Закриття буровугільних шахт Дніпровського басейну призвело до помітного зростання безробіття в Смілянському районі Черкаської області. Керівництвом країни було поставлене завдання знизити соціальну напруженість у містах Сміла і Ватутіно за рахунок освоєння Носачівського родовища апатито-ільменітових руд і створення нових робочих місць як у видобуткові корисних копалин, так і шляхом розвитку інфраструктури малого бізнесу. До виконання підключили також ресурси Національної програми сприяння розвиткові малого підприємництва, яке включає і так звані соціально спрямовані програми, орієнтовані на досягнення як економічного, так і соціального ефекту. Основна їх мета полягає у відпрацюванні такого механізму, який навіть і після завершення фінансування продовжував би ефективно працювати і продукував нові робочі місця. Відповідальним виконавцем цієї підпрограми стало підприємство «ТіоФаб Лтд». А при її реалізації було застосоване змішане фінансування: Український фонд підтримки підприємництва взяв на себе 10% вартості проекту, як це й передбачалося Національною програмою, а решту — інші його учасники. За рахунок коштів, які надійшли від УФПП, було проведено першочергові роботи з геологічного вивчення родовища. Матеріали проведених досліджень дозволили зробити висновок про можливості створення на базі Носачівського родовища високоефективного, практично безвідхідного гірничо-збагачувального комбінату. Розрахунки свідчать: терміни окупності капітальних витрат тут може бути знижено з 9 — 10 до 5,5 — 6 років, а чистий прибуток виросте проти первинних планів удвічі.
Характерно, що соціально спрямовані програми, які використовуються в усіх регіонах країни, настільки універсальні, що дозволяє рівнобіжно вирішувати декілька, на перший погляд, не взаємозв’язаних завдань. Наприклад: залучити незадіяні трудові ресурси малого бізнесу й нарощувати виробництво екологічно чистої продукції. Так, у ЗАТ «Комгри» (Броварський район Київської обл.), що спеціалізується на вирощуванні грибів, давно виношували ідею побудувати сучасний комплекс із виробництва компосту. Для здійснення бракувало одного — грошей. Допомогла участь у тендері, проведеному УФПП: перемігши в ньому, підприємство отримало вагому фінансову підтримку — чотири мільйони гривень (17% — на безповоротній основі, 83% — в формі кредиту) — і минулого року розпочати будівництво. Нещодавно стала до ладу перша черга компостного виробництва, а в середині квітня почнеться й випуск продукції. Як повідомив «День» президент Всеукраїнської асоціації грибівників Максим Кузнецов, кредитні кошти було вкладено до найбільш капіталомісткої частини проекту. У подальших планах підприємства — закупівля зарубіжних машин і механізмів та завершення повної автоматизації виробничого циклу. «Сподіваюся, що завдяки співпраці з Українським фондом підтримки підприємництва вже з вересня-жовтня наша програма набере повних обертів. Особливо хочу відзначити взаєморозуміння з генеральним директором фонду Іриною Анатоліївною Горіною. Завжди, коли виникають які-небудь проблеми, йдеш до неї, вона вникає в суть справи й допомагає. Таку людину дуже не хочеться підводити», — говорить Кузнецов.
У компостному виробництві та промисловому вирощуванні грибів на «Комгри» зайнято 100 мешканців сусідніх сіл Броварського району, однак набагато важливіше те, що стимулюється створення нових робочих місць і на інших підприємствах. Досить сказати, що річна потреба підприємства в соломі становить шесть тисяч тонн, а це підвищує зайнятість виробників сільськогосподарської продукції в районі. Аналогічна ситуація і з компостом: сотні людей, які його придбають, зможуть відкрити власний бізнес із вирощування грибів. У планах підприємства — залучення до роботи інвалідів. «У нас уже був досвід залучення цієї категорії населення. Нам подобається з ними працювати: насамперед, це дуже відповідальні люди», — зазначив М. Кузнецов.
Сьогодні свіжими грибами в крамницях нікого не здивуєш, але ще десять років тому цього не було. На думку М. Кузнецова, грибівництво, відроджене малим бізнесом, в Україні добре розвивається. Пішли в небуття уявлення про вирощування грибів як про кустарний промисел із обов’язковою «сльотою». «Зараз у підвалах грибів практично не вирощують — все поставлене на промислову основу. Це нормальні технологічні підприємства, які нічим не відрізняються від сучасного офісу», — підкреслив М. Кузнецов.
Щоправда, поки що рівень споживання грибів на душу населення у нас у десять разів нижчий, ніж у розвинених європейських країнах. Недовиробництво екологічно чистих культивованих грибів багато в чому пояснюється нестачею якісного компосту та відсутністю необхідних капвкладень у галузь. Асоціацією грибівників і УФПП розроблено довгострокову програму «Гриби України». Її виконання, впевнений М. Кузнецов, дозволить Україні приблизно за десять років вийти на загальноєвропейський рівень споживання — 1,5 — 2 кілограми грибів на рік. Про це свідчать і хороші темпи розвитку грибівництва: менше аніж за чотири останні роки виробництво грибів в Україні зросло з 400 до 11 тисяч тонн.
