Із цим запитанням ми звернулися до начальника Головного пасажирського
управління «Укрзалізниці» Ігоря МАРИНЕНКА.
По-перше, фірмовий потяг має радувати око особливим кольором вагонів.
По-друге, його вагони повинні бути обладнані четвертою додатковою сходинкою,
просто необхідною, якщо вам за шістдесят. Всередині вас повинні «зустрічати»
нові килимові доріжки в коридорах і купе, підвищеної якості завіси на вікнах
і серветки на столиках. У вагонах мусять працювати вентилятори й кондиціонери.
У туалеті пасажир має виявити не тільки чистоту, а ще й мило і туалетний
папір.
Постіль у вагоні повинен застеляти й прибирати сам провідник, він же,
озброєний пилососом, шкребками, совками та різними хімічними засобами,
відповідає за чистоту. Для цього забезпечується, крім своєї основної форми,
темним халатом для прибирання приміщень і «санодягом» для роботи з продуктами.
У фірмовому вагоні передбачений навіть куточок побутових послуг, у якому
за окрему плату пасажири можуть отримати нитки, голку, папір, конверти
тощо.
Щоб зіставити бажане з дійсним, ми рушили на Київський залізничний вокзал,
де бувають практично всі фірмові потяги. Їх у нашій країні щасливе число
— 21 і серед них три міждержавні (до Москви), 8 потягів першого класу,
в тому числі «Угольок», «Галичина» і 10 потягів другого класу.
Як виявилося, зовсім не всі фірмові потяги мають особливий колір. Так
«Угольок», котрий стояв на пероні, нічим, окрім напису, не відрізнявся
від інших, а от за своїм внутрішнім оздобленням радував не тільки килимовими
доріжками й чистими завісками, а й кондиціонерами, що працювали. Дмитро
з Донецька, який перебував у відрядженні, сказав нам, що дивитися й писати
варто тільки про новий відреставрований «Угольок»: «Ось там є за що доплачувати
— навіть є електронний рядок, що біжить. Досадно тільки, що й у новому,
й у старому однакова ціна — просто кому як пощастить...»
«А ви бачили вагон-ресторан старого «Уголька»? — питав інший пасажир,
— там і сісти ніде, все захаращене, вікна такі брудні, що захочеш побачити
— не зрозумієш, де проїжджаєш».
Фірмовий «Львів» вразив: інтер’єр оформлено в стилі вітальнi фатальної
красуні й приголомшував завісами кольору бордо, штучними квітами та плетивом
на стінах. Проте дихати майже нічим — працює лише один вентилятор.
Опитані звернули увагу ще на одну проблему.
Пасажир «Галичини» Андрій: «Я їжджу завжди плацкартними. Вони скрізь
однакові, що у фірмовому, що в звичайному потязі. Так що, замість тягнутися
у фірмовому пасажирському, краще вже проїхати в звичайному швидкому. Задоволення
невелике, нехай уже воно швидше закінчується»... Пані Марія з Дрогобича
також вважає, що фірмовий обов’язково повинен бути швидким, а то чого ж
даремно гроші здирати.
А ось думка гостей з екс-радянської республіки. Альбіна і Сергій привезли
дітей у гості до бабусі в Київ: «Знаєте, ваші українські потяги справляють
не найкраще враження. Не перший раз їздимо фірмовим потягом «Україна» Київ
— Москва і маємо сказати, що змагатися йому з російським «Байкалом» Іркутськ
— Москва поки що неможливо. У вагоні бігають таргани, задушливо, специфічний
потяговий запах, двері в туалет не зачиняються. А в «Байкалі» ми їдемо
чотири доби з двома дітьми (2 і 6 років) і не відчуваємо тягаря подорожі:
у вагоні така чистота, що дочка може гратися на підлозі — пилососять по
два рази на день, туалет виблискує, кондиціонери настільки потужні, що
навіть холодно, і повітря чисте — ніякого гару й пилу».
