Президент України Віктор Янукович, вочевидь, особисто підключився до роботи з Міжнародним валютним фондом. Минулої неділі він запевнив країну, що рішення МВФ про надання Україні чергового траншу кредиту буде схвалено найближчим часом. «Набагато раніше, ніж до кінця місяця», — сказав Президент. Чи не свідчить особиста участь Президента в такій суто урядовій справі про те, що прорив у відносинах із МВФ у нашого уряду поки не виходить? Віце-прем’єр Сергій Тігіпко з цього приводу говорить, що «переносити рішення на осінь, а тим паче на кінець року нам не слід». Він наполягає на тому, що «необхідно зараз форсувати цю угоду й отримати її, і я впевнений, що ми отримаємо цю угоду МВФ».
Але виявляти рішучість і наполегливість в цьому випадку вельми важко. Директор-розпорядник МВФ Наоукі Шинохара в четвер розповів, що кредитний портфель Фонду істотно схуд. «Головне занепокоєння — зазначив фінансист, — викликає те, що можливості для подальшої підтримки за рахунок (кредитної. — Авт.) політики стали значно обмеженішими, а в низці випадків уже вичерпані».
Позиція МВФ прогнозовано впливає й на інші міжнародні фінансові організації. Зокрема, Європейський банк реконструкції та розвитку під слушним приводом (вирішення екологічних питань) відклав до осені розгляд проектів кредитування «Укргідроенерго» і ЛЕП «Каховська» для ЗАЕС.
Але що робити українському уряду, якому так чи інакше необхідно якось фінансувати дефіцит бюджету? На допомогу, звісно, приходить наш нинішній великий друг — Росія. У середу голова українського Мінпаливенерго Юрій Бойко та голова держкорпорації «Росатом» Сергій Кирієнко підписали в Києві міжурядову угоду про співпрацю в добудові третього й четвертого енергоблоків Хмельницької атомної електростанції. Вона передбачає, що російська сторона забезпечує організацію фінансування в обсязі, необхідному для проектування будівництва та введення в експлуатацію цих блоків. Пояснюючи схему фінансування, Кирієнко сказав: «Частина з цього (фінансування) може бути домовленостями між двома міністерствами фінансів, а якась частина може бути кредитами комерційних банків. Вочевидь, це будуть російські держбанки». Голова «Росатому» розповів, що кредитні кошти виділятимуться не на умові договору про розподіл продукції, а на умовах повернення за рахунок коштів, що отримуються від експлуатації нових блоків. При цьому президент української НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашковський зазначив: «Кредитна угода підписуватиметься окремо: там же будуть гарантії й решта механізмів».
Тим часом, Інтерфакс, із посиланням на джерело в українських органах влади, повідомив, що Україна у вівторок отримала кредит на суму близько 2 мільярдів дол. із Росії. За його словами, швидше за все, ці кошти отримані в рамках спільного російсько-українського проекту з добудови блоків Хмельницької атомної електростанції. В Україні ніхто поки цей факт офіційно не підтверджує, але вже зрозуміло, що без цих атомних грошей впоратися з дефіцитом бюджету було б дуже важко. Невипадково, допомагаючи своєму уряду, Президент Віктор Янукович у вівторок звернувся до прем’єр-міністра РФ Володимира Путіна по допомогу в організації кредиту російських держбанків: «Це те, що нам зараз дуже необхідно, й ми хотіли б отримати можливість прокредитувати будівництво цих заводів російськими банками. Ми ведемо переговори й, Володимире Володимировичу, прошу, щоб ви підтримали». Як бачимо, Путін відгукнувся...
І одразу виникає традиційне запитання: а що натомість? Відповідаючи на нього, багато хто зараз стверджує, що Україна повністю віддала свою атомну енергетику. «Вони зараз готують до здачі всю атомну галузь України», — коментує відповідні домовленості екс-прем’єр Юлія Тимошенко. Колючу критику опозиції нашому уряду, мабуть, доводиться враховувати. Голова українського Мінпаливенерго Юрій Бойко на зустрічі з журналістами замість прямої відповіді розповів про те, що Туреччина сміливо надала Росії можливість збудувати на її території атомну електростанцію, залишивши собі лише функцію регулювання тарифу виробленої нею електроенергії. «Що б у нас робилося, якби ми вдалися до такого рішення», — запитує Бойко. Зате він розповідає про казково вигідний для України проект спільного з Росією будівництва заводу з виробництва ядерного палива в Ангарську. У спільному підприємстві, якому буде це доручено, за словами міністра, Україна матиме перевагу. І в результаті, вже до 2017 року, країна зможе мати повний цикл виробництва ядерного палива та відмовиться від його закупівель за імпортом.
Що з цього виходить? Можна говорити, що міжнародний конкурс, у результаті якого НАЕК «Енергоатом» збирався визначати партнера з будівництва на території України підприємства з виробництва ядерного палива, закінчився достроково. Гроші, а тим паче «атомні», здатні вирішувати й не такі проблеми.
КОМЕНТАР
Ірина АКІМОВА, заступник голови Адміністрації Президента України:
— Рішення про російський кредит поки що не приймалося. Усе це перебуває в процесі обговорення. Я абсолютно не згодна й з думкою про те, що кредит МВФ ми, напевно, не отримаємо. Переговори тривають. Вирішуються важливі питання. Звісно, зараз МВФ перебуває в складнішій ситуації. Становище в Західній Європі нестабільне. Потреби Греції, які спливли зовсім недавно, можливі потреби в додаткових фінансових ресурсах із боку Португалії та Іспанії — такі побоювання висловлюються. Це ставить перед Фондом складне завдання визначити ступінь потреби в фінансових ресурсах, вирішити, як вони розподілятимуться, визначити вимоги й пріоритети при наданні цих кредитів. Чим складніша ситуація в світі, тим жорсткіші вимоги, звісно, виставлятиме МВФ країнам, які хочуть отримати кредит. Він зараз дуже тонко й глибоко входить у всі фінансові деталі, як бюджетних стосунків, так і діяльності Національного банку. Але сказане аж ніяк не означає, що є якісь конкретні рішення з приводу відмов. Що стосується кредиту в два мільярди доларів від російських банків, то я поки не можу ні підтвердити, ні спростувати цю інформацію. Зараз розглядається багато цікавих угод, зокрема, й у атомній галузі. І ми керуємося при цьому лише одним — наскільки це буде вигідно Україні для того, щоб працювати на традиційному ринку й разом із партнером, Росія це чи якась інша країна, виходити також на нові ринки. Цей принцип можна застосувати абсолютно до всіх проектів. Конкурентні пропозиції також надходять, і всі ретельно вивчаються».
