На відміну від України, в Росії сьогодні немає дискусії про сланцевий газ. Тому що «Газпром» уже неодноразово говорив своє «ні» цьому альтернативному виду палива, вважаючи його неперспективним. Більш того, він поводиться на міжнародній арені в цьому питанні приблизно так само, як політичний клас Росії — щодо НАТО. РФ усіляко розвиває і нарощує співпрацю з цією міжнародною організацією, але пильно стежить за тим, як складаються такі зв’язки у інших країн СНД і навіть не проти скрізь, де можливо, завадити їм.
Тема НАТО (а особливо розмови про вступ до нього) в Росії, зокрема і в опозиційній — це, напевно, табу. Але сланцевий газ та інші нетрадиційні види палива не залишаються, мабуть, зовсім без уваги, принаймні, в науковому середовищі. Це підтвердив телеміст Москва — Київ, проведений наприкінці минулого тижня. Очікуваної гострої дискусії не відбулось. Більш того, з боку російських експертів на сланцевий газ не впало ані найменшої тіні. Але задум посприяти протистоянню в Україні між екологами й інвесторами, які отримали право на видобуток поки що не сланцевого газу, а газу твердих піщаників, усе-таки був помітний. Про це свідчили і назва телемосту («Чи є сланцевий газ дешевим видом енергії, чи його видобуток пов’язаний із низкою екологічних проблем»), озвучена в Москві, і репліки ведучої, на думку якої «екологічні проблеми можуть дорого коштувати економіці України».
Звісно, українських експертів екологічні проблеми непокоїли значно більше. Але й вони не показали себе категоричними противниками початку розвідки і видобутку нетрадиційного газу.
Головний науковий співробітник Національного інституту стратегічних досліджень, доктор наук, експерт у галузі екобіології Євген Яковлєв порівнює ситуацію зі сланцевим газом із тією, яка була в Україні після спорудження Чорнобильської АЕС. За його словами, гідравлічний удар під час гідророзриву може призводити до землетрусів, а в розчинах, які закачуються в свердловини, є до 500 різних хімічних сполук, токсичність і стійкість яких ще недостатньо вивчені в умовах глибоких горизонтів. Яковлєв зазначає, що, за повідомленнями американських фахівців, зі свердловини викачується 80% розчину, а решта залишається в розірваному горизонті і в певних умовах може піднятися до рівня водоносних артерій (принаймні, в інтернеті вже є повідомлення про це). «Це може статися, — зазначає експерт, — і через 30, і через 50 років». На цій підставі він робить висновок, що нова технологія видобутку газу вимагає серйозного екологічного обѓрунтування. Він пропонує «хорошу (відпрацьовану) американську технологію пов’язати з витривалістю геологічного середовища, де вона застосовуватиметься».
Експерт Інституту енергетичних досліджень (Київ) Юрій Корольчук пропонує не перебільшувати потенціалу й небезпеки видобутку нетрадиційного газу. Він зазначає, що дві основні українські компанії, які вже 30 років добувають газ і нафту традиційними методами, безкарно забруднюють довкілля в Україні. За його словами, такі фільми на захист природи, як «Газленд», де показано, як горить вода, призначена для пиття, в Україні можна знімати десятками. «Це Львівська, Івано-франківська, Полтавська, Сумська і Харківська області — чому про них не знімають фільмів?» — запитує Корольчук. В історії зі сланцевим і нетрадиційним газом, підкреслює він, присутні інтереси лобістів низки компаній. Він називає цифри, які взагалі підривають його віру в успішний видобуток нетрадиційного газу в Україні. На його думку, в нашій країні можна добувати приблизно 5 мільярдів кубометрів, тоді як на це доведеться витратити понад 10 мільярдів дол. За словами експерта, такі суми озвучують піонери видобутку нетрадиційного газу в Україні — компанії «Шелл» і «Шеврон». «А про те, що вони забруднюватимуть довкілля, поки що немає жодних фактів», — говорить Корольчук і називає випадки, які мали місце в США, «окремими випадками», що виникають через порушення технології й екологічних стандартів. Він нагадує, як сильно протестували екологи проти будівництва в Україні порту «Південний», куди планувалося доправляти нафту для трубопроводу Одеса — Броди. «Тепер там усе працює і нічого не забруднює, — резюмує Корольчук і додає: — Можливо, це саме тому, що взяли до уваги зауваження екологів».
Науковий співробітник Інституту геології НАН України, експерт лабораторії екобезпеки НАНУ і Національного екологічного центру України Руслан Гаврилюк зазначає, що вплив на природне середовище різних видів альтернативної поновлюваної енергії ретельно вивчають. Що стосується видобутку газу з твердих порід, то він остерігається неконтрольованого використання фрекінга (гідророзриву пластів), оскільки тривають розмови про масове виділення відповідних ділянок. Гаврилюк зазначає, що один із виділених під видобуток нетрадиційного газу майданчиків розташований у районі Карпат — унікальному рекреаційному регіоні. Він побоюється можливої зміни геологічного середовища, оскільки навантаження від фрекінга не одноразові, а проводяться регулярно під час видобутку газу (раз на два роки). «Ми матимемо постійний механічний вплив, — упевнений Гаврилюк, — тоді як Карпати — зсувонебезпечна і сейсмічно активна територія». «Я думаю, розмови про Карпати взагалі не повинно йти», — констатує експерт. Що ж до видобутку нетрадиційного газу на Донбасі, то еколога хвилює, звідки в цьому безводному регіоні візьметься вода для фрекінга... Він також зазначає, що вода повертається зі свердловини не лише з розчином солей, який необхідний для гідророзриву, але й із титаном, ванадієм, нікелем, хромом, барієм, ураном, яких у надрах Карпат «підвищений вміст».
