«Нарешті ми прибрали велику політичну годівницю, яка годувала кілька потужних політичних сил, і з якої роздавали хабарі направо і наліво, — нещодавно перед пресою похвалилася прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко, розповідаючи про усунення з газового ринку країни «РосУкрЕнерго». — Зараз це припинилося. Я розумію незадоволення. Я дуже добре знаю, хто в тих корупційних, хабарницьких схемах був. І ті, хто був у цих хабарницьких схемах, сьогодні висловлюють незадоволення такими поганими умовами для України: дійсно, де ж тепер хабарі отримувати?»
Проте експерти закликають утриматися від переможних реляцій, бо публічного оприлюднення підписаних контрактів не було. І схоже, що скоро не буде. За словами першого заступника голови правління НАК «Нафтогаз України» Ігоря Діденка, навіть назви газових контрактів, не те що їхній зміст, — «комерційна таємниця». За словами Діденка, у контрактах окремим пунктом заборонено цитувати або показувати газові документи, які підписали у Москві. Виникає природне запитання: чому така секретність? Чому цивілізований світ, наприклад, західноєвропейські країни, які теж мають комерційні стосунки з «Газпромом», оприлюднює свої газові домовленості, щоб ні в експертів, ні в населення не виникало зайвих запитань про прозорість закладених схем, а Україна цього не робить? Може, ще не настав час, коли народ зрозуміє європейські підходи у формуванні газової ціни?
Але навіть і без деталізації контрактів експерти вже роблять свої висновки та припущення. Так, за результатами експертного опитування, яке проводив Інститут глобальних стратегій, 58% опитаних головні причини газової війни бачать у політичній площині. Основна мета Росії у цьому конфлікті, на думку 62% експертів, — отримати контроль над українською ГТС і не допустити переобрання на другий термін нинішнього Президента Віктора Ющенка. Розмірковувати про перспективність втілення другої частини російської мети залишимо політологам — і спробуємо розібратися з правдивістю судження про привласнення ГТС.
За словами Тимошенко, віддавати українське газотранспортне надбання ніхто не буде. Натомість лідер партії Єдиний центр Ігор Кріль вважає, що саме прем’єр-міністр України дала старт захопленню української газотранспортної системи за білоруським сценарієм. На його думку, досягнуті в Москві газові домовленості «заганяють Україну в багаторічну газову кабалу». Логіка нардепа наступна: жорстка вимога керівника «Газпрому» Олексія Міллера (яку освятив президент Дмитро Медведєв) про обов’язкову передоплату для України за російський газ означає, що у разі найменшої затримки за його оплату країну швидко підвісять на борговий гачок. Через брак грошей для розрахунків за спожитий газ «Нафтогаз» нібито змусять взяти у «Газпрому» (через афільовані або підставні банки) кредит на погашення боргу. «Далі — поступове затягування боргового зашморгу для того, щоб врешті-решт заволодіти українською газотранспортною системою, без якої російський газовий монополіст не має змоги втілювати свою експансіоністську політику щодо Європи», — наголосив нардеп.
Урядовий контраргумент — країна отримала на 2009 рік технічний газ для перекачки російського палива за 153,9 долара, в той час як інші країни-транзитери платять за нього у 2,9 раза більше. Зекономлені на закупівлі технологічного газу кошти дозволять модернізувати, переоснастити українську ГТС та попрацювати над енергозбереженням, над технологіями, переконує прем’єр.
«Хазяйські» замашки Кремля щодо вітчизняної ГТС давно вже помітили у Секретаріаті Президента. Чи є юридичні підстави для таких тверджень у підписаних контрактах? Остаточні висновки зроблять лише після вивчення контрактів, говорить уповноважений Президента з питань міжнародної енергетичної безпеки Богдан Соколовський. З оприлюдненої «Газпромом» інформації (про відведення його дочірній компанії «ГазпромЗбутУкраїна» 25% українського ринку газу) Соколовський робить висновок: «Складається враження, що досить ознак для того, що ми неочікувано для себе отримали посередника всередині України». На думку чиновника, ситуація виглядає наступним чином: НАК «Нафтогаз України» транспортуватиме газ від україно-російського кордону до «ГазпромЗбутУкраїна», а цей посередник його перепродаватиме українським споживачам. Недвозначний натяк президентського радника про справжній підтекст газових угод може вказувати на вектор розвитку газових суперечок між урядом та Банковою, тільки-но з’являться контракти.
«Будь-який контракт — це танго, яке танцюють двоє. І завжди у цьому танці або дама веде кавалера, або кавалер веде даму. В даному випадку зрозуміло, що кавалер веде даму зі страшною силою», — вважає директор національного Інституту стратегічних досліджень Юрій Рубан. Але навіть без офіційних документів недооцінювати загрозу від новоспеченого конкурента не варто. «На газовому ринку ми позбулися посередника, а натомість отримали конкурента «Нафтогазу» на внутрішньому ринку», — говорить він. Чим це загрожує? Як тільки «Нафтогаз» проштрафиться і почне розраховуватися за російське паливо передплатою, то «ГазпромЗбут» забере найкращих клієнтів. «ГазпромЗбут» опиниться у прекрасній ситуації, бо він зможе кредитувати підприємства своїм газом. І коли на платоспроможному ринку, з одного боку, стоятиме «Нафтогаз України», який пропонуватиме підприємствам газ на умовах передплати, а з іншого — «ГазпромЗбут», який продаватиме газ за такою ж ціною, ще й на умовах кредитування, — то як ви думаєте, до кого звернуться підприємства?» — ставить риторичне запитання експерт.
