Миловидна дівчина з телевізора ну просто примусила повірити в те, що, вимкнувши паніку немов телевізор, Україна вийде з кризи зміцнілою як ніколи.
Другий, не менш поширений заклик, — призупинити політизувати економіку. Також вірно. Але при відсутності політичного рішення, яким шляхом виходитимемо з кризи, всі економічні рішення будуть політизовані. Такого політичного рішення в Україні немає.
Не заклики та заклинання змусять повернути гроші вкладників, а конкретні програми економічного розвитку країни, не допомога банківській системі, а соціальні гарантії населенню. Банківську систему країни необхідно перевернути з голови на ноги. У якій ще країні світу, з аналогічною площею та чисельністю населення, 167 діючих банків?
Можна передбачити, що оскільки країна в своєму розвитку взяла курс на Європу, то, відповідно, й впроваджувала європейські економічні постулати. Але ось біда, криза, що вибухнула, чим вона ще більше неприємна, перекреслила ці самі постулати і поки що нічого не запропонувала натомість. Захід у пошуках виходу кидається то до Карла Маркса, то до Джона Мейнарда Кейса, то... І лише Україна бачить вихід у вимкненні паніки.
Отримавши згоду МВФ на надання кредиту в 16,4 мільярда доларів, на нестерпно кабальних умовах, термін повернення — 2 роки замість 15, і, взявши за основу обов’язкові рецепти, Україна встала на шлях дефолту. Згадується, якраз напередодні дефолту 1998 року в Росії МВФ також терміново виділив 22 мільярди доларів. Результат відомий усім.
В основі рецептів Міжнародного валютного фонду досі лежить «Вашингтонський консенсус», який не пізніше цього року звалився з таким тріском, що шум від цього буде чутно ще як мінімум років п’ять.
Міжнародний валютний фонд є дітищем Бреттон-Вудської конференції 1944 року, основні рішення якої давно вже канули в Лету, а ось фонд живий-здоровий, але здається, не довго залишилося. Розумні люди говорять про скликання там само, в Бреттон-Вудсі, конференції №2, де дуже ймовірно, що і поховають з почестями МВФ. Але це в майбутньому, а нині фонд об’єднує 183 держави. Ні для кого не секрет, хто визначає політику фонду, безумовно, це США та Європа.
Термін «Вашингтонський консенсус» був введений в обіг американським економістом Джоном Уїльямсоном 1989 року, узагальнивши рішення зустрічі країн «великої сімки» у Вашингтоні. Хоча заради справедливості потрібно сказати, що ці рекомендації були сформульовані ще 1979 року в парі Р. Рейгана з М. Тетчер.
Виглядають вони таким чином:
— мінімальний бюджет, а економікою займається лише приватний сектор;
— якомога більше зниження податків, що дає поштовх до розвитку економіки;
— видача кредитів під якомога більший відсоток;
— вільний обмін валют;
— знищення митних бар’єрів для вільного обігу капіталу;
— надання іноземним інвесторам, аналогічного із місцевими податкового режиму;
— ринок сам себе відрегулює, а втручання держави зводиться до нуля;
— тотальна приватизація для зростання цін на товари та послуги;
— зростання великого особистого статку. Чим більше мільярдерів — тим краще.
Хіба не правда, що є щось знайоме у цих принципах? Десь вже чули подібне. Чи не звідси і відсутність коштів у бюджеті на соціальні програми, ЖКГ, міський транспорт, охорону здоров’я, пенсійне забезпечення і т.д.?
Ось такі рекомендації лежать в основі видачі кредиту Міжнародним валютним фондом, і не випадково ніхто, навіть у парламенті, не бачив умов надання кредиту в 16,4 мільярда доларів.
Так ось заковика. «Вашингтонський консенсус» наказав довго жити, а разом із ним — і його принципи. МВФ — або слідом за ним, або розроблятиме нові.
А на яких же тоді умовах отримує кредит Україна?
КОМЕНТАРІ
Олександр ЦАРУК, незалежний експерт КНУ імені Тараса Шевченка:
— Отримання stand by від МВФ відіграло важливу роль для зупинення психологічної паніки на валютному ринку та у фінансовій системі в цілому, коли звідти масово почали вилучати величезні суми за один день. Сумніви викликає інше: деталі кредитного договору та його розмір. Данні умови stand by надзвичайно невигідні для України. Перше, що кидається у вічі, — короткий термін погашення кредиту (два роки). Фінансування мало б надаватися на більш тривалий час і з пільговим періодом з виплати відсотків. До кінця незрозуміла й схема використання МВФівських коштів. Оці два моменти й породжують сумніви навколо доцільності залучення та використання цього кредиту. Уряд і Нацбанк повинні були працювати над отриманням вигідніших кредитних умов. Кредит також створює додаткові ризики для державної казни. Якщо stand by візьмуть у повному обсязі, то він збільшить зовнішній борг держави вдвічі. Таке зростання досить небезпечне. Якщо за рахунок цих грошей надаватимуться кредити банкам та іншим фінансовим установам, а вони не зможуть через певні обставини їх повернути кредитору, то погашати виданий кредит доведеться за рахунок платників податків. А головне джерело погашення у цьому разі — бюджет. І добре, якщо туди надійдуть гроші від установ, які раніше кредитував уряд. Потрібно було зазначити у кредитному договорі можливість перекредитування stand by через два роки. Уряду слід ще взятися за стримування імпорту та стимулювання експорту, щоб ліквідувати диспропорції у платіжному балансі країни. Зараз Україна більше віддає «назовні» валюти, аніж її надходить до країни. Через складнощі на фінансових ринках у світі та неспокій у самій Україні надавати нам запозичення ніхто не хоче. Тому кредит МВФ став вимушеним екстреним заходом.
Олексій ЛУПОНОСОВ, керівник проекту «Український банківський портал»:
— Україні був, є і буде потрібен кредит від МВФ. Якщо б вона його не отримала, то мова могла йти навіть не про кризу ліквідності, а про дефолт держави. До кінця 2008 року Україна повинна повернути $8 мільярдів, а у 2009 році — $11 мільярдів. Золотовалютні резерви Нацбанку тиждень тому дорівнювали $31 мільярд, а сьогодні вимиваються ще мільйони. І це ж тільки державний борг. Тепер уявіть, що протягом останніх років багато банків та компаній самостійно виходили на міжнародні ринки та позичали. Сума корпоративних боргів сьогодні оцінюється в $150—200 мільярдів. Як ви думаєте, що можуть врятувати $16,5 мільярда? Правильно, вони допоможуть українській економіці втриматися на плаву до кінця року. Тобто не впаде курс долара і країна почуватиме себе більш-менш спокійно. Сьогодні є два варіанти виходу з кризових явищ. Перший — коли власники корпоративного сектору виділяють гроші зі своїх багатомільйонних прибутків за останні роки та віддають їх на порятунок власного бізнесу. Подивіться на «Промінвестбанк»: невже власники не могли вкласти гроші на порятунок банку з мільярдних прибутків, які вони отримували протягом останніх років? А другий варіант — це коли приватні власники звертаються до держави. Так от, для держави кредиту МВФ достатньо, щоб погасити свої борги. Але якщо корпоративний сектор почнуть рятувати за рахунок держави...
