Бюджет 2006 року прем’єр-міністр Юрій Єхануров визначив як соціально виважений бюджет розвитку. Однак це твердження можна поставити під сумнів. Розвиток у нас дещо пригнічується. А аргументи для цього твердження можна знайти навіть у бюджетному процесі нинішнього року, зокрема у пояснювальній записці до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законів України», а також у проекті бюджету на наступний рік. В результаті вже з серпня 2005 року ставку рентної плати за нафту збільшено на 83,3 % (з 300 грн. до 550 грн. за 1 тонну), тоді як ціна на нафту фактично збільшилася лише на 49 %. На 2006 рік рентну плату пропонується підняти до 876,17 грн. за тонну. Як стверджують фахівці, такий підхід може призвести до того, що розмір рентних ставок буде більшим за обсяг надприбутку, який отримують нафтогазовидобувні підприємства. Це стане на перепоні розвитку їхньої матеріально-технічної бази та може завдати відчутної шкоди фінансовій стабільності нафтогазової галузі.
АНАЛІЗ
Слід також враховувати, що розмір рентних ставок на нафту та газовий конденсат, які щороку передбачають закони про Держбюджет, постійно зростає. Так, ставка рентної плати на нафту на сьогоднішній день в 32 рази перевищує ставку рентної плати за нафту, яка діяла в 2001 році. Ставка рентної плати на газовий конденсат сьогодні в 5,3 разу більша за ту, яка діяла 2004 року.
Аналіз надходження до Держбюджету рентних платежів за видобуту нафту та газовий конденсат вказують на те, що їх обсяг постійно зростає. Та чи сприяє це ефективній роботі видобувних підприємств? Чи стимулює зростання надходжень до бюджету? Річ у тім, що зростання рентної плати і відповідних бюджетних платежів не відповідає економічному змісту рентних платежів та призводить лише до зменшення капіталовкладень у видобуток. Більше того, саме таке стрімке та економічно не обгрунтоване провідними фахівцями фінансової справи підвищення ставок рентної плати може призвести до невиконання доходної частини Державного бюджету України внаслідок недоїмки, утвореної від розмірів рентних платежів за нафту та газовий конденсат.
ЗРІВНЯЛІВКА ПОВЕРТАЄТЬСЯ?
Механізм визначення розміру рентних платежів за нафту й газовий конденсат шляхом множення ставки рентної плати на обсяг видобутої за звітний податковий період сировини не передбачає диференційованого підходу визначення суми рентних платежів в залежності від геологічних факторів родовищ (глибина видобутку, добовий обсяг видобутку), і призводить до того, що підприємства, які мають більш рентабельні родовища, а завдяки цьому та геологічним факторам мають також і нижчу собівартість видобутку, сплачують рентну плату за тонну нафти або газового конденсату в тому ж розмірі, що й підприємства, у яких собівартість видобутку є значно вищою. Наприклад, в Бориславі Львівської області, де більшість родовищ практично вичерпали свій ресурс, собівартість видобутку тонни нафти значно перевищує її собівартість в Охтирці Сумської області. Отже, нинішній недиференційований підхід призводить до зменшення капітальних вкладень на тих підприємствах, де вища собівартість видобутку нафти, що, в свою чергу, створює гальмівну тенденцію у видобутку.
Окрім того, нафта та газ, як відомо, належать до невідновлюваних природних ресурсів, виснаження яких, в процесі експлуатації родовищ, призводить до необхідності застосування спеціальних інструментів при оподаткуванні доходу від їх видобутку. Саме тому в нафтогазовидобувній промисловості світу застосовується економічна рента — різниця між вартістю продукції та витратами на її видобування. До витрат зараховуються видатки на видобуток, геологорозвідування, буріння, а також галузева норма прибутку. Все інше — рента. Взагалі економічна рента є синонімом надприбутку і не може бути більшою за нього. Метою рентного платежу у всіх цивілізованих країнах є стягнення на користь держави частини надприбутку нафтовидобувних компаній. Зростання надприбутку можливе в результаті підвищення ціни на нафту (зменшення витрат пов’язаних iз видобутком та реалізацією нафти).
СВІТОВИЙ ДОСВІД
Механізм обчислення рентної плати, за світовим досвідом, повинен враховувати геологічні умови (глибину родовищ, середній добовий видобуток) та ціни на нафту. У Франції, котра, як і Україна, не має значних запасів вуглеводнів, при визначенні розміру роялті використовується шкала ставок, яка залежить від обсягів її видобутку: від 0% (при видобутку менше 1000 барелей/добу) до 12% (при видобутку понад 6000 барелей/добу).
Крім того, у Франції, при обчисленні роялті із загальної вартості вираховуються всі витрати на видобування, транспортування тощо, а також застосовується відстрочка податків (скидки на виснаження надр). При цьому 50% надприбутку залишається у підприємства на продовження розвідувальних робіт.
При визначенні розміру рентної плати (роялті) в США і Канаді також враховуються такі фактори, як продуктивність родовищ, свердловин, стадія розробки родовищ, ринкова ціна. Для більшості родовищ США нормативи роялті коливаються, в основному, в межах 0,5—12,5%. Для малодебітних свердловин (дебіт менше п’яти барелей/добу) і видобуванні із застосуванням нових методів підвищення віддачі свердловин передбачаються значні податкові пільги аж до відміни роялті.
У Великiй Британії справляється податок на доходи, при цьому об’єктом оподаткування є отриманий нафтогазовидобувними підприємствами надприбуток, який визначається в залежності від прибутковості окремих родовищ.
В Росії — країні, яка має значні запаси нафти, при визначенні податку на видобуток корисних копалин застосовується коефіцієнт, який характеризує динаміку світових цін.
Отже, світовий досвід вказує на те, що платежі за видобуту сировину мають встановлюватися у вигляді податкових ставок до її вартості та кількості, виходячи з нормативних (диференційованих в залежності від геологічних умов розробки родовищ) ставок рентних платежів, iз урахуванням існуючого рівня цін. При цьому, останні 5—10 років у світовій практиці відмічається тенденція деякого зменшення нормативів цих платежів. Крім того, більш високі нормативи застосовуються, як правило, в країнах — експортерах нафти. Та у більшості цих країн нормативні ставки платежів не перевищують 20%. Для більшості країн — імпортерів нафти, особливо тих, що зацікавлені в залученні для розвідки і розробки своїх родовищ іноземних інвестицій, ці нормативи не перевищують 12,5%. Виходячи з економічної сутності рентної плати, очікувати зростання доходів Держбюджету від неї можна лише в разі збільшення надприбутку нафтогазовидобувних підприємств в результаті зростання цін (зменшення витрат, пов’язаних iз видобутком та реалізацією нафти, або у зв’язку із збільшенням обсягу видобутку).
Однак середня ціна на нафту власного видобутку в Україні в 2005 році, в порівнянні з середньою ціною на нафту в 2002 році, збільшилася в 2,6 разу, тоді як передбачені Держбюджетом надходження від рентної плати в 2005 році, порівняно з 2002 роком, зросли в 8,5 разу. При цьому в країні не спостерігається ані зменшення витрат провідних підприємств, пов’язаних iз видобутком та реалізацією нафти, ані значного збільшення видобутку.
ПЛЮС ПОДАТКОВИЙ ПРЕС
При визначенні ставок рентних платежів також не враховане податкове навантаження нафтогазовидобувних підприємств. Якщо в 2002 році податкове навантаження на 1 гривню отриманого прибутку складало 1,53 гривні, то в першому півріччі 2005 року воно зросло до 1,88 гривні. Наприклад, в першому півріччі 2005 року «Укрнафта» сплачувала податки та збори до бюджетів усіх рівнів в розмірі 40% від обсягу реалізованої продукції, тоді як 2002 року цей показник становив лише 25%. При цьому у другому півріччі він значно зросте. В цілому ж рента в 2005 році у 10 разів має перевищити відповідний платіж у 2002 році.
Кількаразове протягом практично поточного року збільшення ставки рентної плати для нафтогазовидобувних підприємств у січні-липні до 300, а з серпня до 550 гривень, а потім до 876,17 гривень — у проекті Держбюджету на 2006 рік суттєво збільшує податкове навантаження. Це може призвести до зменшення прибутку відповідних підприємств, що у свою чергу негативно позначиться на розмірі дивідендів, які отримує держава. Крім того, погіршення фінансових результатів нафтогазовидобувних підприємств країни призводить не лише до зменшення їхньої інвестиційної привабливості, а й до погіршення інвестиційного іміджу України взагалі.
Тенденція постійного зростання розміру ставок рентної плати лише на перший погляд сприяє поповненню бюджету. Насправді ж вона може стати причиною зупинення розвитку українського нафтогазовидобування. Адже обсяг фінансових ресурсів, які спрямовуються на розвідку та розробку нових родовищ також значно обмежиться. Нафтогазовидобування на території України стане нерентабельним, що в свою чергу призведе до зниження обсягу податкових надходжень від цієї галузі в цілому.
ЯК МАЛО Б БУТИ
Як вказують фахівці, рентні платежі за нафту та газ мають безпосередній вплив на подальший розвиток нафтогазової галузі. Тому підхід до обчислення рентної плати повинен бути виваженим та обґрунтованим і визначатися спеціальним законом. Фахівці галузевих інститутів та практики, враховуючи світовий досвід та економічний зміст рентних платежів, пропонують цілком прийнятні механізми обчислення рентних платежів, які враховують обсяг видобутої нафти, середню її ціну на Лондонській біржі (у звітному податковому періоді).
Застосування при розрахунках рентних платежів ціни на нафту, за якою здійснювались торги на Лондонській біржі, забезпечить додаткові надходження до бюджету, оскільки ціна на нафту на світовому ринку постійно коливається, і, за прогнозами фахівців, ця тенденція зберігатиметься. Так, за даними Commonwealth Bank, у 2006 році барель нафти продаватиметься не менш ніж за $75,3, брокерської компанії Merrill Lynch & Co — близько $69,4, агентства Bloomberg та брокерської компанії Goldman Sachs Group Inc — не менш ніж $63,3, інституту аналітичних досліджень ZEW — не менш ніж $65,4. Отже, світова ціна на нафту в 2006 році не буде меншою ніж $67 за барель, або 2470 грн. за тонну.
Запропонований розмір (30%) ставки рентного платежу визначали виходячи з того, що частину надприбутку видобувної компанії, який вона отримує в результаті зростання цін на нафту та/або зменшення витрат на видобування і реалізацію нафти, має отримувати держава, як власник надр. При ціні на нафту 2470 грн. за тону витрати на видобування нафти (з урахуванням галузевої норми прибутку та встановлених державою обов’язкових платежів) становитимуть 1124 грн., а сума надприбутку — 1346 грн. 45% від нього фахівці пропонують залишати видобувним підприємствам, а 55% відраховувати до державного бюджету.
У разі зростання ціни на нафту понад прогнозовану (2470 грн.) встановлення рентної ставки у відсотках забезпечить пропорційне зростання доходів державного бюджету (це буде неможливо у разі ухвалення нинішнього варіанту бюджету). Тобто застосування запропонованого механізму обчислення рентних платежів матиме наслідком стабільні надходження до державного бюджету навіть у разі тимчасового припинення реалізації на аукціонах видобутої нафти, бо рентні платежі не залежатимуть від внутрішніх цін на нафту.
ЩЕ КРАЩИЙ ВАРІАНТ
Однак запропонований підхід не враховує геологічні умови розробки нафтових родовищ, а саме глибину свердловин та середній обсяг видобутку. Тому фахівці розробили також і інший, дещо складніший варіант розрахунку, який передбачає ставку рентного платежу 9%, базову середньозважену глибину свердловини 2655 метрів, базовий середньозважений обсяг видобутку нафти з однієї експлуатаційної свердловини 3,6 тонни за добу, а також враховує фактичну середню глибину свердловин на родовищі, фактичний середній по родовищу обсяг видобутку нафти з однієї експлуатаційної свердловини і фактичний середній дебіт однієї експлуатаційної свердловини (визначається на основі місячного експлуатаційного рапорту). При цьому економічні показники діяльності на різних родовищах вирівнюються шляхом використання коефіцієнта співвідношення базової середньозваженої глибини свердловин до фактичної середньої глибини свердловин на родовищі та коефіцієнта співвідношення фактичного середнього по родовищу обсягу видобутку нафти до базового середньозваженого обсягу видобутку нафти з однієї експлуатаційної свердловини.
Таким чином, вдалося диференціювати підхід при визначенні остаточної величини рентного платежу. Адже із застосуванням наведених коефіцієнтів врівноважено економічні чинники виробничої діяльності видобувних підприємств залежно від геологічних факторів розробки родовищ.
Коефіцієнт коригування глибини видобування дозволяє при видобуванні нафти на більших, ніж базова, глибинах, зменшувати величину рентної плати, оскільки умови видобування ускладнюються і видобування із більших глибин вимагає більших капіталовкладень та витрат. При видобуванні нафти з менших глибин даний коефіцієнт зумовлює збільшення рентного платежу з огляду на сприятливіші умови видобування нафти і менші потреби у капіталовкладеннях і витратах.
Коефіцієнт коригування обсягу видобування нафти за одну добу дозволяє врівноважувати геологічні фактори через застосування економічних чинників — видобування більшого за базовий обсяг нафти на добу свідчить про наявність достатніх для видобування запасів нафти, а отже й про можливість більше сплачувати рентного платежу. У разі падіння обсягів видобутку нафти нижче базового рівня застосування коефіцієнту дозволить сплачувати менші обсяги рентного платежу, оскільки низький рівень обсягів видобування нафти свідчить про виснаженість запасів на даному родовищі або про необхідність додаткових капітальних вкладень.
Такий підхід до визначення суми рентного платежу сприятиме покращенню рентабельності видобутку нафти, стимулюватиме як розробку нових родовищ, так і збільшення обсягів видобування на родовищах із складними умовами видобування та виснаженими запасами, і, отже, відповідає економічному змісту рентного платежу, підтвердженому світовим досвідом.
Застосування ставки рентного платежу у розмірі 9% дозволить залишати у розпорядженні видобувного підприємства 45% обсягу надприбутку та забезпечить надходження до державного бюджету 55%. Даний механізм розрахунку враховує світові тенденції щодо формування цін на нафту, геологічні умови розробки нафтових родовищ та одночасно є досить простим у використанні як для визначення очікуваних обсягів доходів підприємства, так і державного бюджету.
ДО РЕЧІ
Відкрите акціонерне товариство «Укрнафта» за підсумками 9 місяців 2005 року сплатило до бюджетів усіх рівнів понад два мільярди гривень (2094 млн. грн.), що на 1157,5 млн. грн., або на 123,6% більше у порівнянні з аналогічним періодом 2004 року (936,5 млн. грн.). Як повідомляє прес- служба ВАТ «Укрнафта», найбільша частина відрахувань — рентні платежі за видобуток нафти, які протягом року зросли майже у 3,5 разу: з 160 грн. у 2004 році до 550 грн. iз серпня 2005 року (січень-липень — 300 грн.).
