Україна урочисто відзначає «Антоновські дні» — великому українському авіабудівнику, генеральному конструктору Олегу Костянтиновичу Антонову сьогодні виповнилося б 100 років. І особливо актуально для всіх українських авіаторів звучить сьогодні думка патріарха: «Недостатньо робити літаки на рівні світових зразків. Треба бути попереду». Схоже, зараз у нашої країни з’явилася така можливість. Про це, зокрема, свідчить і відкритий лист, що прийшов до редакції «Дня» від потенційного інвестора з Росії, адресований колективу АНТК ім. О.К. Антонова.
Шановні «антоновці»!
7 лютого всі авіабудівники України, їхні колеги в державах колишнього СРСР та в інших країнах світу відзначають 100-річний ювілей одного з найвизначніших авіаконструкторів XX століття — Олега Костянтиновича Антонова. Під його керівництвом створено 20 типів і понад 80 модифікацій літаків різного класу та призначення — від багатоцільового Ан-2 до найбільшого в світі серійного військово-транспортного літака Ан-124 «Руслан». Літак Ан-2, створений О.К. Антоновим у 1947 році, є рекордсменом у своєму класі за розміром серії та терміном експлуатації: досі сотні таких літаків справно служать людям.
Ім’я генерального конструктора О.К. Антонова, удостоєне стати фірмовою маркою — «Ан», — стоїть серед таких конструкторів, як О. Туполєв, С. Іллюшин, О. Яковлєв, І. Сікорський. Сьогодні антоновські літаки, які літають по всьому світу, є символом не лише українського авіапрому, але й пам’яттю про минулу славу та досягнення авіабудівників колишнього СРСР.
Навколо ОКБ, створеного Олегом Костянтиновичем, яке по праву носить його ім’я, сьогодні інтегрується весь український авіапромисловий комплекс. Державна літакобудівна корпорація «Національне об’єднання «Антонов» — новий прогресивний крок українського керівництва, що випередив своїх колег у Росії, які вже багато років говорять про необхідність такої інтеграції. Така Корпорація, безумовно, приваблива для інвестицій із приватного сектора. Вона має у своєму розпорядженні не паперові, а цілком реальні розробки сучасних літаків: Ан-140, Ан-148, Ан-70, Ан-124М — і власний виробничий потенціал. Залучення приватного капіталу, широка кооперація з постачальниками у всьому світі створюють основу для ривка в нові технології, на нові ринки.
Уявляється, що Корпорація «Антонов» здатна стати одним із світових центрів компетенції в сегментах транспортних та регіональних літаків. Для цього, напевно, треба ширше залучати національний та іноземний капітал, зберігаючи при цьому національні інтереси, контроль та підтримку з боку держави за високотехнологічним виробництвом, здатним стати обличчям України у XXI столітті.
Відрадно, що українська держава завжди допомагала і підтримувала свої літакобудівні підприємства, що дозволило не втратити і певною мірою розвинути їх конструкторський та виробничий потенціал, зберегти та примножити знамениту «антоновську» школу проектування літаків. Сьогодні на черзі завдання збільшення виробництва та створення системи підтримки продажу. Маючи певний досвід у сфері авіаційного лізингу, ми готові надати допомогу українським колегам у становленні такого бізнесу, брати участь у модернізації літакового виробництва та створенні ефективної системи післяпродажного забезпечення та підтримки експлуатації літаків.
Не можна не відзначити, що завжди український авіапром існував у тісній взаємодії з російськими колегами та партнерами. Не менше половини вартості літаків «Ан» формується в Росії. Тому є всі необхідні передумови для більш глибокої кооперації та спільного освоєння ринку. Важливим інструментом може і повинен стати регіональний літак Ан-148, який успішно завершує сертифікаційні випробування. На цей літак є попит у російських авіакомпаній, і лише негативна позиція окремих держчиновників від промисловості, які діють швидше з особистих, а не з державних інтересів, перешкоджає освоєнню та повномасштабному серійному виробництву цього літака в Росії. Корпорація «Антонов», проявивши мудрість і далекоглядність, уже зробила кроки назустріч російським партнерам, видала ліцензію на виробництво Ан-148 у Воронежі. Справа залишилася за малим — отримати дозвіл від російських чиновників, які керують контрольним пакетом акцій воронезького авіазаводу. З жалем можна констатувати, що ці чиновники, прагнучи перешкодити проекту Ан-148 у Росії, йдуть на все, включаючи розвал створеної системи авіаційного лізингу та банкрутство одного з кращих заводів країни. Це робиться на догоду аналогічному російському проекту, на який чиновники розраховують витратити величезні бюджетні гроші. Вони не розуміють, що слід би не зіштовхувати проекти, а розвести їх по нішах — інакше, оскільки Ан-148 випереджає RRJ, він стане реальним конкурентом російському літаку на світовому ринку і зробить проект RRJ збитковим.
Видається, що вирішення даної проблеми вже вийшло за рамки виробничих відносин і перейшло в політичну сферу. Необхідно, як це було у випадку з газовим конфліктом, винесення її на рівень президентів двох держав. Тут потрібне об’єднання зусиль усіх розсудливих і зацікавлених у зміцненні відносин наших держав осіб та організацій як у Росії, так і в Україні. Тільки разом ми станемо сильнішими, і наше авіабудівництво не буде розбите поодинці, чого дуже хочуть деякі світові конкуренти.
Усім нам ще доведеться активно поборотися за повернення того місця у світі, яке раніше посідав радянський авіапром. Тож об’єднуймося і розвиваймося. Наші державні керівники повинні бути мудрішими, ініціативнішими, ніж дрібні чиновники в цьому процесі. Ми віримо у світле майбутнє російського та українського літакобудування, готові в міру своїх сил та можливостей сприяти цим процесам, аби літаки з маркою «Ан» залишалися в небі!
