Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Віктор IВЧЕНКО: Як перетворити винахід на інноваційний продукт

25 грудня, 2007 - 00:00

Інвестиції та інновації мають бути невід’ємною частиною економіки будь- якої країни, що розвивається. Інакше не буде розвитку в його сучасному розумінні. На шляху до побудови ринкових відносини Україна за шістнадцять років освоїла не один мільярд доларів закордонних інвестицій, але процес модернізації економіки усе ще йде надто повільно. Аналізуючи цю ситуацію, фінансові донори країни наголошують: українська проблема не в нестачі інвестицій, а у відсутності реальних інвестиційних проектів. Про це «День» розмовляв з головою Державного агентства з інвестицій та інновацій Віктором Івченком.

— В Україні існують цікаві проекти, але, на жаль, цивілізовані інвестори та українські проекти знаходяться у різних вимірах: вони створені у різних форматах, діють за різними правилами. Для того, щоб залучити достатню кількість інвестицій, підприємці сьогодні звертаються до іноземних інституцій світового фінансового ринку — зокрема, до Лондонської та Франкфуртської бірж, де за правилами, які існують в інвестиційному світі, отримують необхідні ресурси. Але для цього вони оформлюють свої проекти у тій системі координат, яка зрозуміла інвесторам. На жаль, така практика ще не стала правилом для України — і через це дуже серйозно потерпає бізнес.

У нас погано працює ринкова інфраструктура, дуже серйозні недоліки з випуском, обліком і визначенням вартості, зокрема, таких фінансових інструментів, як корпоративні цінні папери. Це ключові проблеми, через які й зовнішній інвестор до нас не йде, і власні інвестиційні ресурси не можуть бути мобілізовані для інвестування в реальні українські проекти. Проблемою є також недостатня кваліфікація менеджерів підприємств, які створюють інвестиційні проекти. Та найбільше неприємностей завдає те, що ризики роботи інфраструктури — це ризики політичні, і нестабільність у нашій країні для багатьох інвесторів є зависокою перепоною. З огляду на це, навіть дуже суттєві прибутки, які обіцяє інвестування у нашу економіку, не здаються їм досить привабливими.

— Якщо великі міста, такі як Київ, Донецьк, Одеса, Харків залучають чималі інвестиції, то чим глибше в регіони — тим результат невтішніший. Як ви плануєте вирішувати цю проблему?

— Проблема та ж: інвестор і автор проекту розмовляють різними мовами.

— Але залишати цей виклик без відповіді не можна...

— Звичайно. Ми створили мережу регіональних центрів інноваційного розвитку, які мають на меті допомогти конкретним ініціаторам проектів. Причому ми не робимо різниці між ініціаторами проектів: чи це міська влада, чи приватний підприємець — всім їм регіональні центри повинні надавати допомогу, щоб вибудувати таку форму, яку може сприйняти інвестор. Цю систему створено нещодавно. Її завдання — допомогти отримати кошти для того, щоб правильно відформатований проект почав працювати.

Друге, що ми робимо — комплексні проекти у регіональному розрізі. Щоправда, поки що наше відомство брало участь лише у пілотному проекті з опрацювання програми соціально-економічного розвитку Криму спільно з фахівцями, які займаються системним аналізом, ми готуємо план впровадження інновацій та залучення інвестицій на території АРК.

— Про що в ньому йдеться?

— Ми хочемо запропонувати кримському уряду план розміщення додаткових виробництв на територію Криму, які на основі новітніх технологій допомогли б значно збільшити доходи цього регіону. Нам виділили на реалізацію цього плану три місяці. Але я гадаю, що робота триватиме щонайменше півроку. А на весну ми матимемо готовий план. Розвиток освітніх установ, рекреаційних систем, п’ятизіркові готелі, наукові дослідження — це далеко не все, що може там бути. Крим — чудове місце для збільшення транспортних послуг. Порти Севастополя, Феодосії, Керчі, можливості транзиту — все це використовується незадовільно. Після затвердження плану з інновацій кожному з підприємств запропонуємо свій механізм залучення інвестицій. Такий комплексний підхід дозволить логічно будувати плани, і в подальшому правильно їх реалізовувати.

— Які напрямки в економіці, на вашу думку, потрібно інвестувати в першу чергу?

— Насправді ви задаєте дуже складне питання. За нашою радянською традицією нам бажано було фінансувати все. Сьогодні ж ми ще не вирізняємо напрямки фундаментальної науки, яка повинна здійснюватися у найширшому інноваційному розвитку. І, якщо ви хочете отримати чесну відповідь, то я мав би сказати «не знаю». І цього не знає ніхто в країні. Але є чимало людей, яким відомо, як знайти ці правильні шляхи. Що для мене очевидно? Що ті пріоритетні напрямки інноваційного розвитку, які маємо сьогодні — для нас закон. Але їх настільки багато, що ми далеко не завжди можемо визначити пріоритети...

— А все-таки?

— Щоб відповісти на це запитання, ми, власне, й розробляємо певну систему. На кожному з пріоритетних напрямів повинен бути створений спеціальний науковий парк, тобто постійно діюча група наукових установ, які обиратимуть для себе провідний напрямок діяльності. Їх створять декілька, і вони конкуруватимуть. Однак у кожному з них буде свій ідеологічний центр, група фахівців, які знаються на обраному напрямку. Ми вже створили науковий парк «Київська політехніка», зараз працюємо над створенням нового парку в Одесі, який би займався транзитним напрямком розвитку України, у Харкові парк спеціалізуватиметься на машинобудуванні та запровадженні винаходів, перетворених на інноваційні проекти у галузі фізики. Буде і парк, який зорієнтований на агросектор. Але я не вважаю, що ці чотири напрями вичерпні. Я бачу можливість для країни зосередитися на семи— восьми, максимум десяти напрямках. Хоча думаю, що п’ять—сім — це, фактично, межа для нас. Все залежить від того, настільки нагальними будуть обрані напрями.

— Капіталу, незалежно від його національної прописки, потрібна політична стабільність. Що слід зробити, щоб іноземні інвестори не так болісно реагували на політичні перипетії?

— Нам потрібно створити правову державу. У такій державі бізнес не залежить від політичної кон’юнктури, не залежить від того, хто очолює уряд, від обраного урядом курсу. У нас, на жаль, влада використовувалася і використовується для забезпечення економічних інтересів тими людьми, які наділені повноваженнями. Цього бути не повинно. В цих умовах у мене немає рецепту, як подолати корупцію у країні.

— Експерти говорять про активне входження до країни російського капіталу з солідним рейдерським багажем. До чого це може призвести?

— Російський капітал, це так само корисно для нас, як і будь-який інший іноземний капітал, який приходить не тільки з досвідом і перевагами, а й разом з усіма своїми вадами. Рейдерство, безумовно, погано, але його причина на українському ґрунті зовсім не пов’язана з приходом росіян, а у відсутності в Україні нормальної ринкової інфраструктури, правової держави як такої і традицій бізнесу.

— Яка країна може бути зразком для України в її подальшому інвестиційному розвитку?

— Я б запропонував Італію, Францію..

— Чому?

— Бо Франція дуже близька до нас за менталітетом, за розмірами, за структурою виробництва. Але бути зразком — не означає бути шаблоном. Ми незалежна країн, у нас інша історія, за великим рахунком, інша ментальність. Тому ми можемо орієнтуватися на якісь закономірності, притаманні європейським країнам, бо ми теж у Європі. Однак робити це потрібно самим. По шаблону не можна створити власне життя.

— Чи можна очікувати створення об’єднаного органу нагляду за фінансовим ринком на базі Держкомісії з цінних паперів і Фінпослуг?

— Можна очікувати об’єднання, можна очікувати роз’єднання або, навпаки, приєднання двох комісій до Національного банку. Ця проблема вже описана Криловим у його байці «Квартет»: «А вы друзья как не садитесь....». Питання не в тому, скільки їх, а що вони роблять. Якщо дві комісії дуже мало впливають на роботу ринку, то об’єднавши їх, можна нічого не отримати, і значить — будуть такі ж наслідки, які маємо нині. Нам потрібна політична воля, правильно побудована система...

— Крім інвестицій ви куруєте інновації. Скажіть, чому те, що розробляється в Україні, не знаходить фінансової підтримки і часто потрапляє за кордон, а згодом повертається у вигляді готових розробок, за які уряд платить чималі гроші?

— Є декілька причин. Перша, що це питання регулює більше десятка законів. Друга — їхні вимоги ніхто не виконує. Третя причина — система виконавчої влади, яка відповідає за інноваційний розвиток, побудована так, що «у семи няньок дитина з підбитим оком». А четверта — інфраструктурна.

Інститути, які повинні забезпечувати можливість реалізації кожного етапу інноваційного проекту, не можуть справитися з цим завданням. Це серйозний технологічний процес. Винахід, зроблений в науці, ще не є продуктом, який можна продавати. Шлях від винаходу до конкретного продукту споживання має певну структуру: дуже багато потрiбно працювати, перш ніж знайдеш кілька перлин. Цим перлинам слід надати форму, розробити технологію їхнього масового виробництва, вивести продукт на ринок, організувати його споживання в Україні та в світі. Ми маємо певні можливості з виведення товару на ринки, з розробки технології певного продукту, хоча стан наших науково-дослідницьких інститутів, які цим займаються, просто жахливий. Ми намагаємося вказану прогалину ліквідувати. Це потребує коштів. З ними у нас проблеми. Якщо у 2007 році ми мали 50 мільйонів гривень на фінансування регіональних і галузевих інноваційних проектів, то на наступний рік цю суму скорочено втроє чи вчетверо. Кошти, які отримуємо на підтримку інноваційного розвитку у 2007 році, зосереджувалися в основному на енергозбереженні. Але з їх допомогою можна фінансувати тільки заключний етап проекту, коли вже зрозуміло, що виробляти, яка технологія. Якщо ж у вас є сама ідея, зразок... то кошти доводиться шукати самостійно. На мій погляд, підтримка держави потрібна там, де існує проблема. А наша проблема формулюється так: як перетворити винахід на інноваційний продукт.

— Скільки коштів на здешевлення кредитів передбачено наступного року?

— У тому проекті бюджету, який подавався до парламенту, на здешевлення кредитів взагалі немає нічого, але збільшена сума на кредитування.

— Які ефективні інноваційні проекти впроваджуються в країні?

— Я дуже незадоволений тим, що саме ми підтримуємо. Протягом 16 років незалежності фактично не створено системи перетворення наукових винаходів на інноваційний продукт. Хоча за формальними ознаками кошти виділено на правильні проекти: 750 мільйонів гривень на кредити під проекти і 144 мільйони гривень на додаткові відшкодування. В основному — це інвестиційні проекти. А інноваційних проектів немає, бо шлях їх появи складається із кількох суттєвих етапів, які ніхто не фінансує. І ми також не маємо таких можливостей.

Бесіду вела Наталія БІЛОУСОВА, «День»
Газета: 
Рубрика: