в своїй масі не впливатимуть на ціни, тому що вони не укладають довгострокових контрактів.
Будь-який бізнес потребує розрахунків, і такі інфляційні очікування перш за все впливають на тих, хто має відношення до контролю фінансових і товарних ринків — вони можуть нервувати і перекладати на нас свої проблеми.
Олег СОСКІН , директор Інституту трансформації суспільства, професор:
— Є перманентна тенденція. Вона полягає в тому, що піднімається світова ціна на нафту, а вона піднімається, тому що більшим стає споживання, отже, піднімається ціна в доларах, а це автоматично підводить до того, що долар падає відносно євро. В євро ж ціна не росте, у фунтах ціна не росте, вона росте тільки в доларах. Українська економіка прив’язана до долара, отже, ми падаємо — росте ціна тільки в нас. А як тільки виросла, тут уже вступають в дію так звані системи монополій — тих, хто контролює ринок, і вони починають закладати монопольну складову в ціну. Як бізнесмени вони себе поводять нецивілізовано — їм тільки аби зірвати монопольний прибуток. Вони не хочуть думати про ринок. Отже, вони закладають інфляцію в майбутню ціну. Це означає, що там безграмотні люди і вони хочуть мати монопольний прибуток. І це означає, що ці компанії є корупційними. Теоретично можна казати, що так поводять себе корупційні компанії, які повинні «відстьогувати» комусь із влади, швидше за все — на рівні обласної центральної влади.
Валерій ЛИТВИЦЬКИЙ , керівник групи радників голови НБУ:
— У інфляції багато друзів, і серед них я б назвав не тільки політиків і ті позиції у владі, які змагаються одне з одним. Люди дуже негативно реагують на інфляцію: серед дратувань вона на першому місці, на другому — зарплата. Але є ще в цьому загоні друзів інфляції ті, хто хоче скористатися поточними ажіотажним попитом, інфляційними очікуваннями для того, щоб сформувати свої фінансові кон’юктурні потенціали. Тому вони підвищують ціни. Вони не розуміють, що через певний час підвищать ціни й інші, і це повернеться до них бумерангом — їм самим доведеться платити за ті ресурси, які вони беруть у інших підприємств, банків, тому що ті теж будуть розраховувати на підвищення цін. Це політика самогубства. Люди не думають ані про середньо-, ані про довгострокову перспективу. Інфляція — це інфекція, яка може зачепити, як сніжний ком, багато вершин і скинути їх униз. Я не знаю точно, чому в Одесі підвищилися ціни на хліб. Можливо, це частково пов’язано з витратами, але, з іншого боку — це вдалий привід на фоні загальних ознак цінової нестабільності підвищити доходи.
Загальний же принцип такий: багато підприємств використовують подібні ситуації для підвищення цін. Наприклад, хтось скаже, що на наступний рік ціна на газ обов’язково підвищиться на 300%, і ті, хто виробляє сьогодні хліб чи щось інше, вже дисконтують ці оголошені невиважені заяви на наступний рік у цінах цього року. Наприклад, так було в 2005 році, коли оголосили про один із майбутніх податків, а підприємства тут-таки дисконтували цей оголошений, але не введений податок у своїх цінах. У тому і небезпека цих інфляційних речей, зокрема анонсів і заяв.
