Пасажири вже збилися з рахунку: скільки разів не без помпи відкривали залізничний термінал для приміських поїздів?
Будівництво приміського термінала на станції «Харків- Пасажирський» Південного вокзалу розпочали наприкінці січня 2006 року із закладки капсули зі зверненням до нащадків. За словами начальника Південної залізниці Віктора Остапчука, такий вокзал був його давньою мрією і повинен покращити обслуговування пасажирів, а також розвантажити станцію. За задумом залізничників, на Південний вокзал повинні приймати лише пасажирські поїзди далекого сполучення, а всі приміські, крім північного напряму, що прямують у бік Росії, будуть перенесені. Новий приміський термінал є другою чергою реконструкції Південного вокзалу Харкова, який заплановано зрештою привести в повну відповідність з європейськими стандартами. Цей план вписується в програму реконструкції українських вокзалів, яку реалізовує Державна адміністрація залізничного транспорту. У проект вкладені нечувані суми банківських кредитів.
Побудувати новий термінал пообіцяли за два місяці. І справді, за кілька днів до парламентських виборів вокзал для електричок урочисто відкрили і навіть відправили з нього в рейс... пасажирський поїзд далекого сполучення «Харків—Москва», а потім тихо закрили. З’ясувалося, на вокзалі ще багато недоробок. Дехто тоді стверджував, що відкриття №1 було по суті передвиборною PR- акцією.
У середині червня південнозалізничне керівництво повідомило ЗМІ, що новий приміський термінал в Харкові, з якого відправлятимуться 24 пари поїздів, відкриється до Дня міста — 23 серпня. Однак свою обіцянку довели ще раніше. Наприкінці минулого тижня відбулася презентація №2 — з танцями, музикою, конфетті та запрошеними чиновниками всіх рівнів, аж до міністра транспорту й зв’язку Віктора Бондаря. Очевидно для освячення будівлі, був присутній навіть священик. Чиновники пройшлися блискучими мармуровими залами та з видимим задоволенням проїхалися на дорогих ескалаторах і травалатору — рухомій стрічці, що перевозить пасажирів із багажем по прямій лінії. Останній — особлива гордість залізничників, адже такі зручності є лише у великих європейських аеропортах. Як пояснив генеральний директор «Укрзалізниці» Василь Гладкіх, затримка з відкриттям була спричинена утрудненим експортом технічних новинок через кілька державних кордонів. Спеціальний вантажний ескалатор везли з Росії, а ескалаторам і доріжкам китайського виробництва довелося перетнути шість кордонів, тому митне оформлення зайняло багато часу. Керівники залізниці розповіли, що не економили на тому, аби пасажири побачили наочно, що послуги і сервіс залізниці виправдовують підвищення цін на квитки. Новий термінал обійшовся в 14 мільйонів гривень.
Продовжуючи захоплено перераховувати переваги новобудови, чиновники зазначили, що його побудували з урахуванням усіх європейських стандартів. Навіть люди з обмеженими фізичними можливостями тут почуватимуться комфортно — двері відчиняються автоматично, під’їзні шляхи, доріжки, каси і зал очікування зручні. Але найголовніше — пасажирам більше не треба далеко йти з речами, адже всі поїзди відправлятимуться з першого перону. Щоправда, щоб до нього добратися, треба піднятися одним ескалатором, потім проїхати по травалатору на висоті кількох метрів над старими будівлями привокзальної площі, потім знову на ескалаторі спуститися у великий зал очікування, звідки є вихід до електричок.
Усю цю шалено дорогу красу в мармурі та блискучому металі кореспонденту «Дня» вдалося розглянути в гучній тиші залів уже через два дні після відкриття термінала, коли на його головному вході з’явилася табличка «Входу немає». Вокзал знову закрили, поїзди з нього не відправляються, але зацікавлені можуть у нього пройти обхідними шляхами. Там ще працюють будівельники і щось доробляють. Уважний погляд одразу помічає безліч недоробок й елементарних помилок, які загрожують «унікальному та досконалому» вокзалу дірявими дахами, мокрими підвалами та зволоженими стінами. Вокзал обійшовся дорого, але рівень роботи виявився низький. Як кажуть, не варта справа заходу. Очевидно, хтось дуже добре заробив на будівництві...
Біля завмерлих турнікетів на платформі в самотності сумує дівчина-контролер. Вона не знає, коли ж нарешті остаточно відкриється вокзал, але припускає, що, можливо, 23 серпня. Касир на те ж саме запитання відповідає зітханням і скаргою, що всі вже втомилися від цих повторюваних презентацій.
