Нафтогаз хоче запровадити єдину ціну на газ (внутрішнього видобування та імпортованого) для всіх споживачів. Провести цінову зрівнялівку ще до початку опалювального сезону пообіцяв голова правління НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв. За його словами, ситуація із забезпеченням газом «критична». «Росія зараз не постачає газ, і він іде тільки з Європи. Щоб пережити зиму, необхідно внести зміни в законодавство, яке регулює газову сферу, і почати економію», — резюмував голова НАКу. Загалом Нафтогазу потрібно 10—10,2 мільярда кубічних метрів газу, щоб пережити зиму, днями повідомив начальник управління компанії з контролю над розрахунками за спожитий газ Владислав Яковлєв.
• Тож перший крок під кодовою назвою «Щоб пережити зиму» — зменшити до зими споживання на шість мільярдів кубометрів, тобто на 20% від нинішнього обсягу. «Можливостей для економії газу багато, але поки що в цьому напрямі зроблено мало», — пояснює Коболєв. Перехід на альтернативне паливо, переведення комунальних підприємств на вугілля — все це кроки в даному напрямі. «Запас економії великий. Потрібно мати економічне підґрунтя й волю держави і людей. Потенціал економії в комунальній сфері — чотири мільярди метрів кубічних. Ключовими факторами для економії є облік та установка приладів регулювання тепла», — наголосив він.
• Другий крок — підвищити ціну газу для населення. Нафтогаз пропонуватиме (і ми розуміємо, що це буде важко сприйматися) єдину цінову політику. Весь газ у країні повинен продаватися за однією оптовою ціною», — каже він. Такий крок, на думку Коболєва, не означає моментального підвищення тарифів на тепло для населення. Має бути план, як економити, як повертати споживачів у централізовану систему опалення. Але, продовжує він, зараз держава де-факто дотує різницю між ціною, за якою населення отримує тепло, і вартістю імпортного газу. «Ми пропонуємо зробити єдину ціну для тепловиків (зараз діє окремий тариф на газ для виробництва електроенергії та окремий пільговий — на виробництво тепла. — Авт.), і місцеві бюджети вирішували, яку долю цих витрат вони компенсуватимуть...» — продовжує чиновник.
Очільник НАКу переконує, що, крім економії споживання ресурсів, це дасть поштовх збільшенню газовидобутку в країні, бо зараз газовидобувні компанії не зацікавлені качати з надр газ, який продають державі за 30 доларів. Тоді як вартість імпортного добігає 400 доларів. «Ця ціна (30 доларів за тисячу кубометрів. — Авт.) не дає змоги проводити розробку нових свердловин і робити ремонт старих», — пояснив він. Нову ціну, за словами Коболєва, пропонують прив’язати до середньої вартості імпортного газу, що зараз становить $360—370 за тисячу кубометрів. За цією ціною газ приходить із Європи зараз. На уточнювальне запитання «Дня», чи обчислили в НАКу, скільки доведеться населенню платити за газ, Коболєв відповів, що у квартплаті за газ мешканець квартири зараз платить 30 гривень на місяць, а після зрівнялівки плата зросте до 150 гривень. При цьому державні витрати на субсидії зростуть. За підрахунками НАКу, субсидії становитимуть 25 мільярдів гривень на рік, а додаткові доходи держави від підвищення ціни газу — понад 40 мільярдів гривень.
• Інформації про зростання субсидій з уряду поки що не надходило.
На думку члена наглядової ради Інституту енергетичних стратегій Юрія КОРОЛЬЧУКА, уряду не варто підтримувати зазначену ініціативу. «Споживачі будуть змушені платити за газ і тепло ціну більшу, аніж заплановану урядом у ході поетапного підвищення тарифів до 2016 року», — каже він. За словами Корольчука, якщо буде єдина ціна, одночасно вартість тисячі кубічних метрів газу зросте майже до п’яти тисяч гривень, тоді як за вже схваленим урядом планом — із 800 гривень до майже 1800 гривень. «Така думка в українських реаліях на несформованому газовому ринку передчасна. І не потрібно тут вплутувати внутрішній газовидобуток», — акцентує експерт. На його думку, підвищувати закупівельну ціну для українських газовидобувних компаній справді потрібно. Але не так радикально, як пропонує НАК. Так, споживачам надходить газ власного видобутку. Його реальна собівартість, за даними Корольчука, в різних компаній коливається від 70—100 доларів за тисячу кубометрів. На думку експерта, оптимальне підвищення ціни має становити на український газ у рамках 160 доларів, і це включатиме прибуток, податки та інвестиційну складову. «Скоріш за все, це така гарна риторика про ліберальний газовий ринок, але вона не має нічого спільного з нашими реаліями... Це може сподобатися людям в МВФ, ЄБРР, великим іноземним інвесторам, на зразок компаній «Шелл» та «Шеврон». Але для українських реалій — це дуже серйозний виклик. На жаль, він не буде виправданим. Сумніваюсь, що уряд піде на нього», — прогнозує він. До цього, каже Корольчук, слід розв’язати проблему погашення наявних комунальних боргів, поступово провести тарифи до економічно обґрунтованого рівня, визначитися з майбутнім теплокомуненерго і тільки тоді думати про єдину ціну.
• Якщо ж уряд піде на це без підготовки, то платежі за комуналку впадуть, додає президент Центру глобалістики «Стратегія XXI», директор енергетичних програм Центру «Номос» Михайло ГОНЧАР. «Якщо ідеться про п’ятикратний ціновий стрибок, то, боюся, що він призведе до масових неплатежів взагалі. В принципі, рекомендації МВФ з підвищення ціни на газ мали на меті, що вона має зрости в чотири-п’ять разів, але за п’ять років. За нинішніх обставин можна зрозуміти те, що економіка має працювати в мобілізаційному режимі. Але такі дії можуть призвести до протилежного результату — неплатежів, бо грошові доходи суб’єктів господарської діяльності та споживачів не зростають, а буває, і скорочуються. Тож підхід теоретично правильний, але його виконання за нинішніх умов — ні. Спочатку треба запровадити адресні субсидії й потім щось підвищувати», — пояснив він «Дню».
Чому ж виникають тоді такі розмови?
На думку Корольчука, така ідея виникла, бо потрібно далі вирішувати питання кредитування від МВФ, ЄС та інших інвесторів. Тому уряд (читай — енергетична команда) і хоче сподобатися правильними ідеями про лібералізацію газового ринку, щоб отримати гроші.
Це не просто НАК сам по собі вирішив вийти з такою ідеєю, вважає Гончар. «Очевидно, це відображає якийсь певний погляд в уряді. Зрозуміло, що для країни й бюджету важливо витягнути НАК із тієї боргової ями неплатежів, у якій він опинився. Але щоб такий підхід не накрив авторів тотальною кризою неплатежів у комунальній сфері», — підсумовує він.
