Екс-віце-прем'єр, народний депутат України коментує на прохання «Дня» ситуацію, пов'язану із призначенням нового уряду країни
- Яке враження на Вас справляє уряд Пустовойтенка?
- А чи можна новий уряд називати урядом, командою Валерія Пустовойтенка? Про певну ідеологію підходу можна сказати під час формування уряду П. Лазаренка. Але й він формувався не за принципом команди, а на грунті особистої відданості. Новостворений уряд є продуктом складних економічних компромісів із різними політичними силами, включаючи лівих. Це зумовлює його еклектичність, наявність людей з різними ідеологічними поглядами, платформами, часто діаметрально протилежними.
- Як, на ваш погляд, складатимуться стосунки Верховної Ради і нового уряду?
- Треба згадати, що новий прем`єр-міністр призначений на межі - 226 голосів, тобто уряд не має більшості у Верховній Раді. Тому втримати хитку позицію в умовах складної економічної ситуації, боргів із заробітної плати та інших соціальних виплат, а з другого боку, в умовах підготовки до виборів буде вже важко. Ситуація може досить швидко змінюватися.
- Вища економічна рада при Президентові України продекларувала свої координаційні наміри в сфері економіки. Водночас міністр економіки Віктор Суслов недавно заявив, що бачить координатором реформ Міністерство економіки. А хто тоді, власне, буде опікуватися економікою, якщо всі прагнуть координувати?
- Уже саме ваше запитання свідчить про суперечливість ситуації: за наявності кількох органів координації саме координації бути не може. Я не вважаю, що потрібно було створювати Вищу економічну раду. За Конституцією України, Президент не керує урядом, виконавча влада зосереджена в Кабінеті Міністрів України. Створення паралельних до уряду, надурядових структур в адміністрації Президента не принесе користі. Якщо уряд і вища виконавча влада не готові й не націлені проводити реформи, то така рада буде лише заважати. Адже це, по суті, якийсь контрольний орган, який намагається продиктувати рішення. Виникає питання, хто тоді в уряді? Якщо рішення і координація реформ за його межами, то давайте формувати інший уряд. Стосовно міністерства економіки. Координуючу роль воно грати не може. Ця роль має належати Міністерству фінансів. В Україні ніколи цього не було й, на жаль, немає і нині.
- Сьогодні багато нарікань з боку політиків на те, що в уряді Валерія Пустовойтенка нібито мало яскравих особистостей. А що думаєте Ви з цього приводу?
- Рушійними силами у проведенні економічних реформ можуть і повинні бути, в першу чергу, посадові особи уряду: це прем`єр-міністр та віце-прем`єр з питань економіки. Саме від їхньої націленості на реформи, політичної волі залежить результат. Від волі першого - проштовхування рішень, другого - їх підготовка. Сьогодні передчасно говорити про їхню готовність проводити необхідні зміни, оскільки проекти рішень урядом ще не вносилися. Для такої роботи можуть знайтися і непогані фахівці. Вони є на середньому і низовому рівні, включаючи апарат Кабміну. Проблеми є на рівні керівників політичного рангу. Я вже говорив про те, що немає належного підходу під час формування уряду. Неважко здогадатись про нові віяння в Міністерстві економіки. Уже ведуться розмови з приводу курсу гривні, він комусь не подобається, з приводу посилення контролю держави за економікою. Хоча головна біда нашої економіки якраз у протилежному - надмірному втручанні в економіку, наявності таких рогаток, які призводять до корупції і не дають працювати виробництву.
Серйозна проблема новоствореного уряду і в тому, що чимало його членів не мають власної думки, точніше публічної думки. Вони завжди виберуть течію, боячись сказати своє слово, виявити власну позицію, особливо, якщо у верхах прозвучало інше замовлення. Таких випадків я пам`ятаю не один.
Серйозною помилкою, на мій погляд, є розмежування питань економіки і соціальної політики. Адже одна з головних економічних проблем уряду є бюджет, у центрі якого - соціальні аспекти.
- Чи має новий уряд простір для маневрів у часі?
- Маневр вирішальною мірою слід пов`язувати з майбутніми парламентськими виборами в березні 1998 року. До того часу досягти серйозних позитивних результатів уже неможливо. Навіть за умови абсолютно правильних та ефективних рішень існує певний проміжок часу між їх ухвалою та віддачею. За моєю та інших спеціалістів оцінкою, він становить близько 8 - 9 місяців, причому за умови комплексного, пакетного прийняття. Це був би добрий підхід??? до роботи??? для майбутньої, подальшої зміни ситуації на краще. Хоча щодо такого розвитку подій, коли необхідні рішення будуть ухвалені, в мене існує великий сумнів. Розклад сил у нинішньому Кабінеті Міністрів не дасть змоги підготувати й провести серйозні радикальні рішення.
- Як Ви вважаєте, яка доля очікує уряд Валерія Пустовойтенка?
- У нового уряду перспектива досить чітка, питання лише в часових рамках зміни ситуації та зумовлених нею політичних розкладів сил. На мій погляд, його долю вирішуватиме новообраний парламент. До цього часу визначальним чинником становища уряду буде проблема виплати заборгованості із заробітної плати. Це та карта, що постійно розігрується в політичній боротьбі. Проте парламент буде в основному займатися новими виборами.
Найгірше, що могло б трапитися, - це загроза стати на шлях дешевого, але занадто дорогого для населення популізму. Прийняття простих на перший погляд рішень призвело б до втрати того, чого добивалися неймовірними зусиллями протягом останніх двох років для досягнення стабільності національної валюти. Увімкнення друкарського верстата для друкування нових грошей, якби це, не дай, Боже, сталося, може вирішити долю уряду значно раніше, оскільки завдасть серйозного удару по життєвому рівню населення і знову знецінить обігові кошти підприємств.
