Незабаром у селі Михайлівка, що під Каневом, з’явиться перший в Україні енергопасивний дитячий будинок сімейного типу. Будівля, розрахована на проживання чотирьох дорослих (батьки та гувернантки) і десятьох дітей (різного віку), нині добудовується. Залишилось закінчити лише оздоблювальні роботи. Свого часу цей проект став лауреатом міжнародного конкурсу архітектури та дизайну «Дім епохи Водолія» у номінації «Найтепліший будинок». Досить оригінальне архітектурне рішення — закрити так звані холодні — північну та північно-західну, стіни будинку й дах... у землю, дозволило не лише отримати оригінальний будівельний об’єкт: будинок, який росте з пагорба, — але й зекономити витрати господарів дому на утримання житла. Адже коштів на обігрівання такого будинку в порівняні зі «звичайним» іде на 70—90% менше, а на охолодження економія сягає 95—99%!
ПЕРШИЙ «ПАСИВНИЙ» ДІМ В УКРАЇНІ
Існує вже чотири «пасивних» українських будинки. Близько трьох років дана технологія використовується при будівництві вітчизняного приватного житла. Побачити «чудо-помешкання» можна у Києві, Чернігові, Василькові, а незабаром і в Михайлівці. Автор усіх чотирьох проектів — кандидат архітектури, член Національної спілки архітекторів України Тетяна Ернст — спочатку апробувала технологію енергопасивного житла, простудійовану у Державній академії образотворчого мистецтва та архітектури в Штуттгарі (Німеччина), на власному будинку.
Саме «Дім сонця», як любовно називає своє помешкання подружжя Ернст, став першим в Україні житлом, яке зовсім не споживає природного газу.
«Найтяжче було спроектувати будинок, — розповідає «Дню» автор проекту і господиня Тетяна Ернст. — Адже на території у 2,5 сотки нам необхідно було розмістити всі необхідні нашій сім’ї житлові та допоміжні приміщення, зони для роботи, так як і я, і чоловік, працюємо вдома, і передбачити окреме вмонтоване помешкання для моєї мами. Крім того, зробити наш майбутній дім комфортним, затишним, теплим і, головне, екологічно чистим та економним».
Спільними зусиллями подружжя Ернст за 2,5 роки перенесли свою мрію на архітектурні креслення. Ще півтора роки довелось погоджувати проект. Близько року тривало саме будівництво. І вже 7 листопада 2008 року сім’я Ернст заселилась у свій «пасивний дім».
За рахунок лише грамотного планування Тетяні Ернст вдалось не лише зекономити на витратах енергії та тепла, а й заощадити на вартості будівництва. «Наш сусід будував без архітектурного проекту, робили його вже потім, як то кажуть, постфактум, як і більшість сьогодні. Сказав робочим, що він хоче бачити і де. І все. Тож дім вийшов у нього за об’ємом у півтора рази більший ніж наш: у нас 960 кубічних метрів, у нього — 1200. (Що, відповідно, потребує додаткових витрат на опалення.) А площі — у два рази менше: 144 квадратних метри у сусіда, і 328,5 (!) у нас. Причому його будинок обійшовся на 50 тисяч доларів дорожче за наш. — розповідає Ернст. — Це з усіма нашими новітніми енергозберігаючими технологіями та надзвичайно дорогою системою безхлорної очистки води в басейні».
В цілому ж вартість будівництва «пасивного» житла обійдеться максимум на 5% дорожче ніж «звичайного», збудованого за більш-менш грамотним архітектурним проектом, переконує архітектор. А економія експлуатації відчутна відразу. «Ми беремо від міста лише електроенергію, яка обходиться нам у 1500 гривень на рік. Тоді коли наш сусід сплачує рахунки експлуатації свого будинку на суму 2000 гривень на місяць», — наводить приклад Тетяна Ернст.
ГРАМОТНИЙ АРХІТЕКТУРНИЙ ПРОЕКТ + ВІТЧИЗНЯНІ ТЕХНОЛОГІЇ = 90% ЕНЕРГОЕКОНОМІЇ
Завдяки архітектурі «Дім сонця» економить 60—70% енергії. Його південна сторона повністю відкрита: майже суцільне велике скло, тож навіть найнижче зимове сонце освітлює і прогріває приміщення дуже глибоко до самої крайньої стіни.
Північна ж, так звана нежитлова сторона будинку — суцільна глуха стіна. Як виняток, вікно у майстерні господині дому. Для креслень та живопису потрібне хороше природне освітлення без сонячного блиску, пояснює рішення Ернст. Свою робочу зону архітектор розмістила «проти правил пасивного житла» з північної сторони, ще й тому, що вона потребувала окремого входу для клієнтів.
За правилами ж архітектури «пасивного» житла, всі житлові приміщення розміщають з південної та південно-східної сторін будинку, а допоміжні, так звані буферні, — з холодних: північної та північно-західної.
Невід’ємною складовою енергопасивного помешкання є хороша ізоляція. «Дім сонця» повністю одягнений «в шубу» утеплювача «піноскло», яка не перебивається ні кроквами, ні балконами та ніякими іншими конструкторськими елементами. Дах будинку утеплений двадцятип’ятисантиметровим шаром пінополістиролу. Таким чином відповідний підбір матеріалів та конструкцій дозволяє витрачати на опалення та провітрювання будинку лише 10 кВт енергії.
Стіни ж із масивної червоної вітчизняної цегли, оштукатурені глиною, створюють хороший масив, який може довго акумулювати тепло. «Буває, що зимою при температурі мінус 15 градусів у нас відключається система опалення будинку, — розповідає господиня. — За рахунок сонця, утеплення та акумулюючого масиву будинок самостійно себе гріє».
Підігрів та охолодження будинку, як і підготовка гарячої води, також здійснюються за допомогою сонячних колекторів вітчизняного виробництва й інверторного геотермального теплового насосу потужністю 3—17 кВт. А необхідний потік чистого повітря подається до будинку системою контрольно-примусового повітрообміну. Технологія створює умови, коли тепле, «використане» повітря не випускається просто через вікно в атмосферу, а проходить по спеціальному обладнанню і через так званий рекуператор (теплообмінник) віддає своє тепло свіжому повітрю. Тож, по-перше, тепле повітря не потрапляє в атмосферу і не підігріває її, а, по-друге, свіже повітря потрапляє в приміщення вже попередньо нагрітим, чим забезпечує відсутність неприємних для людини протягів та дозволяє економити.
Цікаво, що переважна більшість матеріалів і технологій, використаних у «Домі сонця», вітчизняного виробництва. «Ми купували матеріали й енергозберігаючі технології для будівництва нашого дому в Україні не лише тому, що підтримуємо внутрішнього виробника, а, в першу чергу, через те, що вітчизняні інженери, які виготовляють обладнання, самі його і встановлюють, налагоджують і обслуговують. Вони досконало розуміють, що роблять», — обѓрунтовує своє рішення Ернст. Найгірше ж, як переконана архітектор, купувати подібну техніку у дилерів. «Вони ж просто привозять товар, розмитнюють і продають його, поняття не маючи, як його правильно налаштувати, щоб це було дійсно енерговигідно», — обурюється експерт.
ЄВРОПЕЙСЬКІ ТЕНДЕНЦІЇ Й УКРАЇНСЬКА ПАСИВНІСТЬ
Якщо в Україні таких чудо-будинків сьогодні лише чотири, то в Європі вже тисячі. Крім того, відповідно до прийнятої 18 травня цього року Директиви Європейського Союзу про енергетичну ефективність будівель, з 2019 року європейці просто не матимуть права будувати житло за нижчими від «пасивних» параметрами.
Таким чином Європа почергово долає сходинки класифікації економного житлового комплексу. Нагадаємо, що з 2002 року європейцям заборонили будівництво помешкань, які не відповідають вимогам «низького стандарту споживання енергії» (60 кВт на метр квадратний у рік), які передують «пасивному дому».
П’ятий і шостий кваліфікаційний рівень, що слідують за «пасивним домом» — це, відповідно, «дім нульової енергії» (приміщення архітектурно схоже до «пасивного дому», однак інженерно облаштоване так, аби споживати лише енергію, яку виробляє сама ж будівля) і «дім плюс енергії» (за допомогою сонячних батарей, колекторів, теплових насосів, рекуператорів та іншого інженерного обладнання будинок виробляє більше енергії, ніж може спожити сам).
Серед бар’єрів поширення європейських тенденцій енергоефективного будівництва в Україні експерти називають дефіцит кваліфікованих кадрів, які володіють відповідним рівнем знань та практичних навичок для проектування і будівництва «пасивного» житла.
Не менш важливим стимулюючим фактором розвитку ринку енергопасивного житла є попит на нього. А в сьогоднішніх українських реаліях він може бути забезпечений на належному рівні лише шляхом будівництва багатоквартирних житлових будинків.
Експерти ж прогнозують, що «пасивні» багатоповерхівки можуть з’явитись в Україні не раніше, ніж через 5—10 років. Тоді, як у Європі люди живуть у таких будинках вже 30 років. Причина українського «відставання», на думку фахівців, криється у недалекоглядності та прагненні інвесторів-забудовників зекономити на вартості будівництва, а не на комунальних витратах експлуатації помешкань.
